Решение № 73073299, 22.03.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2018 м. Ужгород Справа № 907/821/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м.Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради Свалявського району Закарпатської області, с.Поляна, Свалявський район, Закарпатська область

про стягнення суми 90730,00 грн. збитків

Суддя Васьковський О.В.

Представники:

від позивача — ОСОБА_2 (дов. №112/09 від 17.01.2018), ОСОБА_3 (дов. №453/09 від 05.03.18) (у судових засіданнях 05.03.18 та 13.03.18 - ОСОБА_4- завідувач юридичного сектору (дов.№7/09 від 03.01.17 )

від відповідача – ОСОБА_5, адвокат (договір б/н від 19.01.18, ордер серія КВ № 111248 від 19.01.18р.), ОСОБА_6 – сільський голова

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 90730,00 грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу незаконним знищенням зелених насаджень, згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.05.17.

Позивач просить позов задоволити та стягнути з відповідача суми 90730,00 грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу незаконним знищенням зелених насаджень, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.05.17, мотивуючи тим, що в ході здійснення позапланової перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства встановлено порушення вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони та раціонального використання природних ресурсів, а саме виявлено протиправне самовільне вирубування дерев вздовж тротуару та річки ОСОБА_7 по вул.Європейська на території ОСОБА_1 сільської ради породи верба та вільха без будь-яких дозвільних документів, а також взято на облік пошкоджені дерева до ступеня припинення росту, що стало порушенням вимог Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, Закону України «Про рослинний світ» та призвело до спричинення шкоди у розмірі 90730,00 грн. Вказані збитки станом на момент розгляду справи не відшкодовані.

Відповідач у поданому 07.12.17 відзиві проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема вказує на наступне: позивачем не зазначено обставини, на яких ґрунтується позов та не подано доказів у їх підтвердження, а саме наведено обставин, які б підтверджували вказане у позові порушення, а саме: де конкретно розташовані пні, їх місцерозташування, відстань від тротуару, коли вказані позивачем дерева були вирубані та пошкоджені, яка саме особа здійснила їх вирубку та пошкодження яка особа здійснювала роботи з будівництва тротуару та вирубала дерева, який причинно-наслідковий зв'язок між будівництвом тротуару та вирубуванням-пошкодженням дерев.

Також, відповідач заперечує щодо доводів позивача про порушення вимог природоохоронного законодавства. Вважає, що не є особою, яка винна у протиправному знищенні або пошкодженні об’єктів рослинного світу, тому не може нести відповідальність за порушення, яке не вчиняла. Крім того, вважає, що наведені у позові обставини є необ’єктивними, упередженими, такими, що не відповідають дійсності, принципам об’єктивності і неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), передбаченим ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності», свідчать про порушення позивачем вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності», яка зобов’язує органи державного нагляду (контрою) під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) здійснювати його неупереджено та об’єктивно. У зв’язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судових засіданнях 05.03.18 та 13.03.18 оголошувалась перерва.

У зв'язку з тим, що під час підготовчого судового засідання 13.03.18 судом вирішені питання, зазначені в ч.2 ст.182 ГПК України, за письмовою згодою всіх учасників, закінчено підготовче засідання, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день, у відповідності до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України та ч. 6 ст.183 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За результатами позапланової перевірки, проведеної інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на території ОСОБА_1 сільської ради Свалявського району Закарпатської області встановлено порушення вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони та раціонального використання природних ресурсів.

В ході здійснення позапланової перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області 19.05.17 проведено перевірку тверджень викладених у зверненні гр.ОСОБА_8, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирубування дерев під час будівництва тротуарів по вул.Європейській в с.Поляна Свалявського району та встановлено, що вздовж вулиці Європейська (Жовтнева) проводяться роботи по прокладенню тротуару, які на час перевірки перебували в стадії проведення. Виявлено вирубування дерев вздовж тротуару та річки ОСОБА_7 породи верба та вільха діаметром пня біля шийки кореня від 12 до 53 см, в загальній кількості 60 дерев. Також, в ході перевірки взято на облік пошкоджені дерева до ступеня неприпинення росту породи верба та вільха 16 см-2 шт, 20 см-1 шт., 21 см-1 шт., 24 см-1 шт., 26 см-1 шт., 30 см- 1 шт., 38 см-1 шт. та до ступеня припинення росту діаметром пня шийки кореня 53 см-1 шт.

За результатами вказаної перевірки було складено відповідний Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та вказано, що документація дозвільного характеру на вирубку насаджень сільською радою не видавалася, порубкові залишки знаходяться на місці, вздовж русла річки ОСОБА_7. Більш детальне проведення перевірки неможливе по причині проведення земляних робіт та насипання гранту (далі - акт).

На підставі зазначеного акту перевірки Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області складений розрахунок розміру шкоди, нанесеної державі незаконним вирубуванням дерев в межах населеного пункту с.Поляна, вул.Європейська (Жовтнева) Свалявського району, розрахований згідно постанови КМУ від 11.02.12 №111 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 року №559» та ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно якого відповідачу нараховано суму збитків у розмірі 90730,00 грн.

Розрахунок збитків на суму 90730,00 грн. разом із претензією від 06.07.17 №1464/09, надсилався відповідачу 03.08.16, однак, вказана претензія залишена головою ОСОБА_1 сільської ради без задоволення, а збитки добровільно не відшкодовані, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши докази, подані позивачем суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рослинний світ» відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.6 Закону України «Про рослинний світ» державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

До основних принципів охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" віднесено зокрема: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу. З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

Згідно приписів ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Документи, що дають право на виконання підготовчих та

будівельних робіт, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є підставою для видалення зелених насаджень після обстеження земельної ділянки та складання акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. У цьому разі видалення зелених насаджень не потребує дозволу (ордера). Відновна вартість визначається на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та сплачується до прийняття об’єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену проектною документацією на озеленення території. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком, що проводиться органами місцевого самоврядування.

Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» від 1 серпня 2006 р. № 1045 визначає процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, встановлено, що обов’язок відшкодування збитків покладається на учасника, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Відповідний обсяг та зміст відповідальності передбачають ст. ст. 68-69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” згідно яких, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні зокрема, у невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов’язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України). Положенням ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Водночас, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.ст. 6 та 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено вимоги щодо порядку призначення, проведення та оформлення результатів перевірок. Так, ч.6 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 (далі - Порядок), вказаний нормативно-правовий акт визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

Згідно вказаного Порядку визначено, що Акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно п.4.5 глави 4 Порядку перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

Пунктом 4.15 глави 4 Порядку в акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Дослідивши наданий позивачами акт перевірки від 19.05.2017р., суд зазначає, що він не може вважатися доказом вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, з огляду на його форму та зміст, неточності, що містяться в самому акті, а також та зважаючи на його невідповідність положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме:

1) з вказаного акту не вбачається щодо якого суб’єкта господарювання, чи щодо якої

фізичної особи проводилася перевірка дотримання вимог природоохоронного господарства. З вступної частини акту випливає, що при проведенні перевірки були присутні дві фізичні посадові особи: ОСОБА_1 сільський голова – ОСОБА_6І та секретар Полянської сільської ради ОСОБА_9;

2) у поданому позивачем акті, не вказано яким саме чином посадові особи позивача в Закарпатські області здійснювали перевірку, в результаті якого було встановлено розміри та кількість видалених дерев, їх діаметр, порода, тощо. Акт не містить покликання на вимірювальні прилади та способи визначення. Встановлення цих обставин впливає на перевірку судом правильності розрахунку заподіяної шкоди, через що суд позбавлений можливості здійснити таку перевірку;

3) в акті перевірки не зазначено стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а також детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, яке було вчинено відповідачем.

Крім того, акт не містить посилань конкретного місця розташування пнів, відстань від тротуару, час, коли вказані позивачем дерева були вирубані та пошкоджені. Позивачем не вказано, яка саме особа здійснила вирубку та пошкодження дерев, особи, яка здійснювала роботи з будівництва тротуару та вирубала дерева.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 4.15 Порядку, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. Проте до матеріалів справи, жодних документів, які б відображали обставини викладені в акті перевірки не надано.

Зважаючи на це, акт перевірки від 19.05.2017р. не є достовірним та достатнім доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи, що можуть бути покладені в основу висновків про факт, обсяги вчинення правопорушення та осіб, які його вчиняли. Протиправність поведінки працівників чи посадових осіб відповідача та факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу є недоведеними.

Таким чином, з наведених матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між будівництвом тротуару та вирубуванням-пошкодженням дерев, а також факт наявності вини саме у відповідача.

З цього слід дійти висновку, що вищезазначена позивачем сума збитків в розмірі 90730,00 грн. завданих відповідачем також не є доведеною.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, спростовано наявність вини у правопорушеннях, які зафіксовані в акті перевірки від 19.05.17 щодо самовільного вирубування дерев вздовж тротуару та річки ОСОБА_10 по вул.Європейська на території ОСОБА_1 сільської ради породи верба та вільха без будь-яких дозвільних документів, а також пошкодження дерева до ступеня припинення росту.

Водночас, суд зауважує, що позивач у позовній заяві безпідставно посилається на порушення відповідачем ст.10 Закону України «Про рослинний світ», оскільки спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Видами спеціального використання природних рослинних ресурсів є збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

З наведеного вбачається, що у поданому позивачем акті не зафіксовано будь-яких дій відповідача, які передбачені ст.10 Закону України «Про рослинний світ» та потребують наявності дозвільних документів. Крім того, посилання позивача на вчинення відповідачем порушення, відповідальність, за яке передбачена ст.40 Закону України «Про рослинний світ» належним чином не обґрунтоване та не доведено належними та допустимими доказами.

Посилання позивача у позові на постанову КМУ №1045 від 01.08.2011р., якою затверджений Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах та необхідність наявності у відповідача дозвільних документів на вирубку дерев не обґрунтовані та не доведеними належними та допустимими доказами. Водночас, з поданих відповідачем доказів, а саме ситуаційного плану та відеозапису, з огляду на недоліки поданого позивачем акта перевірки, суд не вбачає можливості встановити обставини, зафіксовані у вказаному акті, зокрема щодо факту, суб’єкта та місця вчинення правопорушення, здійснення вирубки на території відповідача чи на приватній земельній ділянці. Відтак, наведені доводи сторін не спростовують вищенаведених висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги позивача, належним чином не обґрунтовані та не доведені, відповідно з вимогами ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, зокрема спростування відповідачем доводів позивача, які покладені в основу своїх заперечень проти позову, не доведення позивачем факту заподіяння шкоди саме відповідачем, розміру шкоди, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача а також враховуючи те, що позивачем не доведено наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Отже, у позові належить відмовити повністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача

Керуючись ст. ст. 20, 27, 41, 42, 74, 76-79, 86, 129, 182, 183, 185, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.03.18.

Суддя О.В. Васьковський