№ 73155321, 22.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3987/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/6870/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандра М.М.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Ковальчук Л.О., представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 06 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кушнерик Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за №246, а саме: земельну ділянку площею 0,0650 га та будинок, зведений в результаті завершеного будівництва, тобто земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0325 га, і 1/2 частини будинку, загальною площею 100,8 кв.м, які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, смт. Рудно, вул. АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_9 та земельну ділянку, площею 0,0325 га, і 1/2 частини будинку, загальною площею 100,1 кв.м, які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, смт. Рудно, АДРЕСА_2, та належать на праві власності ОСОБА_7, з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 1 272 692,14 доларів США (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто два долари США 14 центів), що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 25 квітня 2013 року становить 10 172 628,29 гривень, згідно з кредитним договором №014/0046/74/55185 від 06 лютого 2008 року, що укладений з ОСОБА_9, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,1 кв.м, які знаходяться за адресою: Львівська область, м.Львів, смт.Рудно, АДРЕСА_2, та належать на праві власності ОСОБА_7, з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 1 272 692,14 доларів США (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто два долари США 14 центів), що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 25 квітня 2013 року становить 10 172 628,29 гривень, згідно з кредитним договором №014/0046/74/55185 від 06 лютого 2008 року, що укладений з ОСОБА_9, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки відсутні. Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у відповідності до ст.58 Закону України «Про виконавче провадження».

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,8 кв.м, які знаходяться за адресою: Львівська область, м.Львів, АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_9, - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м.Київ-11, вул.Лєскова, 9, коррахунок №32004100701 в ОПЕРУ НБУ м.Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішенням апеляційного суду від 02 грудня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен банк Аваль» відхилено.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29 липня 2014 року залишино без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_9 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено, що на момент ухвалення рішень по вказаній справі ОСОБА_7 не був іпотекодавцем - майновим поручителем та власником майна, на яке звернуто стягнення, а спір було вирішено стосовно майна, власником якого був ОСОБА_4

Вказує, що до ухвалення Залізничним районним судом м. Львова рішень в 2014 та в 2016 році по вказаній справі ОСОБА_4 вже був власником частини майна, яке передавалося в іпотеку на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки житлового будинку від 28 травня 2013 року № 907 та №906.

Крім цього зазначає, що нерухоме майно, на яке позивач просить звернути стягнення не є предметом іпотеки.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від від 29 липня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Ковальчук Л.О. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 06 лютого 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № 014/0046/74/55185, згідно якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 128 000 дол. США на придбання нерухомості - земельної ділянки загальною площею 0,065 га за адресою: Львівська область, м.Львів, смт.Рудно, вул.АДРЕСА_1 та незавершеного будівництва готовністю 85% за адресою: Львівська область, м.Львів, смт.Рудно, вул.АДРЕСА_1, строком по 06 лютого 2028 року зі сплатою за користування кредитом 13% річних, а позичальник зобов'язався погасити заборгованість в строки та розмірах, передбачених умовами даного кредитного договору (а.с. 7-16).

28 квітня 2009 року кредитор та позичальник уклали додаткову угоду № 1 до зазначеного кредитного договору про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту (а.с. 17-18).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_9 за Кредитним договором між останньою, майновим поручителем ОСОБА_7 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Договір іпотеки б/н від 06 лютого 2008р., згідно якого в іпотеку Банку передано належне на праві спільної часткової власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею в межах згідно з планом 0,0650 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, та об'єкт незавершеного будівництва, гот, житлового будинку 85%. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3

Одночасно з укладенням Договору іпотеки приватним нотаріусом була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі земельної ділянки (реєстр.№ 247) та об'єкта незавершеного будівництва, гот, житлового будинку 85% (реєстр.№ 248), які належать ОСОБА_9, ОСОБА_10 до припинення іпотечного договору.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 25 квітня 2013 року складає 1 272 692,14 дол. США, що за курсом НБУ становить 10 172 628,29 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 136501,69 дол. США (1091058,01 грн.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 64812,28 дол. США (518044,57 грн.), пеня за несплату кредиту та відсотків - 1071378,17 дол. США (8563525,71 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 31-33).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.07.2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто із ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 175 898,28 грн. заборгованості за кредитним договором від 06 лютого 2008 року (а.с.120-121).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1.1 договору іпотеки іпотекою за цим договором забезпечуються будь-які вимоги іпотекодержателя (у тому числі ті, що виникнуть у майбутньому), які випливають з кредитного договору (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до нього). Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму основного зобов'язання, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, який зазначено у Кредитному договорі, зокрема у випадку повного або часткового неповернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або несплаті або частковій несплаті у встановлені договором строки сум процентів; комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій), а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та даним договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (п. 5.2 договору іпотеки).

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

У відповідності до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до вимог ст.ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Вказаний об'єкт незавершеного будівництва, готовність житлового будинку 85% належав Іпотекодавцю та Іпотекодавцю-майновому поручителю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва, посвідченого Кушнерик Н.П., приватним нотаріусом ЛМНО 06 лютого 2008р. за реєстр. № 245. Об'єкт незавершеного будівництва зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 2187819.

Також Договором іпотеки передбачено, що земельна ділянка стане власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з моменту отримання Державного акта на право власності на земельну ділянку, набуття у власність у майбутньому земельної ділянки підтверджується вищевказаним договором купівлі-продажу земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва.

Одночасно сторони домовились, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки за цим іпотечним договором продовжує бути предметом іпотеки після видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Сторони домовились, що все, що буде побудовано на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки за цим Договором, також є предметом іпотеки за цим Договором

Як роз'яснено у п. п. 35, 37, 40 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", предметом іпотеки згідно із положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" може виступати як нерухоме майно, зокрема, якщо його будівництво ще не завершено, але яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець при укладенні договору може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені і іпотекодавцем і на які може бути звернено стягнення. Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5 - 6, 16 Закону України "Про іпотеку). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору -в його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі після завершення будівництва та введення будинку, переданого в іпотеку як об'єкт незавершеного будівництва, в експлуатацію діяли недобросовісно, без згоди Банку зареєстрували право власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки за кожним.

Згідно рішення виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова Львівської області № 89 від 09 квітня 2008р. присвоєно 1/2 частині будинку, що належить гр. ОСОБА_7, номерний знак АДРЕСА_5, за 1/2 частиною будинку, яка належить гр. ОСОБА_9, залишити номерний знак АДРЕСА_6

Згідно Свідоцтва про право власності від 16 вересня 2008р. будинок АДРЕСА_8 належить на праві приватної власності ОСОБА_9, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 вересня 2008р. будинок № АДРЕСА_4, загальною площею 100,1 кв.м., по АДРЕСА_7 належить на праві приватної власності ОСОБА_10.

Крім цього, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2009р. ОСОБА_9 є власником земельної ділянки площею 0,0325 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за адресою: Львівська обл., смт. Рудне, вул. АДРЕСА_1.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що зазначені житлові будинки, які належать відповідачам, та відповідні земельні ділянки, на яких вони розміщені, є предметом іпотеки за договором іпотеки від 06 лютого 2008р.

П. 5.3. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем та Іпотекодавцем-майновим поручителем обов'язків, встановлених цим Договором або порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених Кредитним договором.

Ненадання Іпотекодавцями Банку як Іпотекодержателю відповідних документів, що підтверджують оформлене право власності на побудовану нерухомість після завершення будівництва, є невиконанням ними свого обов'язку, передбаченого Договором іпотеки, та є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законодавством не передбачено пред'явлення Іпотекодержателем обов'язкової вимоги до Іпотекодавця щодо оформлення нового договору іпотеки після завершення будівництва переданого в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва, оскільки іпотека зберігає силу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку було невиконання ОСОБА_9 умов Кредитного договору щодо повернення кредиту та відсотків за його користування.

Враховуючи норми Закону України «Про іпотеку» та домовленість сторін в Договорі іпотеки, необгрунтованим є твердження Апелянта про відсутність іпотеки та права Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, ОСОБА_10 порушено передбачений п. 4.1.5. Договору іпотеки обов'язок не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його будь-якими зобов'язаннями, не видавати третім особам будь-яких прав на користування та розпорядження предметом іпотеки без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя.

На час звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки Банку не було відомо про нового власника предмета іпотеки ОСОБА_4, і не міг знати з державних реєстрів, оскільки доступ до них не був відкритий.

Крім того, ОСОБА_7 не було повідомлено ні Банку, ні суду про нового власника житлового будинку та земельної ділянки, для його залучення до участі у справі.

Разом з тим, як установлено в суді апеляційної інстанції, на даний час ОСОБА_4 не є власником житлового будинку № АДРЕСА_4 та земельної ділянки по АДРЕСА_9 в смт. Рудне, оскільки відчужив таке нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2015 року ОСОБА_11

У провадженні Залізничного районного суду м. Львова з 19 жовтня 2017 року знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про визнання недійсним зазначеного договору купівлі - продажу (т.2 а.с.68).

Твердження апелянта про незаконність звернення стягнення на предмет іпотеки без зазначення у рішенні суми початкової вартості його продажу спростовуються роз'ясненням п. 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляд}цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закон} України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема. у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглядаючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, в своїй ухвалі від 25 січня 2018 року зазначив наступне: «У багатьох інших справах за вказаних подібних обставин Верховний Суд України звертав увагу суддів на необхідність врахування мети, за якою особа звертається до суду та з»ясувати, чи дійсно порушено право особи з огляду на положення статті 3 ЦПК України (аналогічна норма міститься у ст.4 ЦПК України) і статті 15 ЦК України, де зазначено, що особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорення. Відсутність достатньо обґрунтованих підстав для скасування правильних по суті рішень з одних лише формальних міркувань про те, яка ціна предмета іпотеки має зазначатися у резолютивній частині рішення суду: визначатися під час здійснення виконавчого провадження чи в грошовому вираженні, підтверджується і тим, що зазначення в рішенні ціни предмета іпотеки в грошовому виразі немає безспірно і кінцево визначеної мети і завдання, так як згідно статтями 19,57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження можуть заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж про це буде зазначено у резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість змінилася.

Отже якогось системного, загальнообов»язкового значення ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні у резолютивній частині рішення суду самостійного значення немає.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Безпідставним є посилання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про сплив строку позовної давності на вимогу іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у квітні 2008 року не повідомляли Банк про «дроблення» предметів іпотеки та реєстрацію за ними права власності на «новостворені» об»єкти нерухомого майна.

Про зареєстроване право власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на предмети іпотеки Банку стало відомо у 2012 році в ході виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, після чого 25 травня 2013 року був пред»явлений позов до суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2014 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 березня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.