Решение № 72948977, 26.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 р. Справа№805/1056/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Синкова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Міністерство оборони України, про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 07 листопада 2017 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 54784638.

Вказану постанову вважав неправомірною, оскільки грошову допомогу йому не виплачено, що свідчить про те, що судове рішення, яке виконувалося в примусовому порядку, не виконано.

У зв’язку з наведеним позивач просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 листопада 2017 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 54784638;

- зобов’язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» відновити виконавче провадження і вжити заходів щодо стягнення у повному обсязі на його користь з Міністерства оборони України належної йому одноразової грошової допомоги згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Позивач, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року (в справі 805/4821/16-a), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП №54784638 по виконанню вказаного виконавчого листа.

Постановою від 07 листопада 2017 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Копію постанови направлено сторонам та органу, що видав виконавчий документ.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Державним виконавцем в примусовому порядку виконувалося судове рішення немайнового характеру.

Відповідно до ч. 6 статті 26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч. 1 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судовим рішенням, яке виконувалося в примусовому порядку, зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 07 липня 2017 року № 72 вбачається, що рішення з вказаного питання щодо ОСОБА_1 боржником прийнято.

З огляду на наведене державний виконавець дійшов до обґрунтованого висновку, що судове рішення боржником фактично виконано в повному обсязі, що відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження.

У зв’язку із закінченням виконавчого провадження виконавчий документ відповідачем правомірно надіслано разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду, який його видав, що відповідало вимогам ч. 3 ст. 39 вказаного Закону.

Суб’єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і не порушив права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Посилання позивача на те, що виконавче провадження не підлягало закінченню, оскільки йому не виплачено грошову допомогу, є неприйнятними з огляду на те, в рішенні, яке виконувалося в примусовому порядку, не йшлося про стягнення грошової допомоги, як помилково вважав позивач.

Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову – відсутні.

Керуючись статтями 32, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Кузбаська, 70, код ІПН НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01601 м. Київ вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Логойда Т. В.