Решение № 72785456, 28.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року №826/7517/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, (далі - позивач), до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.06.2015 року №50156-17 та від 16.06.2016 року №33131-1301 (далі-оскаржувані рішення).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу безпідставно визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб. Позивач посилається на те, що у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, така земельна ділянка не може виступати об'єктом оподаткування земельним податком чи орендною платою за землю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та вказував на те, що відповідно до Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту адміністративного позову, просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне:

27.02.2012 року між Новоград-Волинською міською радою Житомирської області в особі міського голови Загривого Володимира Івановича (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено попередній договір оренди землі загальною площею 2.0 га № 17 (далі - Попередній Договір) що діє до оформлення технічної документації на земельну ділянку, укладання та реєстрації основного договору оренди, який набрав чинності після підписання його сторонами та його реєстрації, згідно пункту 44 Попереднього Договору.

Відповідно до умов попереднього договору Орендодавець надає, Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по АДРЕСА_2, на підставі рішення міської ради від 16.02.2012 року № 223, яка знаходиться в м. Новоград-Волинському.

Відповідно до положень п. 20 вказаного договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий чтрок після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

На виконання вимог ст. 286 Податкового кодексу України, на підставі вище вказаного договору, з урахуванням нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки, відповідачем 17.06.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №50156-17, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 85467,12 грн.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 року №33131-1301, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 122474,38 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, та іншими законами України і договором оренди землі.( ч.1ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Як вбачається із змісту самого попереднього договору та пояснень позивача, на момент укладення попереднього договору технічна документація на земельну ділянку не розроблялася, кадастровий номер не присвоювався, межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися.

Крім того, попередній договір укладався виключно на підставі рішення міської ради від 16.02.2012 року № 223, яким передбачено лише надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду та рекомендувати укласти основний договір оренди у відповідності до вимог Положення про оренду земельних ділянок у м. Новоград-Волинському та Порядку встановлення розмірів орендної плати на земельні ділянки з фізичною особою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 у м. Новоград-Волинському орієнтовною площею 2,0 га для обслуговування нежитлових приміщень. Вказане свідчить про те, що станом на 16.02.2012 року відповідачем не приймалося жодного належного рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду позивачу із визначенням умов оренди. Крім того, статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди землі, зокрема: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди. При цьому, як вже зазначалось судом, в попередньому договорі сторонами не вказано кадастровий номер земельної ділянки, яка передавалась в оренду, а також не конкретизовано строк дії договору оренди згідно положень ч. 1 ст. 252 ЦК України. Також ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку землі» визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

В п.5 вказаного договору зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 2269600,00 грн. Разом з тим, відповідачем по справі не було надано жодних доказів, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки проводилась та існує відповідний документ на її підтвердження, враховуючи, що вказані обставини заперечувались позивачем. Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строк та на умовах, що визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. В даному випадку, акту приймання-передачі земельної ділянки між сторонами не складалося, земельна ділянка позивачу по факту не передавалася, межі земельної ділянки не визначалися. Оскільки документація із землеустрою на спірну земельну ділянку не розроблялась, кадастровий номер не присвоювався, що, в свою чергу, не дає можливості підтвердити цільове призначення спірної земельної ділянки, встановити дійсну нормативно-грошову оцінку зазначеної земельної ділянки, а також у даному договорі відсутні істотні умови договору та сам факт передачі земельної ділянки в оренду згідно акту-приймання передачі, то земельна ділянка фактично не передана в оренду не може виступати об'єктом оподаткування земельним податком чи орендною платою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На спростування вказаних обставин, відповідач не надав жодних доказів, таким чином, на думку суду, земельна ділянка по факту позивачу в користування не передавалась, починаючи з 16.02.2012 року та станом на час прийняття оскаржуваних рішень основний договір оренди земельної ділянки між позивачем та Новоград-Волинською міською радою Житомирської області не було укладено, тому відсутні законні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.06.2015 року №50156-17 та від 16.06.2016 року №33131-1301.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.06.2015 року №50156-17 та від 16.06.2016 року №33131-130, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2015 року №50156-17 та від 16.06.2016 року №33131-1301 Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (місцезнаходження: 11700 м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова 3, Житомирська область, ЄДРПОУ 39859915).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 01010, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) здійснені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2079,43 грн. (дві тисячі сімдесят дев'ять гривень сорок три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (місцезнаходження: 11700, м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова 3, Житомирська область, ЄДРПОУ 39859915).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко