Приговор № 72451899, 27.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/624/17 Провадження №11-кп/773/164/18 Головуючий в 1 інстанції Невар О. В. Категорія: ст.118 КК УкраїниДоповідач : Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Борсука П.П., Денісова В.П.,

з участю

секретаря - Шугалової О.М.,

прокурора - Супронюк Т.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12017030140000086 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 01 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною вищою освітою, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, одружений, приватний підприємець, раніше не судимий, засуджений:

- за ст. 118 КК Україн до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного за даним вироком, звільнено на підставі п. „е" ст. 1 Закону України „Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 13270 (тринадцять тисяч двісті сімдесят) гривень у відшкодування майнової шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винний і засуджений за те, що він 19 березня 2017 року, біля 1 години, в АДРЕСА_1, за місцем постійного проживання, після того, як прокинувся, з метою справити природні потреби вийшов з будинку на вулицю. На подвір'ї поблизу житлового будинку він побачив чоловіка, якого в темряві не впізнав. Останній, як в подальшому було встановлено - це був ОСОБА_4, стояв біля велосипедів, які ОСОБА_1 реалізовує на ринку. Вважаючи, що ОСОБА_4 являється злочинцем, який має намір викрасти належне йому майно, ОСОБА_1 вжив заходи для його затримання. З цією метою ОСОБА_1, будучи явно фізично сильнішою людиною за антропометричними даними, систематично займаючись спортом, наніс ОСОБА_4 два удари кулаками рук в ділянку тулуба та голови, після чого обхопив його руками за тулуб. Під час боротьби ОСОБА_4 та ОСОБА_1 впали на землю, де останній наніс 8-12 ударів рукою в область лівої частини голови ОСОБА_4, після чого затиснув його шию, обхопивши її правою рукою та замкнувши її в замок із своєю лівою рукою, утримуючи при цьому ліву руку ОСОБА_4 Здушуючи таким чином надмірно тривалий час - понад 30 хвилин шию ОСОБА_4, притискаючи його голову до своєї руки та перекривши шляхи дихання, усвідомлюючи, що останній вже не подає будь-яких ознак життя, ОСОБА_1 умисно спричинив смерть ОСОБА_4, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 27 від 12 квітня 2017 року настала внаслідок механічної асфіксії, яка розвинулась в результаті закриття отворів рота і носа. Своїми умисними діями ОСОБА_1 перевищив заходи, необхідні для затримання злочинця, оскільки вони явно не співрозмірні із ступенем небезпечності вчиненого посягання - крадіжки майна, явно не відповідають обстановці затримання злочинця, оскільки останній був один, не мав очевидної фізичної переваги чи зброї.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, вказує, що апеляційна скарга вноситься у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст.118 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.86 КК України, п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання на підставі акту амністії.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, обвинуваченого та представника потерпілого, які апеляційну скаргу визнали, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України, підтверджуються зібраними в справі доказами і ніким не оспорюються.

Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оскаржується.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Так відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів провадження на момент ухвалення вироку ОСОБА_1 досяг пенсійного віку.

При цьому при ухваленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції даної обставини не врахував та призначив йому покарання всупереч вимогам закону у виді обмеження волі зазначене в санкції статті 118 КК України.

Враховуючи вищевикладене, з підстав наведених у ст.409 КПК України, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за доводами прокурора, вказаними у апеляційній скарзі, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання, суд по справі не вбачає.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у відповідності з ст. 65 КК України апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, є приватним підприємцем.

Крім того апеляційний суд враховує те, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 загинула людина, та що наслідки цього злочину є невідворотними, думку потерпілого, який настоював на суворому покаранні, та призначає ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ст.118 КК України.

Разом з тим, відповідно до п. „е" ст. 1 Закону України „Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, який набрав чинності 7.09.2017 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи - особи, які підпадають під дію Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_1 являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.04.1993 року.

Обмеження щодо застосування амністії до ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «Е» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Що стосується доводів прокурора про те що суд першої інстанції у резолютивній частині не вирішив питання про цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, не вказавши, в якій частині та обсязі він підлягає до задоволення, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з ОСОБА_1 стягнуто в користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в повному об'ємі, а незазначення в резолютивній частині об'єму задоволення вказаного цивільного позову не може бути підставою для скасування чи зміни вироку суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України п. Е ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 01 грудня 2017 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст.118 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «Е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. На вирок може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 27.02.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай