№ 72964621, 22.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2198/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

22 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.

представників позивача: Реви Юрія Олександровича

Сташук Марини Олександрівни

Турінського Олега Франковича

Васильченка Володимира Олександровича

представників відповідача: Вуйцих Олега Володимировича

Трасковської Сюзанни Василівни

представника третьої особи: Шевченка Богдана Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (дата складання повного тексту постанови 17.11.2017 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, треті особи на стороні позивача: Державний концерн "Укрпромоборони", ТОВ "Виробниче підприємство Патріот" та ТОВ "Талюрі" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року Державне підприємство "Шепетівський ремонтний завод" (далі ДП "Шепетівський ремонтний завод") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі ГУ ДФС у Хмельницькій області), треті особи на стороні позивача ДК "Укрпромоборони", ТОВ "Виробниче підприємство Патріот" та ТОВ "Талюрі" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Хмельницькій області від 13.07.2017 року:

№ 0004681402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 1937247 грн. та 318567 грн. штрафних санкцій;

№ 0004691402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) на суму 2313303 та 578326 грн. штрафних санкцій;

№ 0004701402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій на суму 3866629 грн. та 853398 грн. штрафних санкцій;

№ 0004711402 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 105321 грн. за затримку на 24 та 2 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 103210 грн.;

№ 0017321306 про сплату суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 276062,51 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Хмельницькій області №0004681402, №0004701402 №0004711402 від 13.07.2017 року та визнано їх протиправними; скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Хмельницькій області №0004691402 від 13.07.2017 року, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 1841412,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 460353,00 гривень та визнано його протиправним в цій частині; скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Хмельницькій області №0017321306 від 13.07.2017 року в частині нарахування штрафної санкції в сумі 180779,34 гривень та визнано його протиправним в цій частині; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду в частині задоволення позову відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги стосовно податкових повідомлень-рішень № 0004681402, № 0004691402 та № 0004701402 зазначено, що позивачем не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між ним та його контрагентами-ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Талюрі", а також пов'язаність сформованих витрат з господарською діяльністю позивача, що свідчить про правомірність донарахування податкових зобов'язань. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004711402 вказано, що податкове зобов'язання, самостійно визначене ДП "Шепетівський ремонтний завод" в податковій декларації, не було сплачено протягом строків, визначених ПК України, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації зі зменшенням суми раніше нарахованого зобов'язання, що не звільняє позивача від відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у п.126.1 ст.126 ПК україни, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу. Відносно податкового повідомлення-рішення № 0017321306 апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку наявна повторюваність одного порушення та вказав, що кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених ст.127 ПК України є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення контролюючим органом. А отже у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декілької випадків ненарахування сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачених ст.127 ПК України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

29.01.2018 року ДП "Шепетівський ремонтний завод" на апеляційну скаргу податкового органу подано письмовий відзив, з якого слідує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника. При проведенні перевірки у позивача були передбачені законом документи і контролюючим органом не встановлено факту проведення "безтоварних операцій", а встановлено фактичний рух активів та подальше використання товарів у господарській діяльності. Лише сам факт наявності вироку, винесеного щодо директора ТОВ "ВП Патріот" та кримінальної справи, фігурантом в якій ТОВ "Талюрі" не може свідчити про фіктивність господарських операцій між ДП "Шепетівський ремонтний завод" та цими контрагентами, а тому податковий орган неправомірно виніс податкові повідомлення-рішення 0004681402, № 0004701402 та № 0004691402. Стосовно тверджень апелянта щодо несвоєчасності сплати частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 1053210 позивач зазначив, що останнім днем строку сплати було 19.11.2016 року, а оскільки це був вихідний день то останній вважає, що граничний строк сплати податкового зобов'язання переноситься на вихідний день, а відтак ГУ ДФС у Хмельницькій області в даному випадку безпідставно винесло відносно нього податкове повідомлення-рішення № 0004711402. Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0017321306, то позивач вважає, що його притягнуто до відповідальності за одне і теж порушення двічі, що суперечить ст.61 Конституції України.

14.03.2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи ДК "Укроборонпром" мотивовані тим, що відповідачем не доведено фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами-ТОВ "ВП Патріот" і ТОВ "Талюрі".

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. В свою чергу, представники позивача та третьої особи ДК "Укрпромоборони" заперечили щодо задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб ТОВ "ВП Патріот" та ТОВ "Талюрі" будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участю до суду не надали, а отже колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що з 28.04.2017 року по 14.06.2017 року контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Шепетівський ремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, а також п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №138 у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ВП Патріот" та ТОВ "Талюрі" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок; а також п.57.1 ст.57, пп.168.1.2 п.168.1 с.168 ПК України.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 0976/22-01-14-02/08396724 від 21.06.2017 року на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та колегія суддів не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, № 0004701402 та № 0004691402, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між останнім та контрагентами ТОВ "ВП Патріот" та ТОВ "Талюрі", а також пов'язаність сформованих витрат з господарською діяльністю позивача. В свою чергу, відповідач не навів об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, так як і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0004711402 та № 0017321306.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 1 цього Закону господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами. За приписами пункту 3 Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Отже, сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями підлягає частина чистого прибутку, яка визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 0004681402 став висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток в сумі 2255814 грн.:

-по господарським операціям із ТОВ "Талюрі " у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 277885 грн.,

-по господарським операціям із ТОВ "ВП Патріот" у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1977929 (основний платіж-1659362 грн. та штрафні санкції-318567 грн.).

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0004701402 є встановлення за результатами перевірки позивача заниження доходу:

-по господарським операціям із ТОВ "Талюрі" у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання в сумі 189 888 грн.;

-по господарським операціям із ТОВ "ВП Патріот" у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання в сумі 4530139 грн. (основний платіж-3676741 грн. та штрафні санкції-853398 грн.).

За результатами перевірки податковим органом також винесено податкове повідомлення-рішення № 0004691402, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартісь в сумі 2301,765 грн. (частина, яка скасована судом першої інстанції та є предметом апеляційного перегляду) та встановлено завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ "ВП "Патріот", у зв'язку з чим визначено грошове зобов'язання в сумі 2301765 грн. (основний платіж-1841412 грн. та штрафні санкції-460353 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки контролюючого органу були господарські операції позивача із ТОВ "ВП Патріот" та ТОВ "Талюрі".

На підтвердження доводів апеляційної скарги щодо фіктивності господарських операцій між ДП "Шепетівський ремонтний завод» з ТОВ «Талюрі», апелянт посилається на те, що під час проведення планової перевірки встановлено придбання позивачем в травні 2015 року запчастин подвійного призначення на суму 1 852 566 грн., в т.ч. ПДВ 308 761 грн., згідно видаткової накладної від 20.05.2015 року №ТА-0000004, виписаної за реквізитами ТОВ «Талюрі».

Позивачем до перевірки, зокрема надано дорожній лист ДП «Шепетівський ремонтний завод» №357, відповідно до якого: автомобіль КАМАЗ 53212 №068-71ХМ вибув по наряду о 05:00 год. 19.05.2015р., прибув 21.05.2015р. о 23:45 год., маршрут руху: м. Шепетівка - м. Київ - м. Харків. Однак, на думку відповідача, дорожній лист не є доказом, що ТМЦ доставило безпосередньо ТОВ «Талюрі», оскільки в ньому не зазначений пункт навантаження ТМЦ, отриманих за документами з реквізитами ТОВ «Талюрі», що не унеможливило ідентифікування місця зберігання ТМЦ до дати поставки.

Також, податковим органом, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Талюрі» у травні 2015 року податковий кредит сформувало від ТОВ «Форсаж-2009» (ПН 36370387). Разом з тим, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Форсаж-2009» податковий кредит не формувало і самостійно подало заяву про скасування реєстрації у якості платника ПДВ. Реєстрацію скасовано 12.06.2015 у зв'язку з ліквідацією суб'єкта господарювання.

Також перевіркою не встановлено джерело походження, виробника продукції запчастин та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до кінцевого споживача ДП «Шепетівський ремонтний завод".

