№ 72721043, 13.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2018 року

м.Харків

справа № 645/5216/17

провадження № 22-ц/790/1760/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора,

треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 січня 2018 року, постановлену під головуванням судді Бабкової Т.В., в залі суду в місті Харкові,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

17 січня 2018 року третя особа за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження та прийнятті до сумісного розгляду та в об’єднанні в одне провадження позовної заяви ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Позовну заяву ОСОБА_2 повернуто заявнику, роз’яснено право звернутися із вказаною позовною заявою до суду на загальних підставах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.01.2018 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити її зустрічні позовні вимоги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що з 2008 року вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, який помер 28.05.2016 року. Встановлення вказаного факту необхідно для зміни черговості отримання права на спадкування. Предметом її позовних вимог та ОСОБА_1 є транспортний засіб – прицеп марки Fliegl, модель DPS240, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вважає, що наявні усі підстави для об’єднання позовних вимог в одне провадження.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 та у прийнятті до сумісного розгляду та об’єднання в одне провадження її позовної заяви та позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги за первісним позовом та за позовом третьої особи мають різний предмет спору, доцільності їх спільного розгляду немає.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 188 ЦПК України суд під час розгляду справи має право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Правова природа зустрічного позову в тому, що він робить неможливим розгляд первісного позову без зустрічного, оскільки направлений на зарахування вимог або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, або коли виникають з одних правовідносин.

Згідно ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ст. 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.

Судом встановлено, що ухвалою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на транспортний засіб – прицеп марки Fliegl, модель DPS240, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.26).

17 січня 2018 року третя особа за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю та зміни черговості отримання права на спадкування (а.с.43).

Право третіх осіб заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, передбачено статтею 52 ЦПК України.

Разом з тим, ОСОБА_2 подано не позов із самостійними вимогами, а зустрічний позов, який вона просила об’єднати в одне провадження із первісним позовом.

Критерієм для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви третьої особи, виходячи зі змісту ст.ст. 52, 193, 195 ЦПК України, є наявність позовних вимог третьої особи саме на предмет спору за первісним позовом, взаємопов’язаність обох позовів, доцільність їх спільного розгляду, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Встановлено, що вимоги за первісним позовом та за позовом третьої особи мають різний предмет спору. Чинність заповіту ОСОБА_2 не оспорювала. Вимог щодо майна, право власності на яке просить визнати позивач, не заявляла.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вимоги первісного позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 - різнорідні, об’єднання позовів є недоцільним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, п. 9 Перехідних Положень ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 13.03.2018 року.