№ 72820039, 13.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/3907/15-ц Номер провадження 22-ц/775/69/2018

Категорія 46

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), Новікової Г.В. Папоян В.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 235/3907/15-ц за позовом комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Красноармійська міська рада, Красноармійський міський відділ Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття їх з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року (суддя Хмельова С.М., повний текст складено 06 березня 2016 року),

в с т а н о в и в :

В травні 2015 року комунальне підприємство «Красноармійський центр єдиного замовника» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Красноармійська міська рада, ВГІРФО Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м.Красноармійська (нині м.Покровськ) та перебуває на балансі КП «Красноармійський центр єдиного замовника», основним квартиронаймачем є ОСОБА_3, а також за даною адресою зареєстровані члені сім'ї квартиронаймача, а саме сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідачі в даній квартирі довгий час не проживають. Факт непроживання відповідачів підтверджується актами обстеження від 09 вересня 2013 року, 07 жовтня 2013 року, 24 лютого 2015 року. При обстеженні квартири виявлено, що вона також знаходиться в занедбаному стані, захаращена сміттям, не використовується мешканцями, дане приміщення вже непридатне для проживання людини та веде до руйнування як самої квартири так і будинку. Відповідачі не сплачують комунальні послуги. Позивач просив суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за вказаною адресою та зобов'язати Красноармійський МВ ГУМВС ДМС України в Донецькій області зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року в задоволенні позову комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Красноармійська міська рада, ВГІРФО Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження відсутності відповідачів у спірній квартирі, навпаки вони продовжують мешкати в квартирі, оскільки інше житло у них відсутнє, акти від 07 жовтня 2013 року та 24 лютого 2015 року складені в присутності мешканців квартири, з пенсії відповідачки ОСОБА_3 проводиться примусове утримання вартості комунальних послуг.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_6, який не брав участі у справі, але суд вирішив питання про його права та обов'язки, та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов КП «Красноармійський центр єдиного замовника».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було залучено його до участі у якості третьої особи, оскільки йому 26 листопада 2015 року було видано ордер на спірне приміщення, також судом не взято до уваги, що згідно актів обстеження встановлено, що в спірній квартирі відповідачі не проживають кілька років, квартира знаходиться в занедбаному стані, захаращена сміттям, особистих речей відповідачів у квартирі немає.

Заявник ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник заявника Варцаба О.Д., який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю та ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача КП «Красноармійський центр єдиного замовника» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав лист, згідно якого просить справу розглянути за відсутності представника.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином на сайті апеляційного суду.

Представники третіх осіб Красноармійської міської ради, Красноармійського міського відділу Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника. дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» (а.с.5-7,8).

З ордеру № 112 від 23 січня 1989 року, виданого виконавчим комітетом Красноармійської ради народних депутатів, та довідки від 21 травня 2015 року, виданої КП «Красноармійський центр єдиного замовника», вбачається, що ОСОБА_3 в 1989 році видано ордер на житлове приміщення, а саме на квартиру АДРЕСА_1, основним квартиронаймачем вказаної квартири є ОСОБА_3, також в квартирі зареєстровані сини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12,73).

З актів обстеження квартири АДРЕСА_1 від 09 вересня 2013 року, 07 жовтня 2013 року, 24 лютого 2015 року вбачається, що квартира знаходиться в занедбаному стані, захаращена сміттям, не використовується мешканцями. Зазначені акти складені в зв'язку з дослідженням слідів затікання в спірній квартирі та поруч розташованих квартир і необхідністю виявлення джерела затікання. При цьому акти від 07 жовтня 2013 року та 24 лютого 2015 року складені в присутності мешканця зазначеної квартири ОСОБА_5 (а.с.9,10,11).

Постановами державного виконавця відкриті виконавчі провадження від 01 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Красноармійськтепломережа» в заборгованості сумі 6344,27 грн., від 16 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_9 на користь КП «Вода Донбасу» заборгованості в сумі 3021,48 грн., від 26 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Красноармійський центр єдиного замовника» заборгованості в сумі 3838,53 грн. (а.с.78,79,80).

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в м.Покровську від 23 грудня 2015 року з пенсії ОСОБА_3 на користь КП «Красноармійський центр єдиного замовника» в період з березня 2015 року по грудень 2015 року щомісяця перераховується 46,79 грн. в рахунок погашення вищевказаної заборгованості, та в рахунок погашення заборгованості на користь інших комунальних підприємств (а.с.81-83).

Відповідач ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.60).

ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у Красноармійській медичній установі «Центр первинної медико-санітарної допомоги» та не може самостійно пересуватись (а.с.70).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні позовні вимоги позивача не знайшли підтвердження.

Проте дані висновки зроблені передчасно, оскільки розглядаючи справу суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що полягає в наступному.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи в судовому засіданні 01 березня 2016 року (а.с.92-93) відповідно до довідки КП «Красноармійський центр єдиного замовника» від 11 лютого 2016 року зі спірної квартири відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були зняті з реєстраційного обліку (а.с.72) на підставі заочного рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2015 року (а.с.38-39), яке за заявою відповідачки ОСОБА_3 (а.с.56) ухвалою Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 03 лютого 2016 року було скасовано (а.с.65).

Суд першої інстанції у порушення вимог п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України (ч.4 ст. 10 ЦПК України в редакції на момент розгляду справи) не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не сприяв представнику позивача КП «Красноармійський центр єдиного замовника» щодо здійснення їхніх прав, а саме щодо з'ясування питання про зняття з реєстраційного обліку відповідачів та реєстрації в спірній квартирі інших осіб, що призвело до ухвалення рішення, яким суд вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_6, який не брав участі у справі, але відповідно до ордеру №2-п серія ІІ від 08 лютого 2016 року останньому виділено спірну квартиру на сім'ю з чотирьох осіб (а.с.111).

Відповідно до частин першої, четвертої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Відповідно до частини 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим це питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за наявності двох умов: по-перше, непроживання у спірному житловому приміщенні на час звернення до суду понад шість місяців, по-друге, таке непроживання має бути без поважних причин.

З обставин справи вбачається та ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не спростовано, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі постійно, безперервно, протягом тривалого часу не проживали у спірній квартирі, відсутності інтересу до житлової площі. З пенсії відповідачки ОСОБА_3 проводиться утримання вартості комунальних послуг, іншого житла відповідачі не мають, акти від 07 жовтня 2013 року та 24 лютого 2015 року складені в присутності відповідача ОСОБА_5, крім того, вказані акти не містять доказів про те, що відповідачі відсутні у квартирі без поважних причин. Будь яких інших доказів про те, що відповідачі не проживають в квартирі без поважних причин суду не надано.

У позові позивач та в апеляційній скарзі заявник ОСОБА_6 посилаються на те, що квартира не придатна для житла.

Проте незадовільний стан житлового приміщення, в якому зареєстровані відповідачі, не є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням, на підставі ст. 71 ЖК України.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров'я й добробуту її самої та її родини».

Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст. 10). При цьому, як вбачається із п. 1 ст. 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання. Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода надання ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, з урахуванням конкретних обставин справи, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено, що на час його звернення до суду, відповідачі не мешкали в спірній квартирі більш, ніж шість місяців без поважних причин, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Встановивши, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, суд апеляційної інстанції скасовує рішення і ухвалює нове рішення про відмову в позові у зв'язку недоведеністю.

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, п. 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Красноармійська міська рада, Красноармійський міський відділ Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття їх з реєстраційного обліку відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

Г.В. Новікова

В.В.Папоян

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна