Решение № 72645253, 31.01.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Справа № 804/4822/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання - Бутенко П.В.,

представника позивача - ЖорніченкоД.В., представника відповідача - Зінкевич О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство завод «Павлоградхіммаш» (далі - Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 року № 0003691201, прийняте відповідачем.

В обґрунтування позову посилається на наявність права щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року у сумі 285895 гривень, у зв'язку з чим, оскаржене рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того зазначає, що при проведенні камеральної перевірки податковий орган має право перевіряти лише арифметичні показники податкової звітності, а не встановлювати факт пропуску 1095 днів визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній посилається на те, що Підприємством включено до бюджетного відшкодування суму від'ємного значення, яка виникла у періоді понад 1095 днів, що є порушенням пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України. Також зазначає про можливість оформлення результатів камеральної перевірки у довільній формі з огляду на відсутність законодавчо визначених форм акту та порядку проведення камеральних перевірок.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала законної сили 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі статті 76, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18 квітня 2017 року №2/04-10-12-01-56/00217417.

Відповідно до висновку акту перевірки, Товариством порушено Розділ ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, що виключає у останнього право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, які сплачуються до державного бюджету по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року у сумі 285895 гривень.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, з урахуванням акта камеральної перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року № 0003691201 про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 285895 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане рішення Державною фіскальною службою України залишено без змін (рішення від 12.07.2017 року № 1509116/99-99-11-01-07-25).

При вирішенні спору суд виходить з того, що сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Процедура заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Відповідно до підпункту 4 п.5 Розділу V вказаного Порядку, платники податку, які відповідно до ст.200 розділу V ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації додаток 3 (Д3) та додаток 4 (Д4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації.

При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2017 року Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, якою зокрема: задекларовано суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України Кодексу на момент подання податкової декларації 2656880 гривень (рядок 20), у тому числі, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету 285895 гривень (рядки 20.2 та 20.2.2).

Також, позивачем до вказаної податкової декларації подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету із зазначенням суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету 285895 гривень.

Судом встановлено та не є спірним, що Товариством до бюджетного відшкодування (рядок 20.2.) включено суми від'ємного значення, які виникли у лютому 2012 року.

Відповідно до вимог пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, вимоги стосовно подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування в термін 1095 днів поширюється і на заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем включено до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення, які виникли у період понад 1095 днів, а тому твердження відповідача про порушенням Товариством пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, оскаржене рішення прийнято відповідачем в межах наданих повноважень.

Посилання позивача на те, що при проведенні камеральної перевірки податковий орган має право перевіряти лише арифметичні показники податкової звітності, а не встановлювати факт пропуску 1095 днів, визначених ст.102 Податкового кодексу України судом не приймається з огляду на відсутність законодавчо визначених форм акту та порядку проведення камеральних перевірок.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна