Решение № 72542839, 27.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року № 826/19914/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), з урахуванням зменшення позовних вимог, надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1.), до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_2, (далі - третя особа-1, ОСОБА_2.), та ОСОБА_3, (далі - третя особа-2, ОСОБА_3.), про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію транспортного засобу, (далі - ТЗ) - автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3, (далі - ТЗ), за ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є єдиним власником ТЗ, що підтверджується відповідними доказами, доданими до позову. Однак, позивачу стало відомо, що ТЗ безпідставно знято з обліку та перереєстровано на іншу особу. Сам позивач з метою зняття ТЗ з обліку ніколи не звертався, за наявності яких обставин ТЗ знято з обліку позивачу невідомо.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності. Відповідач ніяких дій з ТЗ, раніше зареєстрованим за позивачем, не проводив. Реєстрація ТЗ за третіми особами почергово здійснена на підставі відповідних документів, на час проведення реєстрації будь-які обмеження, накладені на ТЗ, не значились, а тому законні підстави для відмови у перереєстрації ТЗ були відсутні. Зокрема, реєстрація ТЗ за третьою особою-2 проведена 16.09.2015 р. у підрозділі ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України на підставі довідки-рахунку від 12.09.2015 р. серії ААЕ №391695, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ореон-Трейд», (далі - ТОВ «Ореон-Трейд»). 20.11.2015 р. у Центрі 6341 Регіонального сервісного центру МВС у Харківській області, на підставі довідки-рахунку від 18.11.2015 р. серії ААЕ №406348, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «Слобожанщина», (далі - ТОВ «ТБ «Слобожанщина»), ТЗ зареєстровано за третьою особою-1.

Треті особи у відповідні судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Звернення позивача до суду обумовлено тим, що перереєстрація ТЗ на інших осіб, за його переконанням, є протиправною, адже єдиним законним власником ТЗ є саме позивач, що підтверджується доданими до позову копіями договору купівлі-продажу від 10.12.2009 р. №4058/12/09, акту приймання-передачі товару від 25.12.2009 р., видаткової накладної від 25.12.2009 р. №РН-0026733, рахунку-фактури від 22.12.2009 р. №СФ-034741.

Незмінність номеру кузова, номеру двигуна ТЗ підтверджується висновком експертного дослідження від 21.10.2016 р. №10/3248/1841, копія якого долучена до матеріалів справи.

З метою зняття ТЗ з реєстрації або його перереєстрації позивач до уповноваженого органу ніколи не звертався. Однак, ТЗ все ж таки перереєстровано почергово на третю особу-2, а потім на третю особу-1.

Як пояснила у ході судового розгляду справи представник відповідача та що підтверджується матеріалами справи, у відповідності до баз даних, наявних у відповідача, ТЗ з 29.12.2009 р. був зареєстрований за ОСОБА_1

16.09.2015 р. у підрозділі ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України, на підставі довідки-рахунку від 12.09.2015 р. серії ААЕ №391695, виданої ТОВ «Ореон-Трейд», проведено реєстрацію ТЗ за ОСОБА_3

20.11.2015 р. у Центрі 6341 Регіонального сервісного центру МВС у Харківській області, на підставі довідки-рахунку від 18.11.2015 р. серії ААЕ №406348, виданої ТОВ «ТБ «Слобожанщина», ТЗ зареєстровано за ОСОБА_2

Відповідач ніяких дій з ТЗ, раніше зареєстрованим за ОСОБА_1, не проводив.

Згідно наявних архівних даних, що були передані від ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України, відповідачем встановлено наступне.

16.09.2015 р. до начальника (8050) ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України звернулася ОСОБА_3 із заявою щодо перереєстрації ТЗ на її ім'я.

Документом, що підтверджував правомірність придбання ТЗ, була довідка-рахунок від 12.09.2015 р. серії ААЕ №391695, видана торгівельною організацією ТОВ «Ореон-Трейд». Також здано свідоцтво про реєстрацію ТЗ на попереднього власника ОСОБА_1 (серії НОМЕР_5), складено акт огляду ТЗ від 16.09.2015 р.

Після проведення перевірок по наявним базам та отримання підтвердження відомостей щодо ТЗ та відсутності заборон проведення операцій від центру ДАІ в Закарпатській області, проведено реєстрацію ТЗ за ОСОБА_3

Представник відповідача звернув увагу на те, що момент переходу права власності на ТЗ відбувався в торгівельній організації ТОВ «Ореон-Трейд», яка видала новому власнику довідку-рахунок від 12.09.2015 р. серії ААЕ №391695.

Станом на 16.09.2015 р. будь-які обмеження, накладені на ТЗ, не значилися, отже, законні підстави для відмови в перереєстрації ТЗ були відсутні.

Наступна перереєстрація ТЗ здійснена в ТСЦ МВС №6341 РСЦ МВС в Харківській області.

Відповідно, до п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. №1388, (далі - Порядок №1388 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про скасування державної реєстрації автомобіля може бути прийнято у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням.

Позивачем наявність даних фактів не доведено.

Відповідачем отримано заяву ОСОБА_1 від 27.10.2016 р. №П-1173 щодо проведення можливих незаконних реєстраційних операцій з ТЗ. Дані матеріали листом від 01.11.2016 р. №31/26-П-1173 направлено до Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області для проведення подальших слідчих дій та експертних досліджень підстав проведення операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», (далі - Закон).

Частиною 1 ст. 34 Закону визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком №1388.

Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками ТЗ, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників ТЗ виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Пунктом 3 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру МВС.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру затверджується МВС.

Виходячи з самостійно обраного позивачем способу захисту порушеного права, останній просить суд зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ТЗ за ОСОБА_1

Зважаючи на викладене суд зазначає, що процедура проведення державної реєстрації автомобіля визначена п. 8 Порядку №1388, яким передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою (за її наявності);

договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

договір фінансового лізингу;

акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у уповноважених органах МВС, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Суд, оцінивши доводи представників сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували факт звернення позивача з заявою про реєстрацію ТЗ, в задоволенні якої суб'єктом владних повноважень було б відмовлено.

Позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу виконання вимог п. 8 Порядку №1388.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, не доведено наявність порушеного права та обґрунтованості заявленої позовної вимоги з посиланням на належні та допустимі докази.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що на підставі звернення позивача щодо проведення можливих незаконних реєстраційних операцій з ТЗ до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110200004588 від 16.11.2016 р. внесено відомості про кримінальне провадження.

Тобто, питання щодо протиправної перереєстрації ТЗ за третіми особами мають бути вирішені у порядку кримінального провадження та не належать до оцінки судом адміністративної юрисдикції.

У ході розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем не надано суду документів, які стосуються вказаного кримінального провадження та могли би свідчити про протиправність перереєстрації ТЗ.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії є таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, зважаючи, що у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відмовлено, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко