Решение № 73014019, 28.03.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 766/2020/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в особі Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 (ОСОБА_3, позивач) звернулась до суду з адміністративними позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в особі Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон, в якому просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Комарницького Романа Валерійовича Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області стосовно не зняття арешту з майна та оголошення заборони на його відчуження в виконавчому провадженні №43159118 та зняти арешт з майна, накладений постановою державного виконавця Комарницьким Романом Валерійовичем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 16.04.2014 у виконавчому провадженні №43159118.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавче провадження відносно ОСОБА_3 №42972477 від 16.04.2014 року про стягнення штрафу на користь інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в сумі 51615 грн., відкрите на підставі постанови ІДАБК від 14.05.2013 №65, повернуто на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачеві постановою державного виконавця від 29.09.2015 року. В рамках виконавчого провадження №42972477 державним виконавцем було прийнято постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошено заборону про його відчуження, який до цього часу не знято, хоча строк пред’явлення виконавчого документу терміном два роки вже сплив в розумінні ч.3 п.3 ст.4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною і просить суд захистити ії права та законні інтереси шляхом зобов’язання відповідача зняти такий арешт.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження та визначено, що розглядатися справа буде із особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, визначених главою 11 КАС України.

Представник позивача в судове засідання прибув. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

27.03.2018 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що на виконанні Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області перебувало зведене виконавче провадження №43159118 до складу якого входили наступні виконавчі провадження:

№42972513 з виконання постанови №63/х виданої 14.05.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь ІДАБК у сумі 20646 грн.;

№42972565 з виконання постанови №64/х виданої 14.05.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь ІДАБК у сумі 41292 грн.;

№42972477 з виконання постанови №65/х виданої 14.05.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь ІДАБК у сумі 51615 грн..

У рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 23.04.2014 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №42972477 та внесено відповідний запис про обтяження за №5383413 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

29.09.2015 зазначене зведене виконавче провадження повернуто стягувачу згідно ст.. 47 п. 2 закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, що за змістом ст.. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу не є підставою для зняття арешту з майна боржника та скасування всіх інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання.

Повідомив суд, що станом на 22.03.2018 зведене виконавче провадження №43159118 знищено на підставі Наказу міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 п.9.9, за змістом якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки, окрім постанов про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить 1 рік. Виконавчі провадження, строк зберігання яких завершився, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень керівником органу ДВС.

Таким чином, вищевказані постанови про адміністративні правопорушення знищенні.

Окрім того зазначив, що постанови про адміністративні правопорушення були оскаржені позивачем до суду, за результатами розгляду яких Вищим адміністративним судом України 25.09.2015 року залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року, за якою у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 було відмовлено, постанову суду першої інстанції - скасовано.

Заслухавши представників сторін, розглянувши доводи позовної заяви та відзиву, матеріали справи, оцінивши обставини у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З огляду на матеріали справи судом встановлено, що на виконанні Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області перебувало зведене виконавче провадження №43159118 до складу якого входили наступні виконавчі провадження:

№42972513 з виконання постанови №63/х виданої 14.05.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь ІДАБК у сумі 20646 грн.;

№42972565 з виконання постанови №64/х виданої 14.05.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь ІДАБК у сумі 41292 грн.;

№42972477 з виконання постанови №65/х виданої 14.05.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь ІДАБК у сумі 51615 грн..

У рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 23.04.2014 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №42972477 та внесено відповідний запис про обтяження за №5383413 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

29.09.2015 зазначене зведене виконавче провадження повернуто стягувачу згідно ст.. 47 п. 2 закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Станом на 22.03.2018 зведене виконавче провадження №43159118 знищено на підставі Наказу міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 п.9.9.

Позивач вказує на те, що державним виконавцем в порушення вимог ст.. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» до часу звернення до суду з даним позовом не знято арешт, накладений на майно боржника, хоча строк пред’явлення виконавчого документу до виконання терміном два роки, згідно п.3 ч.3 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері у сфері містобудівної діяльності» вже сплив.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV, державному виконавцю надано право у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його у встановленому законом порядку.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 25 названого Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Водночас ч. 4 ст. 47 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За приписами частини першої статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, обов'язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, не передбачено. Зазначене відповідає позиції Верхового Суду, висловленій у його постанові від 24.01.2018 року у справі К/9901/1118/18 826/20120/14 .

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред'явлення виконавчого документу протягом строків, визначених ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно з цим відповідачем не надано до суду докази того, що повторно стягувачем до відділу пред'являлися до виконання виконавчі документи, раніше повернуті по виконавчим провадженням № 42972477, 42972513, 42972565.

Отже, стягувач своїм правом на повторне пред'явлення до виконання виконавчих документів не скористався.

Відтак, суд погоджується з тим, що арешт майна боржника порушує його права, як власника адже у теперішній час строк, визначений ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження», сплив.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Водночас, слід наголосити, що зазначене судове рішення не позбавляє можливості відповідача накласти повторні арешти на майно позивача у разі необхідності по іншим виконавчим провадженням, або у разі повторного пред'явлення до виконання виконавчих документів, раніше повернутих стягувачам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 271 КАС України в судовому засіданні проголошено повне судове рішення.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 242- 246, 250, 255, 271, 287 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, 73000, м. Херсон, вул. Карла Лібкнехта, 10) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34906792, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 166) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, 73000, м. Херсон, вул. Карла Лібкнехта, 10) та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №43159118.

Зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34906792, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 166) зняти арешт з майна ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, 73000, м. Херсон, вул. Карла Лібкнехта, 10), накладений постановою державного виконавця Дніпровського районного відділ державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 23.04.2014 по виконавчому провадженню №43159118..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 11.5