Постановление суда № 73060721, 26.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

26 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/121/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І. П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Вестконд» про визнання протиправними та скасування рішень та записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» звернулось з позовом до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обмежень: індексний номер 33548692 від 24.01.2017 року, за яким відкрито розділ та реєстраційну справу на спецоб’єкт (адмінкорпус) /літер А-3/, який знаходиться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а, і за яким зареєстровано право власності за ТзОВ «Вестконд» та здійснено перенесення обтяжень, та скасувати відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності номер 18690576; визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обмежень: індексний номер 25157871 від 13.05.2017 року, за яким відкрито розділ та реєстраційну справу на будівлю цукеркового і карамельного цеху /літер М-2/, який знаходиться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а, і за яким зареєстровано право власності за ТзОВ «Вестконд» та здійснено перенесення обтяжень, та скасувати відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності номер 20372018.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 року провадження у справі було відкрито та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Вестконд». Справу було вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, відповідно до якої позивач вважає, що строк на звернення до суду ним пропущено з поважних причин з огляду на наступне.

Про існування оскаржуваних рішень позивач дізнався через свого представника 16.05.2017 року шляхом отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. У проміжок часу з 24.01.2017 року по 16.05.2017 року позивач не отримував таких інформаційних довідок, тому не знав про існування оскаржуваних рішень відповідача.

16.05.2017 року позивач звернувся зі скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України. Проте, у задоволенні скарги позивачу було відмовлено з формальних причин. Про таку відмову позивачу стало відомо 06.11.2017 року з листа Міністерства юстиції України від 25.10.2017 року №41460/29474-0-33-17/19 у відповідь на запит позивача від 29.09.2017 року.

08.11.2017 року позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідача.

09.11.2017 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/1519/17 адміністративний позов було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків до 24.11.2017 року.

Проте, позивач не став усувати недоліки позову, оскільки 21.11.2017 року до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою на оскаржувані рішення відповідача звернулася материнська компанія позивача – компанія «Кентресса холдінгз лімітед» (Беліз).

27.11.2017 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/1519/17 позов про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідача було повернуто позивачу.

19.12.2017 року Наказом Міністерства юстиції України №4726/7 компанії «Кентресса холдінгз лімітед» також з формальних підстав було відмовлено у задоволенні скарги, оскільки щодо нерухомого майна існує судовий спір.

Тому позивач звернувся до суду лише 26.11.2018 року.

Позивач вважає причини пропуску строку на звернення до суду поважними, адже дізнався про існування оскаржуваних у даній справі рішень 16.05.2017 року. Проте з 16.05.2017 року по 06.11.2017 року очікував на розгляд його скарги Міністерством юстиції України. У цей час позивач не звертався до суду, оскільки наявний судовий спір щодо нерухомого майна автоматично унеможливив би розгляд скарги Міністерством юстиції України. Оскільки такі скарги розглядаються лише за відсутності судових спорів.

Таким чином, позивач просить суд поновити шестимісячний строк на звернення до суду, який починає свій перебіг з 06.11.2017 року – з дня коли позивач дізнався про відмову Міністерства юстиції у задоволенні його скарги.

Водночас, у строк для надання пояснень по суті справи, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариством з обмеженою відповідальністю «Вестконд» було подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду в зв’язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду.

Вважає, що наведенні позивачем обставини однозначно не свідчать про наявність в позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Якщо обраховувати шестимісячний строк на звернення до суду з позовом про оскарження рішення відповідача індексний №33548692 від 24.01.2017 року, то позивач за період з 12.04.2017 року неодноразово звертався до різних реєстраторів з заявами про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій, на підставі яких реєстраторами вносилась відповідна інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначене свідчить про те, що позивач ще з 12.04.2017 року знав про існування вказаного рішення відповідача.

На підтвердження наведеного вказує, зокрема, те, що позивач в заяві від 12.04.2017 року на ім’я приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в переліку належного йому нерухомого майна вже не вказує спецоб’єкт (адмінкорпус) /літер А-3/, що свідчить про те, що з цієї дати позивач вже знав про прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_3 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33548692 від 24.01.2017 року.

Таким чином, саме з 24.04.2017 року слід відраховувати шестимісячний строк на звернення до суду.

Крім цього, вказує на те, що як вбачається з листа Міністерства юстиції України від 25.10.2017 року №41460/29474-0-33-17/19, позивача було повідомлено про рішення за його скаргою від 16.05.2017 року листом від 31.08.2017 року за №14306-0-33-17/19К.

У відповідності до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком або законом, визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

З огляду на це, тримісячний строк на звернення до суду слід обраховувати з дати вищевказаного листа Міністерства юстиції України від 31.08.2017 року за №14306-0-33-17/19К, а отже строк звернення до суду закінчився 30.11.2017 року.

Крім того, твердження позивача про те, що він не звертався з позовом у встановлені строки через те, що зі скаргою до Міністерства Юстиції України звернулась материнська компанія «Кентресса холдінгз лімітед», то вказане не є підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, оскільки жодною нормою законодавства, в тому числі, спеціального Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не встановлено неможливості розгляду скарги Міністерством юстиції України у зв’язку із поданням позову іншою юридичною особою. Оскільки компанія «Кентресса холдінгз лімітед» є абсолютно іншою юридичною особою ніж позивач, то відповідно до законодавства подання до Міністерства юстиції України скарги на рішення реєстратора компанією «Кентресса холдінгз лімітед» не є перешкодою для подання до суду позову позивачем.

Таким чином, позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску ним строків звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, просить суд залишити позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» без розгляду, в зв’язку з пропуском останнім, без поважних причин, строку на звернення до суду встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

В підготовчому засіданні 15.03.2018 року та 26.03.2018 року представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю «Вестконд» надали пояснення щодо заявлених заяв, обґрунтовуючи їх доводами викладеними у заявах.

Представник відповідача підтримав заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, у ній викладених.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини другої статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд наділений повноваженнями постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відтак, заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт Інвест» про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Вестконд» про залишення позовної заяви без розгляду в зв’язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду, було вирішено саме в підготовчому засіданні.

Судом встановлено, що 08.12.2011 року позивачем було отримано свідоцтва на право власності на спецоб’єкт (адмінкорпус) /літер А-3/ та будівлю цукеркового і карамельного цеху /літер М-2/, які знаходяться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а. Державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно було здійснено 16.12.2011 року.

Відповідачем приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Вестконд» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надалі – третя особа), а саме:

· 24.01.2017 року – індексний номер 33548692 щодо спецоб’єкту (адмінкорпус) /літер А-3/, який знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а;

· 13.05.2017 року – індексний номер 35157871 щодо будівлі цукеркового і карамельного цеху /літер М-2/, яка знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а.

Правомірність цих рішень є предметом оскарження у даній справі.

Зазначені фактичні обставини визнаються учасниками справи та не викликають в суду сумніву в їх достовірності або добровільності їх визнання, відтак, в силу приписів частини першої статті 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

При визначені моменту, коли позивачу стало відомо про наявність оскаржуваних рішень відповідача та відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд виходить з тверджень позивача про те, що він дізнався про ці рішення 13.05.2017 року при отримані Інформаційних довідок з відповідних реєстрів.

При цьому суд не бере до уваги доводи третьої особи про те, що позивачу було відомо про оскаржуване рішення відповідача від 24.01.2017 року ще 12.04.2017 року, що підтверджується, зокрема, копією заяви від 12.04.2017 року на ім’я приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (т.2, а.с.183), а також інших заяв позивача від 22.04.2017 року та від 13.05.217 року (т.4, а.с.131-132). Із вказаних заяв вбачається, що в переліку належного позивачу нерухомого майна відсутній спецоб’єкт (адмінкорпус) /літер А-3/.

На думку суду, зазначена довідка не є належним і достатнім доказом обставин, на які посилається третя особа, оскільки відсутність в переліку певного майна може бути наслідком різних причин, в тому числі, внаслідок помилки виконавця такого переліку. Інших же доказів ні третьою особою, ні відповідачем суду надано не було.

16.05.2017 року позивач звернувся із скаргою на оскаржувані у даній справі рішення відповідача до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (надалі – Комісія) (т.1, а.с.177). Як вбачається з відбитку печатки Міністерства юстиції України (надалі – Міністерство) та підпису посадової особи Міністерства на реєстрі (описі) документів, які були подані до Комісії (т.1, а.с.182), дану скаргу було отримано 16.05.2017 року.

Наказом №2905/7 від 28.08.2017 року Міністерством було відмовлено позивачу у задоволенні скарги від 16.05.2017 року (т.1, а.с.185).

Про вказаний наказ позивачу стало відомо 06.11.2017 року з листа Міністерства від 25.10.2017 року за №41460/29474-0-33-17/19 (т.1, а.с.183). З листа вбачається, що він був надісланий позивачу у відповідь на листи останнього від 25.09 та 29.09.2017 року. Також вбачається, що листом від 31.08.2017 року №14306-0-33-17/19К Міністерством вже було надіслано зазначений Наказ позивачу.

Надаючи оцінку обставинам, коли позивачу стало відомо про Наказ №2905/7 від 28.08.2017 року, суд не бере до уваги доводи третьої особи про, те що це відбулось з листа Міністерства від 31.08.2017 року, оскільки відсутні будь-які докази отримання позивачем цього листа. Відтак, суд виходить з того, що позивачу стало відомо про рішення Комісії саме 06.11.2017 року з листа Міністерства від 25.10.2017 року за №41460/29474-0-33-17/19, як це стверджує позивач.

08.11.2017 року позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за індексовим номером 20372018 від 06.04.2017 року та індексовим номером 18690576 від 24.01.2017 року, скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності за ТзОВ «Вестконд» на будівлю цукеркового і карамельного цеху/ літер М-2/ загальною площею 3 887, 4 кв.м., що розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 12459908071401); спецоб’єкт (адмінкорпус)/ літер А-3/ загальною площею 1 432, 5 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1154498707101).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року вищевказаний позов було залишено без руху, серед іншого, з підстав пропуску шестимісячного строку на звернення до суду та надано строк на усунення недоліків до 24.11.2017 року (т.1, а.с.186).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року позовну заяву було повернуто позивачу з підстав неусунення недоліків, вказаних в ухвалі від 09.11.2017 року (т.1, а.с.208).

Також, судом встановлено, що 21.11.2017 року компанія «Кентресса холдінгз лімітед», яка являється єдиним засновником (учасником) позивача, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с. 132) та не оспорюється учасниками справи, звернулась до Комісії із скаргою на оскаржувані у даній справі рішення відповідача.

Наказом Міністерства від 19.12.2017 року за №4726/7 в задоволенні вказаної скарги було відмовлено з підстав наявного судового спору щодо нерухомого майна (т.1, а.с.210).

Даний позов надійшов до Волинського окружного адміністративного суду 26.01.2018 року, що вбачається з відбитку штампу суду про отримання на першій сторінці позовної заяви (т.1, а.с.3).

При визначені норми, якою слід керуватись при вирішенні питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, в даних правовідносинах суд виходить з наступного.

Застосування строку на звернення до суду перш за все нерозривно пов’язано з обставинами, що зумовлюють початок його перебігу та законодавством, яке повинно бути застосоване для його обрахунку з огляду, зокрема, на дію відповідного законодавства в часі.

Строк звернення до адміністративного суду є процесуальним строком, що встановлюється спеціальним процесуальним законом – Кодексом адміністративного судочинства України.

15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017.

При цьому на відміну від Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, змінилися як тривалість строків звернення до адміністративного суду, так і обставини, з якими пов’язаний початок перебігу відповідних строків.

Хоча позивач звернувся з даним позовом до суду після набрання чинності КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», спірні правовідносини та обставини, що зумовлюють початок перебігу строку на звернення до суду та перебіг цього строку, мали місце до 15.12.2017 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, зміст суб’єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред’явлено позов.

Відтак, до спірних правовідносин належить до застосування строк звернення до адміністративного суду визначений положеннями статті 99 КАС України в редакції чинній до 15.12.2017 року.

Відповідно до частини другої вказаної норми, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав 13.05.2017 року.

Однак, позивач скористався передбаченою Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV(надалі – Закон №1952-IV) можливістю оскаржити рішення відповідача до Міністерства юстиції України.

Частиною четвертою статті 99 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017 року, визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Про рішення Міністерства по результатах розгляду його скарги від 16.05.2017 року позивач дізнався 06.11.2017 року.

Таким чином, спеціальний місячний строк на звернення до суду встановлений частиною четвертою статті КАС України в редакції чинній до 15.12.2017 року закінчив свій перебіг 06.12.2017 року.

Позивач ні в письмових заявах у справі, ні в поясненнях, даних представниками позивача в підготовчому засіданні, не зазначає жодної причини пропуску зазначеного спеціального строку на звернення до суду.

Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду, подавши 08.11.2017 року до Волинського окружного адміністративного суду позов про оскарження дій відповідача.

Однак позивач свідомо, що підтверджується поясненнями, викладеними в письмовій заяві про поновлення строку на звернення до суду у даній справі та усними поясненнями представників позивача у даній справі, не став усувати недоліки позовної заяви, обґрунтовуючи це тим, що засновник (учасник) позивача компанія «Кентресса холдінгз лімітед» 21.11.2017 року звернулась до Міністерства із скаргою на дії відповідача, які є предметом оскарження у позові від 08.11.2017 року і у даній справі.

Повторно позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у спірних правовідносинах 26.01.2017 року, більше ніж через місяць після винесення рішення Міністерством за скаргою компанії «Кентресса холдінгз лімітед» (19.12.2017 року).

Суд не вважає наведені позивачем доводи поважними причинами пропуску строку на звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 37 Закону №1952-IV, Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Судом встановлено, що на момент звернення до Міністерства зі скаргою компанією «Кентресса холдінгз лімітед» (21.11.2017 року) та на момент прийняття Міністерством рішення за скаргою (19.12.2017 року) існували інші судові спори щодо нерухомого майна, якого стосуються оскаржувані рішення відповідача. Ці обставини підтверджуються, зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року у справі №910/13626/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт Інвест» до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (т.3, а.с.25), ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.11.2017 року у справі №903/804/16 про прийняття до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вестконд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт Інвест» (т.3, а.с.76), ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.11.2017 року у справі №903/804/16 про відкриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт Інвест» до товариства з обмеженою відповідальністю «Вестконд» (т.3, а.с.77), про що не міг не знати позивач, оскільки є стороною у вказаних судових справах.

Також зазначені обставини були визнані представником позивача ОСОБА_1 в додаткових письмових поясненнях поданих до суду 26.03.2018 року (т.4, а.с.3) та в усних поясненнях, наданих ОСОБА_1 в підготовчому засіданні 26.03.2018 року.

Таким чином, відмова позивача від реалізації свого права на захист порушених прав та інтересів в адміністративному суді на користь розгляду скарги компанії «Кентресса холдінгз лімітед» в порядку оскарження дій відповідача відповідно до Закону №1952-IV жодним чином не впливала на рішення Міністерства за вказаною скаргою.

Крім того, суд зазначає, що позивач та компанія «Кентресса холдінгз лімітед», хоч і є пов’язаними особами, однак є самостійними суб’єктами правовідносин, наділені окремим самостійним обсягом правоздатності і дієздатності, а відтак реалізація одним з них своїх суб’єктивних прав не перебуває в залежності від іншої особи.

Правові приписи, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду означають, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації суб’єктивного права особи на позов у публічно-правових відносинах. Встановлення таких строків дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, спонукає до своєчасного вчинення ними процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.

Зважаючи на фактичні обставини встановлені судом через письмові заяви учасників справи, усні пояснення їх представників, а також письмові докази наявні в матеріалах справи, беручи до уваги той факт, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, але без поважних на те причин, свідомо відмовився від подальшої реалізації свого права на звернення до суду, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного позивачем строку на звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України в редакції чинній на момент винесення даного рішення, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Вестконд» про визнання протиправними та скасування рішень та записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слід залишити без розгляду.

Керуючись пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 123, 180, 183, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного суду України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» про поновлення пропущеного строку на звернення до суду відмовити.

Заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Вестконд» про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Вестконд» про визнання протиправними та скасування рішень та записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повне судове рішення складено 30.03.2018 року