№ 72867550, 21.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4849/17 Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/1162/18 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 22 21.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 січня 2018 року про забезпечення позову від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, -

встановила:

у грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину.

Просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 633 050,20 грн. у рахунок відшкодування за користування автомобілем, отриманим за нікчемним правочином; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 13 500,00 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 8 400,00 грн.

26 грудня 2017 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про забезпечення позову, яке обґрунтувала тим, що в провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відшкодування за фактичне користування автомобілем, переданим за угодою, нікчемність якої встановлена судом, у розмірі 2 633 050,20 грн. та витрат пов'язаних з розглядом справи у розмірі 21 900 грн.

ОСОБА_2 зазначає, що сума яка може підлягати стягненню з відповідача, у разі задоволення позову, є значною, після відкриття провадження у даній справі останній може вжити всіх можливих дій щодо відчуження належного йому майна на користь інших осіб з метою ухилення від виконання рішення суду, переховування грошових коштів, що можуть міститися на його рахунках - невжиття засобів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Заявник вважає, що співмірним засобом забезпечення позову в даному випадку є накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,08га., та будинок, які знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Гута - Межигірська, вул. Силкіна,9.

Також, зазначила, що за обставин, що склалися та враховуючи предмет позову, вважає, що зустрічного забезпечення даний позов не потребує.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту до вирішення спору по суті на: - земельну ділянку площею 0,08га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 688337732218, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2, виданого Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області 24 липня 2015 року; - будинок, загальною площею 50,8кв.м., житлова площа 29,4кв.м., вартістю 42 123, номер запису 156 в книзі 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 28086918, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу №2197 від 02 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу, а також грошові кошти ОСОБА_3, які можуть знаходитися на його банківських рахунках.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 січня 2018 року заяву про забезпечення позову від 26 грудня 2017 року повернуто заявнику.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням процесуальних норм.

В обґрунтування доводів апеляційної скраги посилається на те, що повертаючи заяву про забезпечення позову суд виходив із того, що у вищезазначеній заяві ціна позову не вказана та не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, крім, того в своїй заяві про забезпечення позову заявник не зазначив на які рахунки необхідно накласти арешт та які суми на рахунках знаходяться.

Апелянт, зазначив, що в клопотанні про забезпечення позову ціна позову була зазначена, а обґрунтування суми позову міститься безпосередньо у позовній заяві.

Щодо зустрічного забезпечення позову представником позивача було зазначено, що обставин, що склалися та враховуючи предмет позову, зустрічного забезпечення даний позов не потребує.

Апелянт, вважає, що у позивача відсутні повноваження, відповідно до яких останні могли б дізнатися дані про рахунки відповідача, натомість у разі накладення арешту на рахунки державний виконавець наділений достатніми повноваженнями щодо виявлення рахунків відповідача.

Просила ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 січня 2018 року про повернення заяви про забезпечення позову від 26 грудня 2017 року скасувати та постанови нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову від 26 грудня 2017 року задовольнити.

Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи заяву про забезпечення позову від 26 грудня 2017 року ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не дотримано в повній мірі ч.1 ст. 151 ЦПК України, а саме: не вказано ціну позову про яку просить заявник та в заяві не зазначені та не обґрунтовані пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Крім того, заявник в заяві не зазначив на яких саме банківських рахунках та в якій сумі знаходяться грошові кошти ОСОБА_3

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в клопотанні про забезпечення позову від 26 грудня 2018 року яке надійшло до суду першої істанції від ОСОБА_2 зазначена ціна позову - 2 633 050,20 грн., крім того, заявник висловив свою думку відносно зустрічного забезпечення позову, а саме що даний позов не потребує зустрічного забезпечення (а.с.41).

Що стосується відсутності реквізитів банківських рахунків ОСОБА_3 на які заявних хотів накласти арешт, то зазначені судом першої інстанції недоліки є підставами для відмови у задоволенні заяви, а не її повернення.

Отже, суд першої інстанції неправомірно повернув заявнику його заяву про забезпечення позову та повинен був її розглянути по суті.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 05 січня 2018 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.7,367,374,375,381,382,389,369 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 січня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді