№ 7319621, 07.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року № 22а-16994/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» на постанову господарського суду Львівської обл. від 13.10.2008р. в адміністративній справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.06.2008р. позивач Державне відкрите акціонерне товариство /ДВАТ/ «Шахта Надія» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сокальському районі Львівської обл. № 0003651501/0 від 25.04.2008р. про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне сплату податку з прибутку підприємств в розмірі 235450 грн. (а.с.4-7).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 13.10.2008р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.96-98).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ДВАТ «Шахта Надія», який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.102-105).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи судом дано неправильну оцінку нормам п.7.7 ст.7, п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і не враховано тої обставини, що борг за 2004-2005 роки не був повністю сплачений підприємством за відсутності коштів; впродовж 2008 року позивач сплачував поточні платежі до Державного бюджету України, які неправомірно зараховувалися податковим органом в погашення податкового боргу за попередні періоди.

При цьому, чинне законодавство не наділяє відповідача повноваженнями на самостійну зміну призначення платежу, визначеного платником податків при проведенні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.04.2008р. ревізором ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. проведена перевірка дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДВАТ «Шахта Надія» за період з 30.07.2004р. по 27.03.2008р., за результатами якої складено Акт перевірки № 337/150/00178175 від 09.04.2008р. (а.с.9-10).

На підставі вказаного Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003651501/0 від 25.04.2008р., яким до позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання на 851 календарний день в розмірі 470900 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків в сумі 235450 грн. (а.с.8).

Також з матеріалів справи вбачається, що податковим органом зараховано в погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств за 2004-2005 роки грошові кошти в сумі 470900 грн., які находили протягом 11.02.2008р.-21.03.2008р. по платіжним дорученням позивача.

При цьому сума податкового боргу, яка погашена відповідачем за рахунок вжитих заходів з метою погашення цього боргу шляхом примусового продажу активів платника податків, що перебувають в податковій заставі, вилучення готівки, становить 335603 грн. 85 коп.

Інша сума 67648 грн. 07 коп. зарахована в погашення податкового боргу в звязку із зарахуванням коштів, сплачених позивачем до бюджету у вигляді поточних платежів, відображених у податкових деклараціях та платіжних документах.

Вищевказані обставини призвели до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003651501/0 від 25.04.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Наведені обставини також підтверджені податковим органом у поданих запереченнях на заявлений позов (а.с.29-37, 44-45, 84-85), про них ствердив в суді апеляційної інстанції й уповноважений представник відповідача (а.с.126).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент сплати узгодженого податкового зобовязання позивач мав борг перед бюджетом по податку на прибуток підприємств і на підставі п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перераховані кошти були правомірно зараховані в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань.

Також суми по платіжних дорученнях були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у звязку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобовязання у поданих податковому органу податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за попередні роки.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду лише частково ґрунтуються на фактичних обставинах справи, і в неповній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

В ідповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, податковим органом неправомірно погашено податковий борг з податку на прибуток підприємств за рахунок зарахування 135296 грн. 15 коп., які були спрямовані позивачем в погашення податкових зобовязань поточних періодів згідно платіжних доручень № 256 від 08.02.2008р., № 468 від 12.03.2008р., № 528 від 21.03.2008р. (а.с.14, 20, 21), а тому нарахування на цю суму штрафних санкцій у розмірі 67648 грн. 07 коп. є неправомірним.

З урахуванням наведеного, в цій частині податковим органом допущено порушення вимог пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та неправомірно проведено зарахування останнім сплачених грошових коштів в оплату податкового боргу без погодження з платником податків.

Щодо зарахування решта сплачених грошових коштів в оплату податкового боргу без погодження з платником податків, то колегія суддів враховує ту обставину, що вказані кошти поступали на розподільчий рахунок органу державного казначейства від вжитих відповідачем заходів з метою погашення цього боргу шляхом примусового продажу активів платника податків, що перебувають в податковій заставі, та вилучення готівки.

Відповідно до Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затв. постановою КМ України № 538 від 15.04.2002р., спрямування готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу в рахунок погашення податкового боргу платника податків здійснюється за його згодою.

Попередню згоду платника податків на зарахування коштів у рахунок податкового боргу можна отримати від нього в довільній формі у будь-який момент до фактичного розподілу коштів; попередня згода може бути загальною для всіх випадків реалізації або окремою для конкретного випадку.

Для отримання такої згоди посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за встановленою формою. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі та є підтвердженням згоди платника податків.

В матеріалах справи наявні Акти № 27/240 від 22.02.2008р., № 29/240 від 22.02.2008р. спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу ДВАТ «Шахта Надія», які слід вважати підтвердженням згоди платника податків на спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (а.с.86, 87).

Стосовно зарахування коштів, отриманих від реалізації описаних активів, в рахунок погашення податкового боргу колегія суддів виходить з того, що відповідно п.37 вищевказаного Порядку н аступного робочого дня після зарахування коштів на зазначений рахунок управління Державного казначейства засобами електронного зв'язку передає витяг у вигляді електронного реєстру розрахункових документів про надходження коштів до відповідного відділення Державного казначейства. Відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня передає цей витяг податковому органу за місцем реєстрації платника податків.

Податковий орган не пізніше ніж наступного робочого дня подає відділенню Державного казначейства довідку про розподіл коштів, які надійшли на рахунок, відкритий за балансовим рахунком № 3412 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету» Плану рахунків Державного казначейства (додаток 8). У довідці зазначаються суми, використані на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, а саме - транспортних витрат, послуг експертів тощо, суми боргу за видами податків, зборів (обов'язкових платежів), суми пені, штрафних санкцій, а також повна назва отримувача коштів та його ідентифікаційний код, назва установи банку або органу Державного казначейства, де відкрито рахунок, код банку або органу Державного казначейства, номер рахунка.

На підставі даних довідки відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня розподіляє кошти від реалізації описаних активів, формує в установленому порядку платіжні доручення та передає їх засобами електронного зв'язку до відповідного управління Державного казначейства для перерахування розподілених коштів за призначенням. У реєстрі платіжного доручення «Призначення платежу» повинно бути зазначено: «Покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, що перебували в податковій заставі» або «Реалізація активів, що перебували в податковій заставі».

Під час розгляду справи відповідачем представлено довідки про розподіл коштів № 3 від 08.02.2008р. та № 4 від 19.02.2008р., а в деяких платіжних дорученнях (№ 261 від 08.02.2008р., № 290 від 18.02.2008р., № ПН284 від 22.02.2008р., № ПН848 від 18.03.2008р., № ПН872 від 18.03.2008р.) вказані призначення платежу кошти від реалізації активів, що перебувають в податковій заставі (а.с.15-19, 77, 78).

Таким чином, в частині спрямування коштів, отриманих від вжитих податковим органом заходів для погашення податкового боргу, у розмірі 335603 грн. 85 коп. дії ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. є правомірними, а тому підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині нарахованих штрафних санкцій у сумі 167801 грн. 92 коп. не має.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. № 0003651501/0 від 25.04.2008р. слід визнати частково протиправним і скасувати в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасне сплату податку на прибуток підприємств в розмірі 67648 грн. 07 коп.; в решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 13.10.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. № 0003651501/0 від 25.04.2008р. в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств в розмірі 67648 грн. 07 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб