Решение № 73244385, 30.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року № 826/9251/17

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Лебідь» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №851 від 28.12.2016 та рішення від 11.07.2017, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Фермерське господарство «Лебідь» (далі - ФГ «Лебідь», позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №15004/6/99-99-14-05-02-15 від 11.07.2017.

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області №851 від 28.12.2016 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Лебідь» (код ЄДРПОУ 30895143) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, яка призначена згідно ухвали слідчого Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/24793/16-к від 15.12.2016 у кримінальному провадженні №32015240000000065.

Додатково позивач мотивуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що оскаржуваний наказ та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки Фермерським господарством «Лебідь» отримано лише 12.01.2017, що вбачаються із відбитку на конверті та роздруківкою із веб-сайту «Укрпошта», тоді як перевірка розпочата 10.01.2017, за наслідками якої складено акт від 25.01.2017, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 79 Податкового кодексу України, щодо завчасного повідомлення про проведення перевірки.

В ході розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи та просив у задоволенні останнього відмовити.

Представник відповідача 2 позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову в яких просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю дій контролюючого органу та оскаржуваного наказу. Відповідач зазначає, що на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.12.2016 про призначення в рамках кримінального провадження №32015240000000065 за ознаками ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки в діяльності ФГ «Лебідь» згідно наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №851 від 28.12.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.

З урахуванням вимог частини шостої ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фермерське господарства «Лебідь» зареєстроване Полонським районним управлінням юстиції Полонського району Хмельницької області 09.02.2000 за №22787259. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30895143.

Позивач, зареєстровано як юридична особа за адресою: Хмельницька область, Полонський район, с. Велика Березна. Основний вид діяльності підприємства є змішане сільське господарство (діяльність сільськогосподарських одиниць, які поєднують рослинництво і тваринництво без визначення спеціалізації).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідачем отримано ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Дручкова С.П. від 15.12.2016 у справі №686/24793/16-к (провадження №11-сс/792/226/17), згідно якої слідчим суддею надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні №32015240000000065 від 21.12.2015 позапланової документальної невиїзної перевірки в діяльності ФГ «Лебідь» (код ЄДРПОУ 330895143) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання вище зазначеної ухвали Хмельницького міськрайонного суду прийнято рішення, яке оформлено наказом №851 від 28.12.2016 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Лебідь» (код ЄДРПОУ 330895143).

Пунктом 1 цього наказу зазначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФГ «Лебідь» (код ЄДРПОУ 330895143), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, тривалістю п'ять робочих днів з 10.01.2017.

Вважаючи наказ №851 від 28.12.2016 протиправним, а, відтак таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Зокрема, правовий статус та порядок призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначений наступними нормами ПК України.

Так, у розумінні п.п. п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

В силу норм п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних визначених обставин, зокрема: у випадку отримання контролюючим органом судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Положеннями норм абз. 1 п. 78.2 ст. 78 цього Кодексу передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Згідно з п. 78.4 і п. 78.5 ст. 78 цього Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З контексту наведених норм кодексу вбачається, що позапланова невиїзна перевірка проводиться у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. ст. 77 та 78 ПК України, а також за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України за результатами аналізу норм ст. 78 і 79 ПК України, що викладені в постанові від 27.01.2015 № 21-425а14. Зокрема, як зазначає Верховний Суд України: "лише їх дотримання може бути належною підставою наказу на проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої".

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Між тим, платник податків має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді незалежно від виду такої перевірки. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 № 21-425а14, листах Вищого адміністративного суду України № 1145/11/13-10 від 27.07.2010 року, № 1844/11/13-10 від 24.12.2010 року та листі Державної фіскальної служби України "Про узагальнення судової практики ВАСУ та ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок" № 4352/7/99-99-10-02-02-17 від 12.09.2014.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ №851 від 28.12.2016 прийнятий в зв'язку з наявністю обставин, визначених пп.пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Наведена норма кодексу містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання постанови слідчого судді про призначення перевірки. При цьому, виконання такого обов'язку не передбачає дослідження органом фіскальної служби підстав призначення відповідної перевірки слідчим та/або слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого щодо призначення податкової перевірки у рамках кримінального провадження здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Судом встановлено, що наказ відповідача 2 №851 від 28.12.2016, яким призначено проведення перевірки позивача та повідомлення №121 від 28.12.2016 про дату початку та місце проведення перевірки вручено під розписку особисто голові ФГ «Лебідь» Лебеденко С.І. 28.12.2016, про що свідчить підпис на розписці даного повідомлення.

Крім того, ГУ ДФС У Хмельницькій області, копію вище зазначеного наказу та повідомлення, 28.12.2016 направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу та адресу попередньої реєстрації ФГ «Лебідь».

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

На підставі абз.4 п. 42.4. ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вищевказані наказ на проведення перевірки та повідомлення про її проведення вважаються врученими платнику податків на підставі наведених норм ст.42 ПК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, голові ФГ «Лебідь» Лебеденку С.І. під час перебування у слідчому управлінні фінансових розслідувань запропоновано отримати письмовий запит ГУ ДФС у Хмельницькій області №311/10/20-01-14-04-12 від 11.01.2017 щодо надання пояснень та завірених копій первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Однак від одержання запиту №311/10/20-01-14-04-12 від 11.01.2017 Лебеденко С.І. відмовився, про що складено акт №0001/22-01-14-04/30895143 неможливості вручення запиту про надання документів.

За таких обставин, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що йому не було відомо про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 10.01.2017.

Відтак, матеріалами справи спростовано пояснення позивача, стосовно того, що копія наказу, повідомлення про проведення перевірки надіслано ФГ «Лебідь» після початку перевірки, її проведення та складання акту за результатами, отже перевірку проведено за відомо позивача.

Також суд зазначає, що з наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податку ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таким чином, ГУ ДФС у Хмельницькій області набуло право на проведення невиїзної документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт №0017/22-01-14-04/30895143 від 25.01.2017 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Лебідь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем рішення/наказ №851 від 28.12.2016 оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги адвоката Скока В.С., що діє в інтересах ФГ «Лебідь», наказ ГУ ДФС у Хмельницькій області від №851 від 28.12.2016 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ФГ «Лебідь» ДФС України прийнято рішення №15004/6/99-99-14-05-02-15 від 11.07.2017, яким відмовлено у задоволенні скарги.

Згідно із пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п. 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Оскільки скаргу позивача розглянуто, а відповідь надано 11.07.2017, тобто ДФС України не порушено норми згадуваних пунктів ст. 56 ПК України щодо вирішення скарги позивача.

Обґрунтованість та правомірність рішення податкового органу №15004/6/99-99-14-05-02-15 від 11.07.2017 прямо вказує на обґрунтованість та правомірність рішень, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Більш того, позивач в позовній заяві посилається, що ГУ ДФС у Хмельницькій області в оскаржуваному наказі спотворено інформацію щодо ухвали слідчого судді. На підставі якої фактично призначено та проведено податкову перевірку. А саме ,податковий орган зазначає, що до ГУ ДФС у Хмельницькій області надійшла ухвала слідчого судді «про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», в той час як в резолютивній частині ухвали йдеться мова саме про «надання дозволу на проведення перевірки». Тобто податковим органом відображено інформацію таким чином, щоб рішення/ухвала слідчого судді в силу приписів п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України надавала підстави для проведення податкової перевірки. Таким чином податковий орган формально створив собі підстави для проведення перевірки ,чим перевищив свої повноваження, надані діючим законодавством. Також позивач, стверджує, що у разі видання контролюючим органом наказу про проведення перевірки на підставі п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України зміст вказаного наказу має чітко відповідати рішенню суду з метою недопущення перевищень наданих повноважень на перевірку.

Суд не погоджується з твердженням позивача та зазначає наступне, відповідно до п.п. 78.1.11 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

На даний час з КПК України виключено п. 6 ч. 2 ст. 36 та п. 4 ч. 2 ст. 40, якими прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, та слідчому надавались повноваження призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», встановлено, що надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців не потребуються у разі, якщо такі перевірки проходять за рішенням суду та на вимогу службових осіб у випадках, передбачених КПК України.

Зазначеною постановою Кабінет Міністрів України надав дозвіл лише на проведення перевірок за рішенням суду та на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, однак положеннями чинного КПК України не передбачене поняття вимоги, а регламентовані поняття процесуального рішення, які передбачені ст.110 КПК України.

Стосовно посилань позивача у позовній заяві на те, що ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15.06.2017 у справі №686/24793/16-к (провадження №11-сс/792/226/17) скасовано ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 15.12.2016 про надання по кримінальному провадженню, внесеному до ЄДР за №32015240000000065 від 21.12.2015, дозволу на проведення позапланової перевірки ФГ «Лебідь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та призначено новий розгляд справи в суді першої інстанції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали Апеляційного осуду Хмельницької області від 15.06.2017 у справі №686/24793/16-к (провадження №11-сс/792/226/17 підставою для скасування ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 15.12.2016 про надання по кримінальному провадженню, внесеному до ЄДР за №32015240000000065 від 21.12.2015 дозволу на проведення позапланової перевірки ФГ «Лебідь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, оскільки ухвалене оскаржуване рішення, не містить технічного носія фіксування судового засідання, і тому ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 15.12.2016 скасовано та направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Суд дослідивши ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15.06.2017 зазначає, що ухвала районного суду скасована з підстав порушення процедури розгляду клопотання слідчого судді про надання дозволу для проведення позапланової невиїзної перевірки за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ФГ «Лебідь», тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. В той же час правомірність вказаного клопотання судом апеляційним інстанції не ставилось.

Однак, суд звертає увагу, що в подальшому за наслідками нового розгляду, слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Данькова С.О. підтвердив правомірність дій податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ФГ «Лебідь», та ухвалою від 30.08.2017 надав дозвіл на проведення перевірки у кримінальному провадженні №32015240000000065 від 21.12.2015 документальної позапланової невиїзної перевірки в діяльності ФГ «Лебідь» (код ЄДРПОУ 30895143), юридична адреса: Хмельницька область, Полонський район, с. Велика Березна) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність спірного наказу № 851 від 28.12.2016 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Суд зазначає, що дії, які передували проведенню проведенню перевірки ФК «Лебідь» є необхідною процедурою для забезпечення її ефективності та об'єктивності проведення.

Статтею 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акту такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, формою такого самостійного визначення контролюючим органом податкового та/або грошового зобов'язання є податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом на підставі акту перевірки платника податків.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

При цьому як встановлено з матеріалів в ході розгляду справи, податкові повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки контролюючим органом не приймались, що свідчить про те, що виявлені порушення не призвели до донарахування грошових зобов'язань.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 03.11.2015, від 01.12.2015, від 02.12.2015, від 03.02.2016 (справи № 21-99а15, № 21-3133а15, № 821/377/15-а, № 21-4265а15), також неодноразово Вищим адміністративним судом України, зокрема, у постановах від 02.03.2017 у справі К/800/2086/15, від 13.06.2016 у справі К/800/24647/14, від 31.05.2016 № К/800/7040/15, ухвалі від 02.03.2017 по справі К/800/32880/15.

З огляду на викладене, ні акт перевірки, ні дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника, що виключає підстави для визнання протиправними дій податкового органу щодо формування висновків в акті №0017/22-01-14-04/30895143 від 25.01.2017.

Відтак, оскільки акт перевірки не порушує прав позивача, а внесення до інформаційних систем змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права.

Крім того, з урахуванням вище зазначеного, суд приходить до висновку, що на момент проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в діяльності ФГ «Лебідь» за результатами якої складено акт №0017/22-01-14-04/30895143 від 25.01.2017 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Лебідь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, контролюючим органом правомірно та в межах правового поля проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, а тому суд критично ставиться до тверджень позивача, що ухвала слідчого судді про надання дозволу для проведення перевірки, на підставі якої винесено оскаржуваний наказ №851 від 28.12.2016, скасовано судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача про протиправність ухвали слідчого судді не враховуються судом, оскільки на момент винесення оскаржуваного наказу та на момент розгляду справи вказана ухвала є чинною.

Таким чином, доводи позивача є хибними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу №851 від 28.12.2016, у зв'язку із чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем не надано до справи належних та допустимих доказів в обґрунтування незаконності спірного наказу № 851 від 28.12.2015 наявність підстав для винесення наказу та проведення перевірки.

Відтак, правові наслідки оскаржуваного наказу, в даному випадку, є вичерпаними, його оскарження не сприяє відновленню порушених прав товариства.

Спірний наказ винесений контролюючим органом на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.

Оскільки, оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою відповідно до норм Податкового кодексу України, наказ на час вирішення справи вичерпав свою дію, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Лебідь» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.В. Амельохін