№ 72442989, 26.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4532/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року (повний текст виготовлено 30 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «З-Стар Готель Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «З-Стар Готель Груп», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року №0000951201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем порушено термін сплати ПДВ за вересень 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, посадовими особами відповідача проведено перевірку позивача щодо порушення правил спали податку на підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 57.1 ст. 57, ст.. 203 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 08 грудня 2016 року №2189/26-50-12-01-11/37309837, яким встановлено порушення термінів сплати податку на додану вартість на 1 (один) календарний день.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2017 року №0000951201, яким накладено штраф 1 168 грн. 51 коп..

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що висновки акту перевірки про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Сторонами не заперечується, що у жовтні 2016 року позивачем подано електрону податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року. Відповідно до рядка 18 зазначеної декларації, до державного бюджету позивачем сплачується 14498,00 грн. Квитанцією №2 підтверджується факт прийняття поданої позивачем в електронному вигляді податкової декларації.

Як вбачається з копій платіжних доручень, позивачем сплачено ПДВ у розмірі 14500 грн., згідно з призначенням платежу: «*;101;37309837; ПДВ за вересень-жовтень 2016 року (ТОВ « 3-Стар Готель Груп» ЄДРПОУ 37309837);».

Отже, задекларована позивачем сума ПДВ, сплачена 27 жовтня 2016 року шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок електронного адміністрування ПДВ.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено допущення позивачем порушень строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на додатну вартість за грудня 2015 року, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва № 0012811201 від 29.06.2016 про нарахування штрафу на суму 9673,90 грн підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Згідно п. 200-1.7. статті 200-1 Податкового кодексу України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Згідно п. 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16 жовтня 2014 року № 569, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок. Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.

З аналізу наведених норм вбачається обов'язок податкового органу та казначейської служби здійснити заходи спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не спростовано, що на момент подання звітності на рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість знаходилось достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов'язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини податкового органу, у зв'язку із несвоєчасним подання до казначейства відповідно реєстру для списання коштів до бюджету.

При цьому колегія суддів зазначає, що доводами у апеляційній скарзі не спростовано обґрунтування рішення суду першої інстанції та не доведено порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «З-Стар Готель Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 27.02.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.