Решение № 73103761, 29.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2018 року 14:15 № 826/6140/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участі секретаря судового засідання Шевченко М.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправною та скасування наказу, поновлення на роботі

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Орленко А.О.

ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 та/або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - ГПУ та/або відповідач), в якому просить :

- визнати протиправними та скасувати накази Генерального прокурора України № 337 ц від 03.04.2017, № 372-ц від 11.04.2017, № 551-ц від 25.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до часу поновлення на посаді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України відбулося з порушенням вимог ст.ст. 42, 49-2 та ч.ч. 2, 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), ст. 60 Закону України «Про прокуратуру», а тому наказ № 337-ц від 03.04.2017 про звільнення та відповідно накази № 372-ц від 11.04.2017 ТА № 551-ц від 25.04.2017 про внесення змін до наказу № 337-ц від 03.04.2017 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню з поновленням позивача на роботі.

У судовому засіданні 29.03.2018 позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на доводи наведені в тексті його письмових пояснень. Просив суд відмовти у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що оскаржувані накази Генерального прокурора України № 337-ц від 03.04.2017, № 372-ц від 11.04.2017, № 551-ц від 25.04.2017 видані на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та змінами в організації виробництва та праці відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» та п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 2002 по 24.04.2017 працював в органах прокуратури України, в тому числі у період з 12.07.2016 по 24.04.2017 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу на адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України (в матеріалах позову наявна копії аркушів трудової книжки ОСОБА_1.).

26.01.2017 позивачу в порядку п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України вручено попередження про вивільнення № 11/1-181вих-17 від 26.01.2017, яким до відома ОСОБА_1 доведена наступна інформація: наказом Генерального прокурора України від 10.08.2016 №66щц у штатному розписі Генеральної прокуратури України ліквідовано посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України, яку обіймав позивач.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральною прокуратурою України видано наказ № 337-ц від 03.04.2017 за підписом Генерального прокурора України ОСОБА_3, яким старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для прийняття наказу про звільнення позивача зазначено наказ Генерального прокурора України від 10.08.2016 № 66шц.

Наказом Генерального прокурора України № 372-ц від 11.04.2017 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 наказано перенести дату звільнення - 03.04.2017 на перший робочий день після закінчення хвороби - 10.04.2017.

Наказом Генерального прокурора України № 551-ц від 25.04.2017 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 наказано перенести дату звільнення - 10.04.2017, зазначену у наказу Генерального прокурора України від 11.04.2017 № 372-ц, на перший робочий день після закінчення хвороби - 24.04.2017.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходив з наступного.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII) прокурор звільняється з посади, в тому числі, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Особи, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурорів Генеральної прокуратури України з посад, є Генеральний прокурор України.

Згідно зі ст. 60 цього Закону прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

При цьому, за змістом п. 5-1 п. 4 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VII прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону (які набирають чинності 15.04.2016 - абз. 3 п. 1 розд. ХІІ Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 21.04.2015 № 335-VIII; та 15.04.2017 - абз. 3 п. 1 розд. ХІІ Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 12.05.2016 № 1355-VIII).

Таким чином, оскільки Законом № 1697-VII , як спеціальним законом, не передбачений порядок звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, в даному випадку застосуванню підлягають загальні норми Кодексу законів про працю України.

Із приписів ст. 51 КЗпП України вбачається, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 ст. 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Нормами ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Виходячи з нормативного тлумачення наведених положень КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також у випадку масового вивільнення довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З матеріалів справи вбачається, що з метою удосконалення організації роботи Генеральної прокуратури України, керуючись ст.ст.8, 9 та пп.6 п.5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України від 10.08.2016 № 66-шц ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру. Загальну штатну чисельність 31 одиницю ліквідованого Головного управління зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Замість ліквідованого управління у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України утворено нове управління - Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи у складі : відділу нагляду за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення, а також при застосуванні примусових заходів; відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації; відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення; відділу нагляду за додержанням законів щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусовою характеру; організаційно-методичного відділу. У штатних розписі новоствореного управління встановлено за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 30 одиниць з відповідним фондом оплати заробітної плати.

Суд звертає увагу на те, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.12.2010 № К-20764/08.

Проаналізувавши зміст наказу Генерального прокурора України від 10.08.2016 № 66шц суд встановив скорочення загального штату ліквідованого управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходах примусового характеру (з 31 одиниць до 30), в якому позивач обіймав посаду прокурору відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України.

Також суд встановив, що 26.01.2017 ОСОБА_1 вручено під розписку попередження №11/1-181вих-17 про вивільнення з займаної посади у зв'язку з ліквідацією посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України. Це попередження про вивільнення видано на підставі п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України.

В тексті попередження про вивільнення від 26.01.2017 зафіксовано, що з метою подальшого працевлаштування позивачу пропонуються вакантні посади згідно з додатком.

На додатку до цього попередження про вивільнення позивач 26.01.2017 виклав своє прохання про переведення на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах, другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України. Також зазначив, що не заперечує щодо переведення на одну із зазначених у додатку до попередження про вивільнення посад.

Додатково позивачем подано рапорти на ім'я Генерального прокурора України від 26.10.2015, в якому просив призначити його на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи Генеральної прокуратури України; від 26.01.2017, в якому просив призначити його на посаду старшого слідчого в особлива важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України; від 17.03.2017, в якому просив призначити його на посаду прокурора відділу розгляду звернень громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України.

За результатами розгляду рапортів позивача прийняті відповідні рішення.

Зокрема, поданий ОСОБА_1 26.10.2016 рапорт щодо призначення на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань за інформацією начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи не було погоджено керівництвом, у зв'язку з тим, що 21.10.2016 погоджено заяву іншого працівника, який більше 20 років працював в органах Державної пенітенціарної служби України.

За результатами розгляду рапорту позивача від 26.01.2017 щодо призначення на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями до кадрового підрозділу надійшла ґрунтовна інформація начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями про те, що у провадженні слідчих в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України перебувають багатоепізодні та досить складні кримінальні провадження, фігурантами яких є колишні високопосадовці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, народні депутати України, досудове розслідування кожного з цих кримінальних проваджень перебуває на особливому контролі Генерального прокурора України, а також викликає прискіпливу увагу суспільства, а у ОСОБА_1 відсутній досвід роботи на посаді слідчого прокуратури в умовах діючого Кримінального процесуального кодексу України, тому призначення його на вказану посаду неможливе.

Поданий позивачем рапорт від 17.03.2017 щодо призначення на посаду прокурора відділу розгляду звернень громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів було направлено до керівника вказаного підрозділу для погодження, але згодом наказом Генерального прокурора України від 31.03.2017 № 20-шц вказана посада була ліквідована.

Частиною першою ст. 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (абз. 1 такого пункту Постанови Пленуму).

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи (абз. 2 п. 19 постанови Пленуму).

Згідно з абз. 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

В тексті оспорюваного наказу від 03.04.2017 № 337-ц вказано, що позивач звільняється у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та змінами в організації та праці відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП.

Під час розгляду справи відповідач інформацію про загальну кількість скорочених посад прокурорів Генеральної прокуратури України у зв'язку з проведеною реорганізацією суду не повідомив, та надав лише інформацію про штатну чисельність працівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, з яких не прослідковується динаміка зменшення штатної чисельності одиниць працівників.

Більше того, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази, які б свідчили про реальність змін в організації праці Генеральної прокуратури України після затвердження наказом Генерального прокурора України від 10.08.2016 №66шц нової структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України. Відповідач не довів, що на підставі вказаного наказу була проведена реорганізація Генеральної прокуратури України, як органу. Підстава звільнення, зазначена в спірному наказі, не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Також суд зазначає, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком (ст. 42 КЗпП України).

Суд зазначає, що у спірному випадку роботодавцем не було застосовано норми статті 42 Кодексу законів про працю України щодо переважного права на залишення на роботі, таке питання не з'ясовувалось взагалі, іншого матеріали справи не містять.

До того ж, матеріали справи не містять доказів про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, які б свідчили про його низьку продуктивність праці.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2014 виклав правовий висновок про те, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 39088425).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням ст.ст. 36, 42, 42-9, 43 КЗпП України, оскільки Генеральною прокуратурою України не було виконано свого обов'язку та не враховано права позивача на переважне залишення на роботі та не запропоновано всі наявні інші вакантну посаду одночасно з попередженням про звільнення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наказ № 337-ц від 03.04.2016 підлягає скасуванню як протиправний.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи, що наказами Генеральної прокуратури України № 372-ц від 11.04.2017 та № 551-ц від 25.04.2017 змінено дату звільнення позивача із займаної посади, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав та законних інтересів позивача дані наказ також підлягає скасуванню як похідний від наказу про звільнення з роботи.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання Генеральної прокуратури України поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Нормами КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

Враховуючи те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в прокуратурі, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України.

В даному випадку суд керується також правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

При цьому, суд звертає увагу, що, в разі відсутності посади позивача (з об'ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов'язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

Стосовно правомірності позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином підлягає стягненню з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2017 по 29.03.2018.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КЗпП України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірність оскаржуваних рішень (наказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (03039, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази Генерального прокурора України № 337-ц від 03.04.2017 року, № 372-ц від 11.04.2017 року, № 551-ц від 25.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.04.2017 по 29.03.2018.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та стягнення середного заробітку за один місяць.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій