Решение № 72543428, 28.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року № 826/5677/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осібтретя особа проПублічне акціонерне товариство «Дельта Банк» визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду, Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В., відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач 2), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про:

- визнання протиправним рішення Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині визнання нікчемною транзакцію (операцію) від 19.02.15р. з перерахунку коштів в сумі 200 000, 00 (двісті тисяч гривень 00 копійок) грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи ПрАТ «УПСК», що була здійснена з призначенням платежу «Позика згідно Договору № 54 від 19.02.2015 р. без ПДВ», відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».;

- зобов'язання Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника ПАТ «Дельта Банк», якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського рахунку № 021-28803-190215 від 19 лютого 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року суддею Мазур А.С. відкрито провадження по справі № 826/5677/16 та призначено справу до судового розгляду.

19 липня 2016 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

27 квітня 2017 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/5677/16 призначено до судового розгляду.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №5322 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/5677/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/5677/16 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є вкладником ПАТ «Дельта Банк» згідно Договору банківського рахунку від 19.02.2015 року НОМЕР_1, а тому повинен бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Втім, відповідачем 1, як зазначає позивач його не було включено до вказаного Переліку, з підстав визнання правочину (трансакції) з перерахування на його рахунок коштів, відкритий відповідно до умов договору банківського рахунку, нікчемним, про що його було повідомлено листом від 29.09.2015 року № 9294/144.

При цьому, позивач зазначає, що визнання нікчемними транзакцій (операції) у тому числі з перерахунку коштів, не входить до компетенції Фонду, оскільки ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачає перевірку саме правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 вказаного Закону.

За своїм змістом операція (транзакція) за поточним рахунком є сукупністю технологічних процесів, які за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України, опосередковують зберігання грошей і здійснення розрахунків, з відображенням цих процесів у відповідних засобах обліку.

А тому, оскільки відсутні обставини для визнання Договору банківського рахунку № 021-28803-190215 від 19 лютого 2015 року нікчемним, а визнання транзакції (операції) нікчемною взагалі не передбачається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач вважає про наявність підстав для включення його до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів.

У судовому засіданні представник відповідача 1, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича проти задоволення адміністративного позову заперечував та у його задоволенні просив відмовити повністю.

У поданих до суду письмових запереченнях від 19.07.2016 року за вх. № 56477/16, відповідач 1 зазначав, що позивач є такою особою, яка не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки переказ коштів на відкритий позивачем рахунок було здійснено в період, коли платежі за межі Банку фактично не здійснювалися або здійснювалися вибірково, та були вчинені фактично не з метою вказаною в призначені платежу, а з метою отримання коштів через фізичних осіб-отримувачів переказів (за рахунок виплат таким фізичним особам коштів Фондом), та без фактичного надходження коштів до Банку.

Відповідач 2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, проти задоволення адміністративного позову заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях, поданих до суду 21.07.2016 року за вх. № 57769/16, посилаючись на те, що відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у Фонду гарантування ще не виникло жодного обов'язку перед позивачем, а тому його права не могли бути порушені Фондом гарантування, жодної підстави для спонукання Фонду гарантування судом до вчинення відповідних дій не існує.

За таких обставин, відповідач 2 вважає, що вимога позивача щодо необхідності зобов'язання Фонду щодо включення його до Загального реєстру та вжиття заходів щодо здійснення виплати коштів є хибними, адже у разі надходження додаткової інформації Фонд автоматично включить Позивача до Загального реєстру без будь-яких рішень судів, атому такі позовні вимоги носять ознаки передчасності.

Представник третьої особи (ПАТ «Дельта Банк») у судові засідання не з'явився, письмових пояснень щодо позовних вимог позивача до суду не подав.

02.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

19 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір № 021-28803-190215 банківського рахунку фізичної особи, за умовами якого Банк відповідно до вимог чинного законодавства України, наданого Клієнтом пакету документів, відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1, та здійснює банківське обслуговування Клієнта, у відповідності до вимог чинного законодавства України, цього Договору та Положень Правил, згідно встановленому та діючому Тарифному пакету Транзакційний рахунок Debit, що оприлюднений на сайті Delta Premier за адресою: www.deltapremier.ua (далі - Тарифи).

У той же час, 19 лютого 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК», Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір безпроцентної цільової позики (поворотної фінансової допомоги) № 54, за умовами якого Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику (поворотну фінансову допомогу), а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений Договором термін.

Мета надання позики Позичальнику: будівництво та облаштування житла (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 4, 5 Договору сума позики за цим Договором становить 200 000,00 (Двісті тисяч гривень) 00 копійок. Позикодавець зобов'язаний надати позику протягом 3 трьох днів з моменту підписання Договору. Позика надається шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника відкритого у АТ «Дельта Банк» (м. Київ») № р/р НОМЕР_1.

Термін, на який надається позика Позичальнику, складає один рік, з моменту надання позики. Цей строк може бути продовжений за згодою Сторін (п. 6 Договору).

19.02.2015 року на рахунок позивача НОМЕР_1 перераховано суму у розмірі 200 000, 00 грн. з призначенням платежу «позика згідно договору № 54 від 19.02.2015 року, без ПДВ».

Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» від 02 березня 2015 року № 150, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» № 51, згідно з яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 08.04.2015 № 71 в ПАТ «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03.08.2015 № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 включно.

Листом № 9294/144 від 29.09.2015 року ОСОБА_1 Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта Банк» повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 19.02.2015 року по перерахуванню коштів в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень на її поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта Банку ПрАТ «УПСК» (код ЄДРПОУ 20602681), що була здійснена з призначенням платежу «Позика згідно договору №54 від 19.02.2015р.без ПДВ», згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 02 жовтня 2015 року № 664, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 181, згідно з яким з 05 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»; уповноваженою особою Фонду на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича та останньому делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк».

28 грудня 2015 року відповідачем 1 листом № 05-3194463 позивача повторно повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 19.02.2015 року по перерахуванню коштів в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень та зазначено, що його невключено до Переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи, що позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, та, відповідно, до загального реєстру вкладників, у зв'язку з чим позивачу не виплачено гарантовану суму коштів, останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI (в редакції чинній в момент укладення договору банківського вкладу (депозиту)), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом другим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом четвертим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом шостим цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено матеріалами справи, Наказом Уповноваженої особи від 29.05.2015 року «Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» № 408, визначено здійснити на підставі протоколів Комісій з перевірки вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк», наданих в порядку, передбаченому п. 6 та 7 цього Наказу, перевірку правочинів (договорів) фізичних осіб, в т.ч. договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), вчинених (укладених) АТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (в т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

За результатами проведеної перевірки, оформленої Протоколом засідання комісії від 17.09.2015 року, Комісія дійшла висновків, що операції з перерахування юридичними особами та ФОП, що є одночасно кредиторами Банку, коштів на поточні (карткові) рахунки фізичних осіб, а також операції по подальшому перерахуванню коштів з рахунків отримувачів на власні депозитні рахунки третіх осіб, надають кредиторам - юридичним особам та ФОП переваги перед іншими кредиторами, а отже такі операції (трансакції) по перерахуванню коштів є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, в т.ч. щодо позивача.

На підставі пропозицій Комісії, 18.09.2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. винесено наказ «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» № 822, яким застосовано наслідки нікчемності операцій (трансакцій) по перерахуванню коштів на рахунки фізичних осіб з рахунків юридичних осіб та ФОП на рахунки фізичних осіб-клієнтів Банку, що є нікчемними з підстав п.7 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI, в тому числі до позивача.

Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як вбачається із письмового заперечення відповідача, ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемною транзакції (операції) від 19 лютого 2015 року з перерахунку коштів в сумі 200 000,00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи ПрАТ "УПСК", що була здійснена з призначення платежу "Позика згідно Договору № 54 від 19 лютого 2015 року без ПДВ" на підставі норм пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки кошти на вкладний рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" вкладу іншого клієнта банку - ПрАТ "УПСК", шляхом безготівкового перерахування, що свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання такими клієнтами банку сум, що перевищують суму гарантованого відшкодування.

А тому відповідач вважає, що, здійснюючи таку операцію банк надав кредитору переваги (пільги), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ПрАТ "УПСК" перерахувало кошти на рахунок позивача на підставі укладеного із ним договору безпроцентної цільової позики (поворотної фінансової допомоги) від 19 лютого 2015 року № 54, за умовами якого ПрАТ "УПСК", як позикодавець, передало ОСОБА_1, як позичальнику, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. терміном на один рік.

Доказів визнання недійсним вказаного договору матеріали справи не містять.

При цьому, суд звертає увагу, що Уповноважена особа згідно з нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не наділена повноваженнями перевірки правочинів, що укладені між третіми особами без участі банку та встановлювати їх нікчемність.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У той же час, за загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ( частина 2 ст.215 ЦК України ).

Положеннями частини першої статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас суд враховує те, що в силу норм частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 № К/800/36215/15.

Як зазначалося вище, кошти у розмірі сумі 200 000,00 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 позивача було перераховано від юридичної особи ПрАТ "УПСК" з призначення платежу "Позика згідно Договору № 54 від 19 лютого 2015 року без ПДВ"

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за № 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

У свою чергу, відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

У даному випадку, у суду відсутні підстави вважати, що відносини між суб'єктами переказу суперечать вимогам законодавства України.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

На виконання ухвали суду від 18.10.2017 року відповідачем не надано довідки про зарахування коштів на рахунок позивача, втім матеріали справи містять Витяг з Додатку 1 до Протоколу від 17.09.2015 року, з якого вбачається факт зарахування коштів від ПрАТ "УПСК" на рахунок позивача. Вказаний факт не заперечувався і представником відповідача 1 у наданих письмових запереченнях.

За наведених обставин та правових норм, у суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів.

Суд зазначає, що доводи уповноваженої особи Фонду щодо отримання певних переваг перед іншими вкладниками стосуються не позивача, а інших осіб, а відтак, не можуть бути враховані при вирішенні даної справи.

При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій осіб, на яких вказує відповідач 1 суду останнім надано не було.

Отже, відповідачем 1 доказів на підтвердження факту, що отримання позивачем на його банківський рахунок грошових коштів суперечить вимогам чинного законодавства, не надано.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною зокрема, в його Постанові від 12 січня 2016 року у справі №К/800/46158/15.

Суд також звертає увагу, що кошти були перераховані на рахунок позивача до запровадження тимчасової адміністрації, що також виключає висновок про порушення вимог Закону № 4452-VI.

Таким чином, суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення, оформленого наказом від 18.09.2015 року № 822 в частині визнання нікчемною транзакцію (операцію) від 19.02.2015р. з перерахунку коштів в сумі 200 000.00 (двісті тисяч гривень 00 копійок) грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи ПрАТ «УПСК», що була здійснена з призначенням платежу «Позика згідно Договору № 54 від 19.02.2015 р. без ПДВ», відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим вказаний наказ, в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника ПАТ «Дельта Банк», якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського рахунку № 021-28803-190215 від 19 лютого 2015 року, суд зазначає наступне.

Діючими нормативно-правовими актами не передбачено, після складання Переліку вкладників, функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку вкладників.

У той же час, пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення, що оформлене наказом від 18.09.2015 року № 822 в частині визнання нікчемною транзакцію (операцію) від 19.02.2015р. з перерахунку коштів в сумі 200 000, 00 (двісті тисяч гривень 00 копійок) грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що була здійснена з призначенням платежу «Позика згідно Договору № 54 від 19.02.2015 р. без ПДВ», відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

3. Зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника ПАТ «Дельта Банк», якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського рахунку № 021-28803-190215 від 19 лютого 2015 року.

4. Присудити з бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551, 21 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін