Решение № 72621021, 06.03.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/89/18

Провадження № 2/226/212/2018

РІШЕННЯ

іменем України

06.03.2018 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Мирноградської міської ради про визнання права власності на квартиру,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на праві спільної сумісної власності їм належить квартира №2, що складає ? частину будинку №16 по вул. Невського в м. Мирнограді Донецької області (свідоцтво про право власності на житло №1/12-262, видане Підприємством житлово-комунального господарства Димитровської міської ради 01.06.2001 та зареєстроване у БТІ м. Димитрова у реєстровій книзі за №35р №5216 стр.195 від 01.06.2001). Оригінал свідоцтва про право власності на вказану квартиру позивачами втрачено. Підприємство житлово-комунального господарства Димитровської міської ради? яке видало втрачене свідоцтво, знаходиться в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство. Просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру №2, що складає ? частину будинку №16 по вул. Невського в м. Мирнограді Донецької області.

В судове засідання позивачі не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на позовних вимогах.

Представник Мирноградської міської ради до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без участі представника, в якій просить розглянути справу за наявними в ній доказами та зазначає про відсутність заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши обставини справи та наявні докази, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на майно № 1/12-262, виданого Підприємством житлово-комунального господарства Димитровської міської ради 01.06.2001, квартира №2, що складає ? частину будинку №16 по вул. Невського в м. Мирнограді Донецької області, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Загальна площа квартири становить 48,3 кв.м, а відновна вартість на момент приватизації – 8,69 гривень (а.с.7). Місце проживання обох позивачів зареєстроване у вказаній квартирі (а.с.34-35).

З копії розпорядження органу приватизації №1/11-281 від 24.05.2001 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв участь у приватизації житла, а саме, квартири №2, що складає ? частину будинку №16 по вул. Невського в м. Мирнограді Донецької області (а.с.8).

За відомостями довідки комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» станом на час до 01.01.2013 за реєстраційними даними БТІ квартира №2, що складає ? частину будинку №16 по вул. Невського в м. Мирнограді Донецької області належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Підприємством житлово-комунального господарства Димитровської міської ради 01.06.2001. Свідоцтво про право власності на житло зареєстроване в БТІ м. Димитрова 01.06.2001, реєстр №5216 (а.с.10).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, сформованої 17.01.2018, відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 відсутні (а.с.36).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підприємство житлово-комунального господарства Димитровської міської ради, знаходиться в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство (а.с.37-39).

Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зазначеній нормі передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальний відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивачі набули право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.06.2001, виданого підприємством житлово-комунального господарства Димитровської міської ради набули право спільної сумісної власності на квартиру, однак оригінал свідоцтва про право власності позивачами був втрачений.

Жодних доказів на підтвердження визнання недійсним вказаного свідоцтва або скасування реєстрації права власності у справі немає.

Оскільки правовстановлюючий документ на квартиру позивачами втрачений і вони позбавлені можливості реалізувати права власника майна, суд вважає за необхідне задовольнити їх вимоги, визнавши за ними право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,12,13,81,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Мирноградської міської ради про визнання права власності на квартиру – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_3) і ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_3) право спільної сумісної власності на квартиру №2, що складає ? частину будинку №16 по вул. Невського в м. Мирнограді Донецької області.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 06.03.2018.

Суддя: В.С. Салькова