Решение № 73097357, 28.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р.Справа № 922/77/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А) про за зустрічним позовом до стягнення коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А) Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича (АДРЕСА_1) про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - ОСОБА_2, адвокат;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Тоцька К.М., адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бабін Андрій Олександрович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" про стягнення 613085,75 грн., з яких: 570000,00 грн. - заборгованість за договором оренди № 190117ДО від 19.01.2017, 33060,00 грн. - інфляційні втрати, 10025,75 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 190117 ДО від 19.01.2017 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2018 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до господарського суду Харківської області у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали доказів сплати судового збору у розмірі 0,02 грн. на належні реквізити та надання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

29.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх. №2378) з повідомленням про те, що позивачем не подано іншого позову до ТОВ "Мідас ОІЛ" з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також з доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/77/18; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на "27" лютого 2018 р. о(об) 12:00 год.

19.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою (вх. № 4635) до Фізичної особи - підприємця Бабіна Андрія Олександровича, в якій просить суд:

1) визнати недійсним договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 190117ДО від 19.01.2017, укладений між фізичною особою-підприємцем Бабіним Андрієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл";

2) застосувати наслідки недійсності правочину: стягнути з Бабіна Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" грошові кошти у розмірі 176035,00 грн.

3) стягнути з Бабіна Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" судовий збір у розмірі 4402,55 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2018 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Мідас Оіл" (вх. 4635 від 19.02.2018) до ФОП Бабіна Андрія Олександровича про визнання договору недійсним до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/77/18.

26.02.2018 від позивача за первісним позовом до суду поданий відзив на зустрічну позовну заяву за вх. № 5279, в якому останній просив відмовити в задоволенні зустрічного позову та задовольнити первісний позов.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2018 року, відкладено підготовче засідання до 14.03.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21 березня 2018 року о 15:30 год.

14.03.2018р. суд розпочав розгляд справи по суті, відповідно до ч.2 ст.195 ГПК України.

21.03.2018 року від представника Фізичної особи - підприємця Бабіна Андрія Олександровича (позивача за первісним позовом ), електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка в подальшому зареєстрована канцелярією суду (вх.№703) .

Ухвалою господарського суду від 21.03.2018 року, задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича про відкладення розгляду справи по суті (вх. № 703 від 21.03.2018 року ). Розгляд справи по суті відкладено на 28 березня 2018 року о 10:40.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача - за зустрічним) в судовому засіданні 28.03.2018 року підтримує первісні позовні вимоги, заперечує проти зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача - за зустрічним) в судовому засіданні 28.03.2018 року заперечує проти первісних позовних вимог, підтримує зустрічні позовні вимоги, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 28.03.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 19 січня 2017 р. між ФОП Бабін А.О. та ТОВ «Мідас оіл» укладено договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 190117ДО.

Відповідно до п.1.1.договору, сторонами визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове строкове платне володіння та користування спеціалізований напівпричеп, визначений у цьому Договорі , а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування Спеціалізований транспортний засіб орендодавця і зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату, що встановлена цим Договором.

Під Спеціалізованим транспортним засобом розуміється:

Спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марки МАN модель ТGХ 18.400.

-Реєстраційний номер: НОМЕР_2

-Рік випуску: 2012

-Колір: червоний

- Номер шасі, кузова: НОМЕР_3

- Право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданим «02» вересня 2016р.

Спеціалізований напівпричеп Н/ПР-ЦИСТЕРНА-Е марки LDS модель МG-43L -

-Реєстраційний номер: НОМЕР_5 ,

- Рік випуску: 2005

- Колір: білий

- Номер шасі, кузова: НОМЕР_6

-Право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 виданим «7» вересня 2016р.

Згідно п.1.3. договору, сторонами передбачено, що спеціалізовані транспортні засоби не перебувають в заставі.

У відповідності до п.3.1. договору , спеціалізований транспортний засіб передається орендарю на підставі акту приймання - передачі

Розділом четвертим договору сторонами передбачено строк оренди, зокрема, п.4.1.,п.4.2.,п.4.3., сторонами передбачено наступне.

Строк оренди становить один рік.

Якщо Орендодавець у строк 10 днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити Договір, то строк оренди автомобіля продовжується на такий же строк.

Строк оренди може бути скорочено за згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою договору.

Розділом п'ятим договору сторонами передбачено порядок розрахунків, зокрема, п.5.1.,.5.3., розмір орендної плати становить: 190 000,00 грн. (сто дев'яносто тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

Орендна плата вноситься за поточний місяць не пізніше 05 числа поточного місяця оренди шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Як зазначає позивач (за первісним позовом) та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачем були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2017 р. на суму 79678,00 грн., акт здачі-приймання робіт від 28.02.2017 р. на суму 190000,00 грн., акт здачі-приймання робіт від 31.03.2017 р. на суму 190000 грн., акт здачі- приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2017 р. на суму 190000 грн., акт здачі- приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 р. на суму 190000,00 грн., а всього на суму 570000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, ФОП Бабін А.О. зазначає, що відповідач (за первісним позовом) неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги оренди спеціалізованого транспортного засобу.

З огляду на те, що відповідачем (за первісним позовом) не здійснено оплату вартості наданих послуг , позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 613085,75 грн., з яких: 570000,00 грн. - заборгованість за договором оренди № 19017ДО від 19.01.2017, 33060,00 грн. - інфляційні втрати, 10025,75 грн. - 3% річних.

Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" 570000,0грн. заборгованості за договором оренди спеціальних транспортних засобів №190117ДО від 19.01.2017 року. Причиною виникнення спору за зустрічним позовом є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним та застосуання наслідків недійсності правочину, шляхом стягнення з Бабіна Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" грошових коштів у розмірі 176035,00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд вважає за необхідне зазначити, що належним та допустимим доказом надання послуг оренди спеціалізованого транспортного засобу за договором оренди № 19017ДО від 19.01.2017, може бути акт приймання-передачі ( п.3.1.договору), який би підтверджував передачу спеціалізованих транспортних засобів орендарю.

В матеріалах справи відсутні докази, зокрема акт приймання-передачі ( п.3.1.договору), який би підтверджував передачу спеціалізованих транспортних засобів орендарю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем до суду не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання відповідачу за первісним позовом послуг оренди спеціалізованого транспортного засобу за договором оренди № 19017ДО від 19.01.2017року.

Предметом зустрічного позову є, зокрема, вимога про визнання недійсним договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 190117ДО від 19.01.2017, укладеним між фізичною особою-підприємцем Бабіним Андрієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл", з підстав ч. 3 ст. 238 ЦК України, та застосування наслідків недійсності правочину про стягнення з Бабіна Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" грошових коштів у розмірі 176035,00 грн.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на те, що за спірним договором оренди транспортних засобів №190117ДО від 19 січня 2017 року, ТОВ «Мідас Оіл» в особі директора Бабіна А.О. перерахувало на користь ФОП Бабіна А.О. грошові кошти у розмірі 399 278,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3166 від 15 лютого 2017 року на суму 1600,00грн., платіжним дорученням №3364 від 23 березня 2017 року на суму 129600,00грн., платіжним дорученням №3363 від 23 березня 2017 року на суму 268 078,00грн.

Спірний договір оренди №190117ДО від 19 січня 2017 року, всупереч ч. З ст. 238 ЦК України, укладено від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою Бабіним А.О., тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

Крім того, договором оренди встановлено розмір орендної плати за оренду транспортних засобів у розмірі 190 000,00грн.

Відповідно до листа ДФС від 13.10.2016 № 22286/6/99-99-15-03-02-15 під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначені загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, встановлено організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Наявний в матеріалах справи висновок експерта №9-ЦЗ від 25.01.2018 року Харківської торгово- промислової палати, згідно якого вартість оренди сідлового тягача -марки МАN модель ТGХ 18.400, 2012 року випуску складає 30 000, 00 грн. на місяць, вартість оренди напівпричепу н/пр. -ЦИСТЕРНА-Е марки LDS модель МG-43L - 2005 року випуску на місяць складає 7 210, 00 грн.

За результатом проведеного експертного дослідження, суд дійшов висновку, що вказаний експертний висновок може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу в підтвердження позовних вимог позивача за зустрічним позовом та свідчить про завищену ринкову вартість оренди тягача та причепу переданого в оренду.

В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається зі спірного договору, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" підписаний , Бабіним Андрієм Олександровичем який на час укладання зазначеного договору був директором підприємства, тобто договір укладено від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою, та направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до вимог статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 Цивільного кодексу України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна особа - представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.

Представництвом, яке ґрунтується на адміністративному акті, вважається таке представництво, коли представник зобовязується діяти від імені особи, яку він представляє, на підставі адміністративного розпорядження особи, яку представляють. У ролі особи, яку представляють, виступає організація, що є юридичною особою, а функції представника виконують її працівники, які по роду своєї діяльності повинні представляти організацію у відносинах з третіми особами, якщо вони перебувають з роботодавцем у трудових правовідносинах та їх прийняття на посаду оформлено наказом або розпорядженням. Цим же актом визначаються і повноваження представника.

Різновидом представництва за законом є статутне представництво, коли відповідно до статуту чи положення керівник (директор, ректор, начальник, голова) наділений повноваженнями виступати від імені юридичної особи.

Юридична особа бере участь у цивільному обігу через своїх працівників, завдяки діям яких вона не тільки здійснює свої права і виконує обов'язки, а й набуває і припиняє їх. Дії цих працівників вважаються згідно із законом діями самої юридичної особи.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Так, статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 203 ЦК України).

При цьому, статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, зокрема: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Дослідивши спірний договір оренди спеціалізованих транспортних засобів №190117ДО від 19 січня 2017 року судом встановлено, що оспорений договір укладено між Фізичною особою-підприємцем Бабіним Андрієм Олександровичем, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл", як орендарем, від імені останнього було підписано його директором - Бабіним Андрієм Олександровичем,тобто однією і тією ж особою, та направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки під час його укладення було порушено вимоги ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Враховуючи вищезазначені порушення законодавства, договір оренди спеціалізованих транспортних засобів №190117ДО від 19 січня 2017 року , на підставі ст. 215 ЦК України, визнається судом недійсним.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості, нарахованих 3% річних та інфляційних є вимогою, яка виникла, на підставі договору оренди спеціалізованих транспортних засобів №190117ДО від 19 січня 2017 року, який визнано судом недійсним, то, як наслідок, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, що існують на момент відшкодування.

Тобто, визнання недійсними договору оренди транспортних засобів №190117ДО від 19 січня 2017 року є підставою для застосування наслідків недійсності правочину.

За договором оренди транспортних засобів №190117ДО від 19 січня 2017 року, ФОГІ Бабін А О отримав від ТОВ «Мідас Оіл» в осбі директора Бабіна А.О. грошові кошти у розмірі 399278,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3166 від 15 лютого 2017 року на суму 1600,00грн., платіжним дорученням №3364 від 23 березня 2017 року на суму 129600.00грн., платіжним дорученням №3363 від 23 березня 2017 року на суму 268 078,00грн.

Відповідно до висновку експерта №9-ЦЗ від 25.01.2018 року, виготовленого Харківською торгово-промисловою палатою , відповідно до якого вартість оренди сідлового тягача -марки МАN модель ТGХ 18.400, 2012 року випуску складає 30 000, 00 грн. на місяць, вартість оренди напівпричепу н/пр. -ЦИСТЕРНА-Е марки LDS модель МG-43L - 2005 року випуску на місяць складає 7 210, 00 грн. Таким чином, суд погоджується, з вищеозначеним висновком, про те, що вартість оренди тягача та причепу разом становить 37210,00 грн.,отже вартість послуг за договором оренди складає 163243,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, господарський суд констатує, що грошові кошти сплачені за оренду спеціалізованих транспортних засобів, підлягають поверненню позивачу. Отже, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «Мідас Оіл», з покладенням судового збору в цій частині на відповідача за зустрічним позовом ФОГІ Бабіна А. О., в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісних позовних вимог відмовити .

Зустрічні позовні вимоги задовольнити .

Визнати недійсним договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 190117ДО від 19.01.2017, укладений між фізичною особою-підприємцем Бабіним Андрієм Олександровичем (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, код 39363828).

Застосувати наслідки недійсності правочину: стягнути з Бабіна Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, код 39363828) - грошові кошти у розмірі 176035,00 грн.

Стягнути з Бабіна Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А, код 39363828) - судовий збір у розмірі 4402,55 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.04.2018 р.

Суддя О.О. Присяжнюк