Окрім того, в ТОВ «Талюрі» відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

Поряд з цим, на підтвердження постачання товару (запчастин) від ТОВ «Талюрі», позивач надав договір поставки від 12.05.2015 року №12/05-, укладений між ДП «Шепетівський ремонтний завод» і ТОВ «Талюрі» та видаткову накладну № ТА-0000004 від 20.05.2015 року. Також ця господарська операція відображена у бухгалтерському обліку ДП «Шепетівський ремонтний завод".

Слід зазначити, що вказні документи за формою та змістом відповідають вимогам законодавства і будь-яких сумнівів щодо них у відповідача не виникало, що також не заперечувалось представниками відповідача під час розгляду справи справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Талюрі», оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Стосовно посилань апелянта на те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2014 року за № 12014220060000284 внесено відомості про те, що групою осіб, під виглядом діяльності не зареєстрованого суб'єкта господарської діяльності "Інваконсалт" без мети здійснення реальної господарської діяльності створено, зареєстровано, а також придбано підприємства, у т.ч. ТОВ "Талюрі", від імені яких здійснювалась фіктивна підприємницька діяльність, а також на ряд кримінальних проваджень, по яких проводиться досудове розслідування, а саме: №32014040040000023 від 23.05.2014 (ч.1 ст.205, ч.3 ст.212 КК України); №42016060360000121 від 30.06.2016 ( ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України); №22016240000000023 від 14.06.2016 ( ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 КК України), колегія суддів звертає увагу на те, що в ході розгляду справи, представникам відповідача неодноразово пропонувалось надати належними чином завірені копії документів, що свідчать про причетність ТОВ "Талюрі" та ДП "Шепетівський ремонтний завод" до вищевказаних злочинів, однак жодного доказу суду надано не було. А відтак колегія суддів вважає, що вищезазначені доводи не заслуговують на увагу, оскільки нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, № 0004701402, в частині визначення грошових зобов'язань по господарським операціям із ТОВ "Талюрі ".

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «ВП «Патріот», колегія суддів виходить із наступного.

Так, перевіркою ГУ ДФС України у Хмельницькій області встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліках позивача операції з придбання у ТОВ «ВП «Патріот» в період з липня 2015 року по листопад 2016 року запчастин подвійного призначення на суму 11 062 410 грн., в т.ч. ПДВ 1 843 735 грн.

Як вбачається з видаткових накладних, вони містять підписи зі сторони постачальника - директора ТОВ «ВП «Патріот» ОСОБА_9 (до 16.03.2016р.) та ОСОБА_10 (з 17.03.2016р.)

Перевіряючим органом також виявлено, що у ТОВ «ВП «Патріот» відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. Згідно бази даних ДФС України ТОВ «ВП «Патріот» у період відображення господарських операцій з ДП «Шепетівський ремонтний завод» перебувало на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі, основний вид діяльності - виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин. Згідно поданої фінансової звітності за 2015-2016 роки основні засоби на підприємстві відсутні, чисельність працюючих - одна особа у IV кварталі 2015р. - у І кварталі 2016р.- директор ОСОБА_9 (до 16.03.2016р.) та 17.03.2016р по 21.12. 2016 - директор ОСОБА_10

Окрім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «ВП Патріот» задіяне у схемах ухилення від оподаткування. Зокрема, відповідно до вироку Індустріального суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 р. по справі №202/5765/16-к (1-кп/0202/425/2016) директора ТОВ «ВП Патріот» ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України. Із вироку вбачається, що ОСОБА_9 зареєструвавши на своє ім'я підприємство ТОВ «ВП «Патріот» та передавши установчі документи ТОВ «ВП «Патріот» невстановленому співучаснику злочину для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного Товариства, придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб.

Також представником відповідача в суді першої інстанції надано протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 07.06.2017р. (значилась директором ТОВ «ВП «Патріот» з березня 2016 року), яка заперечила свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й підписання первинних документів. Згідно висновків судово- почеркознавчих експертиз, проведених Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, призначених в рамках кримінального провадження, підписи в графах «від постачальника» в видаткових накладних ТОВ «ВП «Патріот», в графах «бухгалтер» (відповідальна особа вантажовідправника) в товарно-транспортних накладних ТОВ «ВП «Патріот», в графах «Затверджую. Директор ТОВ «ВП «Патріот» ОСОБА_10» в актах передачі приладів та запчастин, в гарантійних листах, в графі «Постачальник Директор ОСОБА_10» в додатках до договору поставки №457 від 27.07.2015р. виконані не ОСОБА_10

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ВП «Патріот», позивачем надано копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого слідує, що станом на 06.09.2017 ТОВ "ВП Патріот" зареєстровано як юридична особа (код 37055453).

Також з письмових пояснень представника ДК "Укроборонпром" та службової записки №4.2/803 від 05.09.2017року слідує, що ДК "Укроборонпром" контрагенту позивача- ТОВ "ВП Патріот" був наданий статус "кваліфіковані", і поставки ТМЦ були здійснені саме в цей період .

Операції позивача із ТОВ "ВП Патріот" по правочину з ДП "Шепетівський ремонтний завод" також були предметом дослідження зустрічної звірки, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в ТОВ "ВП Патріот" з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ДП "Шепетівський ремонтний завод" за період з 01.09.2015 по 01.07.2016, за результатами якої складено довідку від 22.09.2015 за №17-27/14-з, яка свідчить про відсутність порушень у позивача.

Між тим, фіктивність вищевказаного контрагента позивача підтверджена вироком Індустріального суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 р. по справі №202/5765/16-к (1-кп/0202/425/2016), що набрав законної сили.

Статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак колегія суддів вважає, що господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження бухгалтерського обліку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року по справі № 2а-8775/10/0870 (касаційне провадження № К/9901/8899/18).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи ДП "Шепетівський ремонтний завод" про реальний характер господарських операцій здійснених між ним та ТОВ "ВП Патріот".

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, № 0004691402 № 0004701402 в частині визначення грошових зобов'язань по господарським операціям із ТОВ "ВП Патріот".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо податкового повідомлення-рішення № 0017321306 від 13.07.2017 року, колегія суддів виходить зі слідуючого.

Перевіркою дотримання термінів сплати частини чистого прибутку встановлено, що впорушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №138, ДП "Шепетівський ремонтний завод" несвоєчасно сплачено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями в загальній сумі 1053210 грн., в т.ч. за:

- рік 2015 в сумі 67050 грн. терміном сплати до 19.02.2016р. (уточнюючий розрахунок від 19.02.2016р. №9275862349), фактично зменшено суму податкового боргу згідно уточнюючого розрахунку від 14.03.2016р. №9276511035 - термін прострочення склав 24 дні;

- Три квартали 2016р. в сумі 986160 грн. терміном сплати до 19.11.2016р. (розрахунок від 09.11.2016р. №9212632853), фактично сплачено 21.11.2016р. згідно платіжного доручення від 21.11.2016р. №2513 - термін прострочення 2 дні.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, сума 67050 грн. до сплати до 19.02.2016 р. була визначена ДП "Шепетівський ремонтний завод" розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 09.02.2016 р. (реєстраційний номер НОМЕР_6).

19.02.2016 року позивачем подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, яким визначено суму до сплати в розмірі 707850 грн. (реєстраційний номер НОМЕР_7). 14.03.2016 позивачем подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, яким зменшено суму до сплати в розмірі 67050 грн. (реєстраційний номер НОМЕР_8) (стор.5-13, т.4).

При цьому, п. 50.1 ст. 50 ПК України врегульовано, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у зв'язку з самостійно виявленою помилкою позивач в порядку п. 50.1 ст. 50 ПК України подав уточнюючу податкову декларацію, якою зменшено податкове зобов'язання на помилкову зазначену суму 67050 грн.

Якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано уточнюючий розрахунок то з поданням такого податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Специфіка нарахування штрафної санкції згідно п.126.1 ст.126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.

Таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Що стосується прострочення на 2 дні сплати коштів в сумі 986160 грн., то термін сплати 19.11.2016 припав на вихідний день - суботу, а сплачені кошти були 21.11.2016 - у понеділок (робочий день).

ПК України не визначено наслідку, якщо граничний строк сплати податків припадає на вихідний (святковий) день.

Разом з тим, у Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказано, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання, який спливав 19.11.2016, припав на вихідний день, тому останній день строку продовжується на перший робочий день, що настає після нього - 21.11.2016 року, у відповідності до чого позивачем здійснено сплату податкового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004711402 .

Визначаючись щодо спірних правовідносин стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0017321306 від 13.07.2017 року колегія суддів виходить зі слідуючого.

Під час проведення планової перевірки відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем в лютому-жовтні 2016 році військового збору на загальну суму 381 132,68 грн., а саме, по звітних періодах, а саме:

- лютий 2016 року - несвоєчасно сплачено 13210,40 грн. збору, термін сплати 09.03.2016 p., фактично сплачено 07.04.2016 року;

- березень 2016 року - несвоєчасно сплачено 12727,20 грн. збору, термін сплати 09.04.2016 p., фактично сплачено 27.04.2016 року;

- квітень 2016 року - несвоєчасно сплачено 37110,80 грн. збору, термін сплати 09.05.2016 p., фактично сплачено 10.06.2016 року;

- травень 2016 року - несвоєчасно сплачено 54997,28 грн. збору, термін сплати 09.06.2016 p., фактично сплачено 25.07.2016 року;

- червень 2016 року - несвоєчасно сплачено 55595,76 грн. збору, термін сплати 09.07.2016 p., фактично сплачено 23.08.2016 року;

- липень 2016 року - несвоєчасно сплачено 58558,96 грн. збору, термін сплата 09.08.2016 p., фактично сплачено 22.09.2016 року;

- серпень 2016 року - несвоєчасно сплачено 64002,02 грн. збору, термін сплати 09.09.2016 p., фактично сплачено 17.10.2016 року;

- вересень 2016 року - несвоєчасно сплачено 52746,54 грн. збору, термін сплати 09.10.2016 p., фактично сплачено 07.11.2016 року;

- жовтень 2016 року - несвоєчасно сплачено 32183,72 грн. збору, термін сплати 09.11.2016 p., фактично сплачено 07.12.2016 року.

Відповідно до п.127.1.ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Так, на думку контролюючого органу, виявлення під час проведення перевірки та фіксація в акті декількох (двох і більше) таких саме протиправних дій, передбачених статтею 127 ПК України, вчинених платником протягом 1095 днів, є підставою для застосування санкції за першу таку протиправну дію у розмірі 25 %, за дію вчинену повторно - 50 %, за дію вчинену втретє та в подальшому - у розмірі 75%. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено грошове зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 276062,51 грн.

В свою чергу позивач вважає, що штрафна санкція мала бути застосована у розмірі 25% від несвоєчасно перерахованої суми, тобто 381 132,68 х 25% = 95283,17 грн.

Згідно із п. 115.1 ст. 115 ПК України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати, відсутня повторність (оскільки для визначеності повторності необхідною умовою є вчинення аналогічного порушення протягом 1095 днів та притягнення платника податків до відповідальності), оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, з чим погоджується і колегія суддів.

Аналагічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року по справі №21-89а13 де зазначено, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче. Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави вважати, що допускаючи протягом певного періоду порушення обов'язку щодо ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) військового збору платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, суб'єкт господарської діяльності вчиняє продовжуване порушення щодо невиконання вимог ПК України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціх, що податковим органом штрафна санкція мала б бути застосована лише в розмірі 25% (95283,17 грн.), а тому в іншій частині (276062,51-95283,17 = 180779,34) податкове повідомлення-рішення №0017321306 від 13.07.2017 року підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи частково порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до частково неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та містять факти невірного застосування судом норм матеріального права, а тому є підстави для часткового скасування судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області за участю третіх осіб: Державного концерну "Укроборонпром", ТОВ "Виробниче підприємство Патріот", ТОВ "Талюрі" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, №0004701402, № 0004691402 скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0004681402 в частині нарахування грошового зобов'язання по господарським операціям з ТОВ "Талюрі" в сумі 277885 грн.;

№ 0004701402 в частині нарахування грошового зобов'язання по господарським операціям з ТОВ "Талюрі" в сумі 189888 грн.

В іншій частині позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, №0004701402, № 0004691402 відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 березня 2018 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.