Постановление суда № 73001918, 20.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.03.2018

Справа № 910/1668/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб»

до Дочірнього підприємства «Кондитерська Корпорація «Рошен»

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг і

зобов’язання вчинити дії

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київхліб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Кондитерська Корпорація «Рошен» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про захист прав інтелектуальної власності, у якому просило суд: 1) визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів та послуг №233382 від 25.10.2017; 2) зобов’язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг №233382 від 25.10.2017 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свідоцтво №233382 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожим до ступеня змішування зі знаком позивача за свідоцтвом №228350, яке було видано раніше.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 13.03.2018.

12.03.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/21643/17 за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерська Корпорація «Рошен» та Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг №228350 та зобов’язання вчинити дії.

У підготовче засідання 13.03.2018 з’явились представники позивача та відповідачів.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.03.2018.

14.03.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, згідно з якими зазначає про те, що надані позивачем докази дають можливість встановити і оцінити обставини, які є предметом розгляду у цій справі.

У підготовче засідання 20.03.2018 з’явились представники позивача та відповідачів.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг №233382 від 25.10.2017 та зобов’язання вчинити дії, позивач вказує на те, що вказане свідоцтво порушує його права як відомого виробника кондитерських виробів та власника свідоцтва на знак для товарів і послуг №228350 від 26.06.2017.

Таким чином, позивач у позові обґрунтовує своє порушене право, за захистом якого, власне, він звернувся до суду, наявністю у нього свідоцтва на знак для товарів і послуг №228350 від 26.06.2017.

Разом з тим, судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен" та Приватне акціонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "РОШЕН" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "КИЇВХЛІБ" та до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 228350 від 26.06.2017 та зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 228350 від 26.06.2017 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" (справа №910/21643/17).

Таким чином, предметом спору у справі №910/21643/17 є визнання недійсним свідоцтва на той знак для товарів і послуг ПАТ «Київхліб», яким останній як позивач у даній справі обґрунтовує порушення своїх прав власника свідоцтва.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Таким чином, обставини, що встановлюються у справі не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, оскільки переоцінка судом доказів, які стануть підставою для встановлення судом відповідних обставин у іншій справі, нівелюватиме правову визначеність сторін стосовно встановлених фактів.

Відтак, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №910/21643/17 полягає в тому, що суд у даній справі не вправі здійснювати переоцінку доказів, на підставі яких судом у справі №910/21643/17 встановлюються відповідні обставини справи, та встановлювати протилежні за змістом обставини.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/1668/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб» до Дочірнього підприємства «Кондитерська Корпорація «Рошен» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг і зобов’язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи, у справі № 910/21643/17 за позовом Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація «Рошен» та Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика «Рошен» до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 228350 та зобов'язання вчинити дії.

На підставі викладеного та керуючись ст. 227, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 910/1668/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб» до Дочірнього підприємства «Кондитерська Корпорація «Рошен» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг і зобов’язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи, у справі № 910/21643/17 за позовом Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація «Рошен» та Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика «Рошен» до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 228350 та зобов'язання вчинити дії.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева