Решение № 73128707, 03.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Справа № 804/938/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Боженко Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Трошиної А.С.,

розглянув в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") від 19.12.2016 року № 121857-13.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що транспортний засіб, який належить позивачу не може бути об'єктом оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що не відповідає обов'язковому критерію щодо року випуску, зазначеному в ст. 267 ПК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності останнього.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника податкового органу.

26 березня 2018 року надіслав на адресу суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover, об'ємом циліндра двигуна 4999 куб.см., 2011 року випуску, н.з. НОМЕР_2, що підтверджується технічним паспортом серії НОМЕР_3.

19 грудня 2016 року Державною податковою інспекцією у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 121857-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн. за 2016 рік.

Позивач не погодився з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами податкового законодавства України.

Так, згідно до ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (п.п.267.2.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 267.4, 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (п.п. 267.6.1 п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця, подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України - 01.01.2015 року - власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Згідно з підпунктом 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 ПК України виготовлення транспортного засобу це календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік), для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного у реєстраційних документах.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, копія якого долучена до матеріалів справи, рік випуску транспортного засобу загального легкового універсалу-В марки Land Rover, модель Range Rover, н.з. НОМЕР_2, з об'ємом двигуна 4999 куб.см., 2011 рік без зазначення дня та місяця виготовлення вказаного транспортного засобу. Отже, відповідно до вимог підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України датою виготовлення спірного транспортного засобу є 01.01.2011 року.

З огляду на вимоги підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, транспортний засіб загальний легковий універсал-В марки Land Rover, модель Range Rover, н.з. НОМЕР_2, з об'ємом двигуна 4999 куб.см., рік випуску - 2011, не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки станом на 01.01.2016 минуло п'ять років з року випуску вказаного транспортного засобу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Базовим (звітним) роком обчислення транспортного податку для позивача є 2016 рік, хоча оскаржуване позивачем рішення прийнято - 19.12.2016 року. Зазначені факти також свідчать про порушення податковою інспекцією норм про порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Слід зазначити і те, що згідно з п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить в тому числі і податок на майно.

У свою чергу відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (п.10.2. ст. 10 Податкового кодексу України).

За правилами п. 10.3. ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п. 10.5. ст. 10 Податкового кодексу України, зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3. ст.12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п.12.5. ст.12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у пп. 4.1.9. п.4.1. ст. 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") № 121857-13 від 19.12.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, вул. Театральна, 1-а, код ЄДРПОУ 39497010) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення суду складено 03.04.2018 року.

Суддя Н.В. Боженко