Решение № 72746201, 13.03.2018, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/90/18

Провадження № 2/535/88/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Якименко Т.О., при секретарі - Білик Н.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно та земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області про визнання за ним, в порядку спадкування за заповітом, право власності на спадкове майно, яке належало на праві власності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та складається із: що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 55,5 кв.м.. в тому числі житловою площею - 23,5 кв.м., та господарських будівель та споруд: літньої кухні літ.Бб, погреба літ. В, сарай літ. Д, гаража літ. Е, вбиральні літ. К., огорожі №1, колодязя №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; та земельної ділянки площею 0,49 га, що розташована на території смт Котельва Котелевської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1, надана для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, й до дня смерті належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 06.08.1997 року зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, він є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 19.11.2003 року Котелевською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2514. До складу спадкового майна входить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,49 га, надана для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

Для належного оформлення своїх спадкових прав, позивач звернувся до Котелевської державної нотаріальної контори однак відповідно до постанови в.о. завідувача Котелевською деражвною нотаріальною конторою ОСОБА_3 від 10.01.2018 року, вона позбавлена можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 оскільки немає жодного правовстановлюючого документа, що міг би підтвердити право власності та належності вказаного будинку спадкодавцеві. Відповідно до довідки, виданої ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 12.12.2017 року за № 12930, реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок проведена за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Котелевською селищної ради народних депутатів від 19.01.1985 року. Але вказане свідоцтво, яке б належним чином посвідчувало право власності ОСОБА_2 на спадкове майно позивач не має змоги надати нотаріусу в зв'язку з його втратою.

Крім того, державний нотаріус була позбавлена можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку загальною площею 0,49 га, що розташована на території смт Котельва Котелевської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1; надана для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що на запит нотаріуса відділом Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області йому, як спадкоємцю, не наданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до повідомлення відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за № 747/109-17 від 27.10.2017 року земельна ділянка спадкодавця до Національної кадастрової системи не занесена, кадастровий номер не визначався. Згідно з ч.9 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Позивач вважає, що відсутність у державному кадастрі відомостей щодо належності на праві власності земельної ділянки спадкодавцю, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, та відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок, позбавляє його права як спадкоємця за заповітом отримати у спадщину вказане спадкове майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримую в повному обсязі.

Відповідач - Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до абз.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем пред'явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачу відомі та зрозумілі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів:- на право колективної власності на землю;- на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ N 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом право власності на нерухоме майно, що складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 55,5 кв.м,. в тому числі житловою площею - 23,5 кв.м., та господарських будівель та споруд: літньої кухні літ.Бб, погреба літ. В, сарай літ. Д, гаража літ. Е, вбиральні літ. К., огорожі №1, колодязя №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та до дня смерті належали ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,49 га, що розташована на території АДРЕСА_1, надана для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, й до дня смерті належала ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 06.08.1997 року зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя