Решение № 72416432, 12.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.02.2018

Справа № 320/5321/17

2/320/293/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки від 26.03.2007 року припиненим, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі- ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки від 26.03.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 26.03.2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, поручителем по якому виступив чоловік позивачки - ОСОБА_4, уклавши відповідний договір поруки від 26.03.2007 року. Позивач зазначає, що вказаний договір поруки не є дрібним побутовим, має високу вартість, укладений без згоди позивача у відповідності до вимог ст.65 СК України, договір може призвести до збитків у майбутньому, оскільки юридичним наслідком даного договору є розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю.

Зазначає, що Банк в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки по Кредитному договору, не попередивши і не підписавши зміни до Кредитного договору і Договору поруки всупереч зазначеному у п. 13 Договору поруки. Посилаючись на норми ст..ст. 553,554,559 ЦК України, вважає зобов»язання за вказаним договором поруки припиненими.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав за обставинами, вказаними у позові, просить їх задовольнити. Також пояснив, що наразі шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 припинено (у 2011 році).

У судовому засіданні 24.10.2017 року відповідач ОСОБА_4 визнав позовні вимоги. Зазначив, що у 2011 році шлюб між ним та позивачкою було розірвано. Укладав договір поруки без згоди позивачки.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заперечення проти позову суду не надав.

Представник відповідача _ ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні надав письмові заперечення (а.с.83), в яких зазначає про те, що оскаржуваним договором поруки жодних прав чи інтересів позивача не порушено, оскільки він створює особисті зобов'язання для поручителя та не створює обов'язків для подружжя. Крім того, зазначає, що позивач не є стороною у кредитному договорі від 26.03.2007 року чи у договорі поруки від 26.03.2007 року, а тому не може оспорювати дійсність цих договорів. В позові позивач не зазначив, які конкретно її права або охоронювані інтереси порушені. Положеннями ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що до суду має право звернутися особа, чиї права, свободи чи інтереси порушені. Також зазначив про наявність самостійної причини у задоволенні позову-пропуск позивачем строку позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог та на підставі наданих або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доказів.

Відповідно до ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, з наданих суду доказів вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про одруження, виданого відділом РАЦС Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області 06 серпня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (після шлюбу-Кушнаренко) уклали шлюб 06.08.2004 року (а.с.12), який розірвано на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.06.2011 року.

26.03.2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір /а.с.6-8/.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_5 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 34782,13 дол. США, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 26.03.2012 року .

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4було укладено договір поруки від 26.03.2012 року, поручителем у якому виступив чоловік позивача - ОСОБА_4 Відповідно до п.п. 2.4 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов»язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород,штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов»язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.12).

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Укладений 26.03.2012 року між банком та ОСОБА_4 договір поруки свідчить про немайнову поруку ОСОБА_4 перед банком, оскільки він поручився відповідати по кредитним зобов»язанням солідарно з боржником ОСОБА_5, при цьому жодним чином не своїм майном, у тому числі майном позивачки ОСОБА_3

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 , при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого. Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Таким чином, оскільки договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, є способом забезпечення виконання зобов'язання і не носить майнового характеру, визнання договору поруки недійсним з підстав неотримання згоди дружини поручителя на укладення договору поруки є безпідставним.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-88цс12 - договір поруки, укладений одним із подружжя, створює обов'язок для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім'ї, а майно, одержане за цим договором використовується для потреб сім'ї. Якщо договір одним із подружжя укладено не в інтересах сім'ї, він не створює обов'язку для другого з подружжя і згоди останнього на його укладення законом не вимагається та відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Аналізуючи докази у справі, суд дійшов висновку, що спірний договір поруки не був укладений в інтересах сім'ї позивача, оскільки укладений відповідачами для забезпечення кредитного договору, в якому позичальником є ОСОБА_5 та не створює для позивача жодних обов'язків за цим договором і згоди останньої на його укладення законом не вимагається.

Зазначені обставини в свою чергу свідчать про те, що майнові права позивачки, яка була (шлюб припинено ще у 2011році) дружиною поручителя жодним чином не порушені.

Посилання позивача на те, що в майбутньому може виникнути питання про стягнення з ОСОБА_4, як поручителя , майна, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжя позивачці , в даному випадку не є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки на даний час у Банку відсутні будь-які претензії до ОСОБА_4 стосовно його майна.

У разі виникнення такого спору стосовно спільного майна подружжя позивач буде вправі звернутись до суду за захистом своїх прав, як співвласника цього майна.

Таким чином, суд вважає, що позивачка як дружина поручителя за договором поруки, не має право на звернення з позовною заявою про визнання договору поруки припиненим, виходячи з того, що Договором поруки, який був укладений без її згоди, не були порушені її майнові права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки від 26.03.2007 року припиненим – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2018 року.

Суддя: Ю.В. Ковальова