Решение № 72931147, 23.03.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1857/16-ц

Номер провадження 2/623/10/2018

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Винниченка П.П.,

за участю секретаря Ардашевої Я.В.,

представника позивача: Гавриленка Т.С.,

віповідачів: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідачів: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплопостачання,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплопостачання і просив стягнути з відповідачів 3009 грн. 69 коп. за період з квітня 2013 року по січень 2016 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов не визнали в повному обсязі, заявили зустрічний позов в якому вказали, що у вказаний період позивачем не надавались послуги з теплопостачання, просили відмовити в позові і зобов'язати ІКПТМ встановити прилади вимірювання послуг теплопостачання.

На підтвердження своїх позовних вимог представник позивача ІКПТМ вказав наступне:

Відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 і їм належить в цій квартирі приміщення площею 18, 5 м кв., починаючи з квітня 2013року по січень 2016 року відповідачі тільки двічі внесли плату за опалення житла - у червні та вересні 2013 року. Вказав, що послуги з теплопостачання надавались відповідачам належним чином і тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Зустрічний позов вважав безпідставним, оскільки лічильник на будинок було встановлено за планом підприємства, а не за вимогою відповідачів.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 за заперечення проти позову ІКПТМ та на підтвердження зустрічних позовних вимог вказали наступне:

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дійсно є власниками приміщення у спірній квартирі, але їм належить кімната площею 14, 4 м кв. в якій вони в той час і проживали і чому позивач нараховує борг за кімнату більшого розміру 18, 5 м кв. і яка їм не належить позивач не пояснює. За час виникнення заборгованості з нею проживала її донька ОСОБА_3, яка теж є власником житла і на той час була неповнолітньою і чому позивач заявляє до неї вимоги він також не пояснює. У вказаний період позивач не надавав послуг з теплопостачання, договір з нею на теплопостачання не укладався. Позивач не пред'являв претензій під час виникнення заборгованості оскільки не надавав послуг теплопостачання. Крім того вважали, що строки позовної давності сплили і просили застосувати строки позовної давності.

Вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши письмові докази, документи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло видане 15 травня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 належить 248/1000 частини вказаної квартири, що становить 14, 4 кв. м. /а.с.113-115/.

Згідно наданого представником ІКПТМ копії договору про постачання теплової енергії від 1 червня 2008 року, дійсність якого оспорювала ОСОБА_2, позивачем не доведено, що підпис належить відповідачу, оскільки не схожа на підпис у її документах. Від проведення експертизи позивач відмовився. З вказаного суд робить висновок, що даний доказ не можна покласти в основу рішення. /а.с. 8-9/.

На час звернення з позовом до відповідачів останні вже змінили прізвища, але позивач заявив позов без врахування змін в анкетах сторін.

Під час судових засідань були надані документи про право власності і розмір житла відповідачів у комунальній квартирі - 14, 4 кв. м, судом було запропоновано позивачу змінити позовні вимоги, але позивач не виконав пропозиції суду і наполягав на первинних позовних вимогах. Оскільки судом було достовірно встановлено, що відповідачам належить житло у комунальній квартирі площею 14, 4 кв. м, а не 18, 5 кв. м, але позивач взагалі не вказав чи була заборгованість за теплопостачання до цього житла, тому суд приходить до висновку, що позивач взагалі не надав доказів щодо підтвердження своїх позовних вимог щодо заборгованості відповідачів, а не невідомого власника чи користувача житла площею 18, 5 кв. м. /а.с. 5/.

Як вбачається з ухвали суду від 6 квітня 2016 року про скасування судового наказу позивачу на той час було відомо, що квартира відповідачів розділена ще у 2009 році і відповідачам належить кімната в цій квартирі площею 14, 4 кв. м - позивач сам і надав цей доказ до суду. /а.с. 10/.

Оскільки ІКПТМ установив прилад обліку тепла, суд вважає вимоги зустрічної заяви задоволеними.

Керуючись ст. ст. 10-13, 58, 76-81, 126, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 256-257 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплопостачання, тим самим задовольнити пункт перший зустрічних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати віднести на позивача.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Винниченко П.П.

Повний текст рішення складено 23.03.2018.