Решение № 72543475, 22.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2018 року № 826/15678/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» (далі – позивач), до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, Інспекція) про:

- визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києва про опис майна у податкову заставу від 19.08.2016 № 6004/10/26056-17-25;

- визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києва, яке оформлено актом опису майна № 15 від 19.08.2016;

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо вжиття заходів, спрямованих на включення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» та його обтяжень, внесених до реєстрів речових прав;

- скасування реєстраційних записів № 16076682 від 25.08.2016, № 16071489 від 25.08.2016, № 16552609 від 25.08.2016, № 16072006 від 25.08.2016, № 16071192 від 25.08.2016, № 16079280 від 25.08.2016, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп»;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві вжити заходів, спрямованих на виключення обтяження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп», описаного в податкову заставу актом опису майна № 15 від 19.08.2016, шляхом подання відповідних заяв про припинення обтяження відповідного майна у відповідності до чинного законодавства;

- у випадку задоволення позовних вимог та набрання законної сили рішенням суду, витребувати від Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві звіт про хід виконання рішення суду протягом 5 днів з дня набрання законної сили рішення суду;

- стягнення судових витрат з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю у відповідача підстав для проведення опису майна у податкову заставу, а також порушенням встановленого законодавством України порядку складання акту опису майна у податкову заставу та не проведенням процедури узгодження майна, яке могло бути передано у податкову заставу. Також посилався на перевищення вартості майна, внесеного у податкову заставу, наявній сумі податкового боргу.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав правомірності оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу, акта опису майна та дій з включення майна у податкову заставу та реєстрації зазначеної застави, посилаючись на дотримання вимог Податкового кодексу України.

У судовому засіданні 31.05.2017 в порядку частини 4 ст.122 КАС України (у чинній на той момент редакції) судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

19.08.2016 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві виставлено позивачу податкову вимогу №12826-17 на суму податкового боргу 2 166 586,77 грн., а також прийнято рішення №6004/10/26-56-17-25 про опис майна ТОВ «Фактор Енергогруп» у податкову заставу.

Разом із вказаним рішенням позивачу було направлено лист Інспекції від 19.08.2016 №12826/10/26-56-17-05, яким його було зобов’язано з’явитися протягом десяти робочих днів з моменту отримання листа до ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві та надати перелік майна, яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Разом з тим, 19.08.2016 відповідачем також було складено акт №15 опису майна позивача.

25.08.2016 на підставі вказаного акту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про обтяження (податкову заставу) № 16076682, № 16071489, № 16552609, № 16072006, № 16071192, № 16079280 від 25.08.2016.

31.08.2016 ТОВ «Фактор Енергогруп» було подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві лист №517/ф від 31.08.2016, у якому зазначило перелік майна, яке перебуває у власності підприємства, з метою включення до податкової застави.

30.09.2016 ТОВ «Фактор Енергогруп» було подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві лист №564/ф від 29.09.2016, у якому зазначило, що 28.09.2016 з відповідних державних реєстрів щодо нерухомого майна дізналося про проведення Інспекцією державної реєстрації податкової застави, просило відкликати акт опису майна №15 від 19.08.2016, внести реєстраційні записи до реєстру обтяжень нерухомого майна про припинення податкової застави на підставі акта №15 від 19.08.2016, та скласти новий акт опису майна, до якого включити майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу і внести відповідні запису до реєстру обтяжень.

У відповідь на вищевказаний лист Інспекція листом від 11.10.2016 повідомила позивача про те, що в переліку наданих ним для складання акта опису майна активів відсутні правовстановлюючі документи та детальна характеристика об’єктів, що передбачено Порядком застосування податкової застави та унеможливлює надання оцінки як ліквідного майна.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. регулює визначено Податковим кодексом України (далі – ПК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

Пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Статтею 89 ПК України регламентовано виникнення права податкової застави.

Вказаною нормою передбачено наступне.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 п.89.1).

З урахуванням положень цієї статті ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті ПК України, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п. 89.2).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п.89.3).

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу (п.89.7).

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п.89.8).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, податковий борг позивача виник на підставі податкових повідомлень-рішень Інспекції, які були оскаржені ТОВ «Фактор Енергогруп» у судовому порядку. Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва №826/12953/13-а від 03.03.2016, прийнятою за наслідком повторного розгляду справи, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001792240, №0001802240, №0001812240 та від 19.06.2013 №0000432240. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001802240 з податку на додану вартість у сумі 650 000,00 грн. за основним платежем та 162 500,00 грн. за штрафними санкціями та від 19.06.2013 №0000432240 з податку на прибуток у сумі 747 500 грн. скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

На вказану суму грошового зобов’язання, яка набула статусу податкового боргу, разом із пенею, була виставлена податкова вимога №12826-17 від 19.08.2016. І відповідно, виникло право податкової застави.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001802240 з податку на додану вартість у сумі 650 000,00 грн. за основним платежем та 162 500,00 грн. за штрафними санкціями та від 19.06.2013 №0000432240 з податку на прибуток у сумі 747 500 грн. В цій частині залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року залишено без змін.

Статтею 93 ПК України регламентовано припинення податкової застави.

Зазначено нормою передбачено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (пп. 93.1.4 п.93.1).

Підставою, згідно з п. 93.2, для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Таким чином, майно позивача є звільненим з податкової застави на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 у справі №826/12953/13-а, якою скасовано податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у ТОВ «Фактор Енергогруп» виник податковий борг.

Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо ТОВ «Фактор Енергогруп» станом на 24.05.2017, з якої вбачається, що податкова застава з відповідних реєстрів виключена.

При цьому, суд також враховує, що ухвалою Верховного Суду України від 14.09.2017 відмовлено у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року у справі №826/12953/13-а (що встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення відповідача №6004/10/26-56-17-25 від 19.08.2016 про опис майна у податкову заставу, акта опису майна №15 від 19.08.2016, оскільки вказані рішення втратили свою чинність внаслідок звільнення майна позивача з-під податкової застави. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування відповідних реєстраційних записів та зобов’язання Інспекції вжити заходів, спрямованих на виключення обтяження майна ТОВ «Фактор Енергогруп», описаного в податкову заставу актом №15 від 19.08.2016 шляхом подання відповідних заяв про припинення обтяження, оскільки податкова застава вже виключена з відповідних державних реєстрів.

В частині позовних вимог про визнання неправомірними дій контролюючого органу суд виходить із наступного.

Пунктом 89.3 ст.89 ПК України встановлено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів, чинний на момент існування спірних правовідносин, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1841/24373 (далі – Порядок).

Вказаний Порядок містить норми, аналогічні нормам ст.89 ПК України.

Зокрема, згідно з п.2.2 розділу ІІ Порядку, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (додаток 3).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (п.2.3 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.2.4 розділу ІІ Порядку, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (додаток 4).

У такому випадку орган доходів і зборів звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

У разі якщо балансову вартість такого майна не визначено, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (п.2.6 розділу ІІ Порядку).

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі.

Опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна (п.2.10 розділу ІІ Порядку).

Як зазначено відповідачем у запереченнях на позов (а.с.98, 99) до акту опису майна №15 від 19.08.2016 було включено усе майно ТОВ «Фактор Енергогруп» відповідно до наявних даних АІС «Податковий блок», інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна без зазначення його балансової вартості з огляду на відсутність в Інспекції такої інформації.

Вказані дії суперечать вимогам п.89.2 ст.89 ПК України щодо поширення права податкової застави на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, при цьому враховуючи те, що Інспекцією не вчинено дій, передбачених п.п. 2.2 (в частині не зазначення передбачених формою акта опису майна даних щодо вартості описаного майна, а також відсутності підпису представника платника податків), 2.3, 2.4, 2.6 Порядку у сукупності, якими передбачено дії, які мають вчинятися контролюючим органом при здійсненні опису майна у податкову заставу.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов в частині, викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо включення майна ТОВ «Фактор Енергогруп» до акту опису майна від 19.08.2016 №15.

Також суд констатує, що задоволення позову в частині щодо визнання протиправними дій не потребує витребування звітів відповідача про виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги частково.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваних дій вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір присуджено на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому, суд враховує вимоги ст.4 Закону України «Про судовий збір» у відповідній редакції, якою передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за одну немайнову вимогу становить 1378 грн. Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вказана сума судового збору.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (м.Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) щодо включення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» (м.Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 37333655) до акту опису майна від 19.08.2016 №15.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (м.Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» (м.Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 37333655) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко