Постановление суда № 72788746, 16.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/3533/18

Справа № 754/1465/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ЛІСОВСЬКА О.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про захист права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про захист права власності на нерухоме майно, а саме заборонити ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", примусово стягувати (відчужувати без його згоди) квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності та є предметом іпотеки.

14.03.2018 року до суду надійшла заява про зміну предмету та підстави позову, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення номер 39998421 від 05.03.2018 року державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації Мельника Д.С. про державну реєстрацію за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Також 14.03.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету та підстави позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову.

Згідно із ч. 5 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов.

Але при цьому слід зазначити, що позивач у заяві про забезпечення позову просить, окрім іншого, звільнити його від сплати судового збору, при цьому жодних підстав для цього не зазначає, а також не додає до заяви будь-яких належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища.

Згідно із ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що заява позивача про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, суддя приходить до висновку про повернення даної заяви без розгляду.

При цьому суддя зазначає, що повернення заяви про забезпечення позову не є перешкодою для повторного звернення позивача із аналогічною заявою, після усунення обставин, що стали перешкодою для її розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: