№ 72982921, 26.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/980/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2017 р. (судове рішення ухвалене під головуванням судді Друзнко Н.В. в м.Рівне), у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій , -

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2017 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2017року визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України №2226/7 від 26.06.2017 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження".

Зобов'язано Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу №2226/7 від 26.06.2017 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження".

Присуджено на користь позивача арбітражного керуючого ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України бюджету судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач в доводах апеляційної скарги зазначив, що на вимогу комісії з перевірки про надання додаткових документів, зокрема, протоколів засідань представницьких органів кредиторів ПАТ «Завод «Технопривод», проведених у період з 11 червня 2016 року по 18 вересня 2016 року (включно), арбітражний керуючий ОСОБА_2 повідомив про неможливість надання копій засідань представницьких органів кредиторів ПАТ Завод «Технопривод» за цей період у зв’язку з їх відсутністю. Не надано арбітражним керуючим і підтверджуючих документів щодо розрахунку ліміту залишку готівки в касі по ПАТ "Завод "Технопривод". В ході перевірки встановлено також обставини щодо неналежного ведення касових операцій. Водночас, відповідач заперечує можливість застосування рішень господарських судів по справі №817/980/17, вказуючи що обумовлені рішення жодним чином не стосуються результатів перевірки.

Дослідивши зміст клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що назване клопотання задоволенню не підлягає, оскільки про дату, час та місце розгляду справи сторони заздалегідь повідомленні. Позивачем не надано жодних доказів наявності об'єктивних перешкод саме у позивача для прибуття до суду для розгляду вказаної справи.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №280/5 від 14.02.2013 ОСОБА_2 02.04.2013 отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №272 без обмеження строку дії (а.с.35).

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення (застосованого за результатами перевірки позапланової невиїзної перевірки, результати якої відображені у довідці №3 від 29.03.2016року), копією наказу про накладення дисциплінарного стягнення не володів та помилково вважав цей наказ датованим 01.06.2017року у зв'язку з чим просив витребувати копію такого наказу у відповідача та його скасувати.

За результатами такого витребування, суду надано копію наказу Міністерства юстиції України №2226/7 від 26.06.2017 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Відповідно до п. 2 названого наказу Департаменту з питань судової роботи та банкрутства наказано забезпечити внесення запису про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (а.с.70).

Отож, фактично предметом спору є наказ Міністерства юстиції України №2226/7 від 26.06.2017року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Підставою для винесення спірного наказу є: подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 01.06.2017року №717 (а.с. 76); подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України №958від 25.04.2017року (а.с. 69); протокол засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 01.03.2017року №60/06/17, відповідно до якого прийнято рішення внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до позивача дисциплінарного стягнення(а.с.73-75).

Підставою для внесення зазначених подань слугував акт від 07.04.2017року №3 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, лист Головного Територіального управління юстиції у Рівненській області від 12.04.2017року №1503/06-1-17 та висновок щодо відповідності висновків акту від 07.04.2017року №3 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2

Дослідивши зміст названих подань та висновку до акту від 07.04.2017року №3 позапланової невиїзної перевірки (а.с. 72), судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного наказу є висновок стосовно грубого порушення позивачем законодавства, яке призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та його кредиторів, а саме:

- вимог ч.3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині відсутності доказів погодження (схвалення) комітетом кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод" звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат відповідно до норм частини 7 ст. 115 цього ж Закону за період з 11.06.2016року по 19.10.2016року;

- вимог п.1 ч.2 ст.98 Закону в частині неналежного виконання повноважень, визначених абз.6 ч.2 ст.41 Закону;

- вимог п.4 ч.2 ст.98 Закону в частині ненадання, відповідно до положень абз.4 п.3.4 Порядку, підтверджуючих документів щодо розрахунку в законодавчо визначеному порядку ліміту залишку готівки в касі по ПАТ «Завод «Технопривод».

Викладені судом обставини сторонами не заперечуються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в встановлені судом першої в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегією суддів встановлено таке.

Відповідно до статті 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом, яке накладається Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення, про що в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України робиться запис.

Згідно пункту 1.3 розділу I Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1284/5 від 27.06.2013, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за № 1113/23645, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Мін’юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства. Мін’юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II цього Порядку, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Сторонами не заперечуються обставини викладені в рішенні суду першої інстанції, що проведення перевірки позивача за наявності підстав визначених пунктом 2.6 Порядку (скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро-Капітал» №19 від 23.01.2017) та щодо отримання позивачем довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №3 від 29.03.2017року.

Згідно з пунктом 6.1 розділу VI Порядку, арбітражний керуючий має право протягом п’яти робочих днів після складення Довідки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії.

Відповідно до пункту 7.1 розділу VII названого Порядку підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення зокрема є грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Частина 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на порушення якої вказує відповідач, передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Згідно з ч.7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно ч.1. ст. 105 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 105 названого Закону, арбітражний керуючий може бути підданий стягненню лише за винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов'язків.

Частина 7 ст. 115 вказаного Закону покладає на позивача, як арбітражного керуючого обов'язок, щодо звітування про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого перед кредиторами. Звіт повинен бути доведений арбітражним керуючим до відома кредиторам. Відтак, саме невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим обумовленого обов'язку (стосовно доведення арбітражним керуючим до відома звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого) може бути підставою для накладення на нього відповідного стягнення.

Судом встановлено, що арбітражним керуючим вжито передбачених законом заходів з приводу доведення до відому кредиторів звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період за період охоплений перевіркою. Підтвердженням вказаного є зміст Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №3 від 29.03.2017року, де зафіксовані як наявні копії звітів арбітражного керуючого за переліком наведеним у рішенні суду першої інстанції де зафіксовані як наявні: копії звітів арбітражного керуючого №01- 34/134 від 21.04.2016 (за період з 22.03.2016 до 21.04.2016), №01-34/155 від 23.05.2016 (за період з 22.04.2016 до 22.05.2016), №01-34/194 від 21.06.2016 (за період з 22.05.2016 до 22.06.2016), №01-34/217 від 21.07.2016 (за період з 22.06.2016 до 21.07.2016), №01-34/233 від 22.08.2016 (за період з 22.07.2016 до 22.08.2016) та №01-34/252 від 22.09.2016 (за період з 22.08.2016 до 22.09.2016) з доказами їх направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією членам комітету кредиторів підприємства - банкрута (фіскальні чеки про направлення рекомендованих листів)(а.с.26).

Окрім того, на підтвердження обставин доведення до відому кредиторів звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період за період охоплений перевіркою, позивачем надано докази направлення таких звітів суду апеляційної інстанції.

Стосовно ж решти вимог частини 7 ст. 115 обумовленого Закону, як схвалення або погодження такого звіту комітетом кредиторів, то із змісту наведених положень законодавства слідує, що питання щодо погодження звіту арбітражного керуючого віднесено виключно до компетенції комітету кредиторів, а відтак відсутність позитивного рішення щодо такого схвалення або погодження звіту не може бути правовою підставою для притягнення до відповідальності арбітражного керуючого, оскільки не залежить від його волі та не входить до обов'язків названої особи.

З приводу покликана сторін на положення ч. 2 ч. 1 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то вказаною нормою передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу. Отож, наведена норма права регулює права арбітражного керуючого. Згідно з ч.1. ст. 105 цього ж Закону відповідальність настає для арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов'язків, а не за реалізацію чи не реалізацію ним прав.

За наведених обставин справи та положень законодавства слідує, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності доказів погодження (схвалення) комітетом кредиторів ПАТ "Завод "Технопривод" звітів арбітражного керуючого (про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат) за період з 11.06.2016року по 19.10.2016року є протиправним, оскільки як зазначено вище підставою для притягнення може бути лише винне невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим обов'язку стосовно доведення арбітражним керуючим до відома звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого.

Натомість, позивача безпідставно притягнуто до відповідальності за відсутність погодженого (схваленого) звіту комітетом кредиторів, повноваження на схвалення якого не віднесено до обов'язку позивача. Адже схвалення обумовлених звітів віднесено виключно до компетенції комітету кредиторів та від волі позивача не залежить.

2. Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу порушення позивачем п.1 ч.2 ст.98 та абз. 6 ч. 2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині неналежного виконання повноважень, визначених абз.6 ч.2 ст.41 Закону, то колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства.

Згідно абз. 6 ч. 2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Дослідивши зміст оскаржуваного наказу (а.с. 70) перелічених подань (а.с. 69,76), протоколу (73-75), висновків щодо відповідності висновків акту від 07.04.2017року №3 (а.с.72), колегією суддів встановлено, що перелічені документи на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ не містять жодних доводів та доказів з приводу того, які саме повноваження з передбачених законом для арбітражного керуючого були ним не належно виконані, в чому полягає їх суть та зміст, докази неналежного виконання таких повноважень. Не містять вказані документи і жодних обставин та доказів стосовно того, що таке порушення є грубим порушенням арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута). Не зазначено обставин та доказів порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач (покликаючись на порушення позивачем п.1 ч.2 ст.98 та абз. 6 ч. 2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не довів обставин стосовно наявності грубого порушення позивачем законодавства під час виконання ним повноважень арбітражного керуючого, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

3. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення позивачем вимог п.4 ч.2 ст.98 Закону в частині ненадання, відповідно до положень абз.4 п.3.4 Порядку, підтверджуючих документів щодо розрахунку в законодавчо визначеному порядку ліміту залишку готівки в касі по ПАТ «Завод «Технопривод», встановлено таке.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством.

З акту позапланової перевірки від 07.04.2017року №3 (а.с.25) слідує, що в ході перевірки позивачем було надано наказ №1 від 04.01.2016року "Про встановлення ліміту каси ПАТ «Завод «Технопривод» у розмірі 30 тис. грн.

Застосовуючи дисциплінарну відповідальність до позивача визначену пунктом 7.1 розділу VII названого вище Порядку №1284/5 від 27.06.2013 за грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), відповідач в супереч положень ч.2 ст. 77 КАС України не довів обставин, що обумовлене порушення призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Матеріали справи взагалі не містять будь- яких відомостей, доказів та обґрунтувань стосовно того, що виявлене порушення призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута) та яких саме.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» джерелами права України є Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини та практика її застосування – прецеденти Європейського суду з прав людини. Застосування практики Європейського суду з прав людини призводить до висновків: Європейський суд з прав людини в практиці, що стосувалася притягнення до дисциплінарної відповідальності, прирівняв вимоги до гарантій процесуальних прав, необхідних для дотримання в дисциплінарному провадженні, до тих, які підлягають дотриманню в кримінальному

У судових рішеннях по справах "Шпачек s.r.o" проти Чешської Республіки та "Беєлер проти Італії", "Михайлюк та Петров проти України" Європейський суду з прав людини зазначив, що застосовані заходи та певне втручання повинно мати підстави, передбачені у національному законодавстві. У рішенні зазначається, що вимоги до якості законодавства, вимагають щоб воно було доступним, чітким та передбачуваним. Особа повинна передбачати наслідки для себе.

Натомість, при притягнені позивача відповідач не обґрунтував належними, чіткими та передбачуваними нормами національного законодавства обставин щодо покладання на позивача обов'язку щодо погодження (схвалення) відповідних звітів комітетом кредиторів. Не довів відповідач також обставин, стосовно, того внаслідок відсутності у позивача на час перевірки додатку №8 (за наявності інших документів, якими встановлено ліміт залишку готівки у касі), інтересам та правам боржника та /або кредиторів нанесено будь-яку шкоду. Не надано доказів нанесення такої шкоди.

За наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 7.1 розділу VII названого вище Порядку №1284/5 від 27.06.2013 (за грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника) здійснено необґрунтовано та з порушенням вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "27" березня 2018 р.