Решение № 73201260, 04.04.2018, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/262/18

провадження 2/527/268/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Левицької Т.В.,

при секретареві судового засідання - Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гриньківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, треті особи: Глобинська державна нотаріальна контора, відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В своєму позові зазначив, що 08.02.2000 померла ОСОБА_2. За життя набула право на земельну частку (пай), на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ №0156125 від 10.01.1997 року, зареєстрованого 15 квітня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №262. Заповітом від 23 червня 1997 року заповіла все належне їй майно та право на майно ОСОБА_3, яка прийняла спадщину згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але не провела його державну реєстрацію згідно чинного законодавства. 15 грудня 2000 року ОСОБА_3 померла.

Позивач є спадкоємцем майна останньої за законом. Проте, державний відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи що правовстановлюючий документ не зареєстрований належним чином.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, визнати за ним в порядку спадкування за законом, право на земельну частку (пай), розміром 2,79 в умовних кадастрових гектарах із земель, що перебували у колективній власності КСП ім. Лисенка на території Гриньківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0156125, виданим Глобинською районною державною адміністрацією 10 січня 1997 року, зареєстрованим 15 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №262, після померлої 15.12.2000 року ОСОБА_3, яку вона успадкувала за заповітом від 23 червня 1997 року після померлої 08.02.2000 року ОСОБА_2.

У судове засідання позивач та його представник не з’явилися, подали до суду заяви, в яких просили справу розглядати за їх відсутності та вказали, що позовні вимоги підтримують.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви, в яких просили справу розглядати за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечували.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об’єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

08 лютого 2000 року померла ОСОБА_2, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія І-КЕ № 142898, виданого Гринківською сільською радою Глобинського району Полтавської області 10 лютого 2000 року.

ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0156125 виданого Глобинською районною державною адміністрацією 10 січня 1997 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №262 15 квітня 1997 року належало право на земельну частку (пай), у землі яка перебуває у колективній власності КСП ім. Лисенка, розміром 2,79 умовних кадастрових гектара, розташовану на території Гриньківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

За життя – 23 червня 1997 року, вона склала заповіт, посвідчений секретарем Гриньківської сільської ради ОСОБА_4 за реєстровим № 13, згідно якого все її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належать їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_3. Заповіт на день смерті не змінено та не скасовано.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи №673, заведеної у Глобинській державній нотаріальній конторіпісля померлої 08 лютого 2000 року ОСОБА_2, заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_5 як опікун недієздатної – ОСОБА_3, яка є спадкоємцем за заповітом. Інші спадкоємці які прийняли спадщину відсутні. Свідоцтвом про право на спадщину підтверджено виникнення права на спадщину за заповітом у ОСОБА_3 після смерті 08.02.2000, ОСОБА_2, на земельну частку «пай» на території Гриньківської сільської ради Глобинського району Полтавської області в наслідок розпаювання земель КСП «ім. Лисенка», яке виготовлене 04.01.2001 після смерті останньої .

15 грудня 2000 року ОСОБА_3 померла у віці 73 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 16 грудня 2000 року зроблено запис № 27 в селі Тимошівка Глобинського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ№160099виданого Гриньківською сільською радою Глобинського району Полтавської області 16 грудня 2000 року.

Як вбачається із повідомлення №2293/01-21 від 25.09.2017 Полтавського обласного державного нотаріального архіву, 01.08.2001 заведена спадкова справа за №323 після померлої 15.12.2000 ОСОБА_3, заяву про прийняття спадщини подав онук померлої – ОСОБА_1, який є спадкоємцем за законом. Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 13.08.2001 за р. № 1-651 після померлої на ім'я онука ОСОБА_1, на право на землю частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Лисенко Глобинського району Полтавської області розміром 2,79 в умовних кадастрових гектарах та Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 11.01.2002 за р.№ 1 -29 після померлої на ім'я онука ОСОБА_1, на право майнового паю в розмірі 1988-00 гривень, що знаходиться у загальному пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Лисенка TOB агрофірма "Гриньки Глобинського району Полтавської області. В спадковій справі заповіт відсутній.

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Глобинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на його ім’я свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну частку (пай) після померлої 15 грудня 2000 року ОСОБА_3, яку вона успадкувала за заповітом від 23 червня 1997 року після померлої 08.02.2000 ОСОБА_2. 30 січня 2018 року державний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що спадкоємцем подано правовстановлюючий документ, який не зареєстрований належним чином.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому позивач позбавлений можливості отримати дублікат сертифікату на земельну частку ( пай).

Згідно п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в

тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються

членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу є рівними.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям ” має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно п. 17 Розділу X Прикінцевих положень Земельного кодексу України 17. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз'яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю.

Правовідносини по спадкуванню майна після ОСОБА_3 виникли на час дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 524, 529, 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, ст.ст. 13,76, 81, 82, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: 39740, с. Рокитне вул. Гагаріна,51, Кременчуцького району Полтавської області, РНОКПП: НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), розміром 2,79 в умовних кадастрових гектарах із земель, що перебували у колективній власності КСП ім. Лисенка на території Гриньківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, посвідчений сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0156125, виданим Глобинською районною державною адміністрацією 10 січня 1997 року, зареєстрованим 15 квітня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №262, після померлої 15.12.2000 ОСОБА_3, яке вона успадкувала за заповітом від 23 червня 1997 року після померлої 08.02.2000 ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області.

Суддя Т. В. Левицька