№ 72502992, 21.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1213/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Час та місце ухвалення судового рішення «16:31», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 07.10.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Романішина В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Апексімова І.С.,

позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до офіцеру відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку капітана ОСОБА_2, Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.06.2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до офіцеру відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку капітана ОСОБА_2, Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання неправомірними дій капітана ОСОБА_2 щодо застосування до нього зауваження при триманні ним руки у кишені військової форми одягу та порушення правил носіння форми одягу; визнання неправомірними дій Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо нерозгляду його заяви від 30.05.2017р., невирішення порушених в ній питань, невжиття необхідних заходів, ненадання вичерпної відповіді по суті; зобов’язання розглянути заяву від 30.05.2017р. та надати вичерпну відповідь по суті.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 2062 на посаді помічника командира з правової роботи – начальника юридичної групи.

Капітан ОСОБА_2 є офіцером відділення організації охорони та ППС, розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах Миколаївського зонального відділу ВСП, що підтверджується посвідченням.

Витягом з наказу начальника Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку №500 від 26.12.2016р. визначено, (п.5) що ОСОБА_2 призначено відповідальним за напрямок діяльності відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності військової служби правопорядку у гарнізонах відділу: патрульно-постова служба.

04.05.2017р., « 7:40» біля контрольно-пропускного пункту військової частини А 2062 капітан ОСОБА_2 у передбаченому статутом порядку щодо звернення до військовослужбовця, повідомив позивача про порушення ним вимог ст.55 Статуту внутрішньої служби ЗС України, а саме тримання руки у кишені.

05.05.2017 року позивач звернувся до начальника Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку зі скаргою на неправомірні дії капітана ОСОБА_2, який, як начальник патруля, унаслідок неналежного виконання службових обов’язків порушив його права, зробивши недоречне зауваження старшому за військовим званням та просив відповідно до ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту вирішити питання щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

25.05.2017 року Миколаївський зональний відділ надав позивачу відповідь стосовно того, що капітан ОСОБА_2 04.05.2017р. обов’язків начальника патруля не виконував, а патрулями Миколаївського зонального відділу зауважень за порушення військової дисципліни не зафіксовано, тому фактів які б підтверджували неправомірність дій посадових осіб Миколаївського зонального відділу ВСП або рішень, дій (бездіяльності), якими було порушено права позивача встановлено не було.

30.05.2017р. позивач повторно звернувся до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку в порядку ст.110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та просив капітана ОСОБА_2, який 04.05.2017р. не виконував обов’язки начальника патруля та зробив йому зауваження щодо порушення форми одягу, як старшому за військовим званням, притягнути його до дисциплінарної відповідальності відповідно до ч.3 ст.5 Дисциплінарного статут, та вирішити питання щодо необхідності притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст.172-14 КУпАП.

12.06.2017р. Миколаївське зональне відділення військової служби правопорядку надіслало позивачу відповідь з зазначенням, що відповідно до приписів ч.2 ст.8 Закону України «Про звернення громадян», п.4 розділу ІІ Інструкції, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше звернення вирішено по суті. Під час опрацювання звернення, фактів, які б підтверджували неправомірність дій посадових осіб Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку або рішень, якими було порушення права і законні інтереси позивача встановлено не було.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, діями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 рок № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг та Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548- XIV (далі - Статут внутрішньої служби), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно з п.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до п.3 ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців. (ст. 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовцям забороняється тримати руки в кишенях одягу, а також сидіти у присутності командира (начальника) або старшого за військовим званням без його дозволу.

Статтею 4 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» передбачено, що військове командування та органи військового управління Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, військовослужбовці та громадяни зобов'язані сприяти Службі правопорядку у виконанні нею своїх завдань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право: вимагати від військовослужбовців (незалежно від військового звання) Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу, передбачені статтями 9 - 11 цього Закону.

Наказом начальника Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку від 26.12.2016р. №500 капітан ОСОБА_2 призначений відповідальним за напрямок діяльності відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності військової служби правопорядку у гарнізонах Миколаївського зонального відділу: патрульно-постова служба.

Відповідно до функціональних обов’язків капітана ОСОБА_2, затверджених начальником Миколаївського зонального відділу, він зобов’язаний вимагати від військовослужбовців (незалежно від військового звання) ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов’язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку. Правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, а вразі невиконання зазначених вимог застосувати відповідні заходи примусу, передбачені Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що 04.05.2017р. капітан ОСОБА_2 будучи відповідальним за організацію та несення патрульно-постової служби, здійснював перевірку несення служби особовим складом патруля військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу біля КПП військової частини, та виконував покладені на нього завдання визначені положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у ЗС України». В зв’язку з тим, що позивач допустив порушення військової форми одягу, тримав руку в кишені, капітан ОСОБА_2 виконуючи свої функціональні обов’язки визначені Законом привітав майора ОСОБА_1 та ввічливо повідомив його про заборону тримати руку у кишені. /а.с.28/

В своєму позові ОСОБА_1 не заперечує факт порушення ним ст.55 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» щодо тримання руки в кишені, а зосереджує увагу на неможливості здійснення відповідачем йому зауваження, як старшому за військовим званням.

Разом з тим, Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» капітану ОСОБА_2, як посадовій особі військової служби правопорядку надане право вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України незалежно від військового звання дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень.

При цьому, судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи підтверджено, що капітаном ОСОБА_2 позивачу здійснено не зауваження, а в ввічливій формі, з повагою до військового звання його повідомлено про заборону тримати руку в кишені.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 щодо порушення ОСОБА_2 статуту ЗС України та притягнення його до дисциплінарної відповідальності розглянуті Миколаївським зональним відділом військової служби правопорядку в порядку визначеному законом, та в межах наданих повноважень.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28.02.2018 року.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: В.Л. Романішин