Решение № 72407834, 16.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2018 року № 826/6968/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Антимонопольного комітету України про скасування рекомендації,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач, ДП МА «Бориспіль») до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому просить скасувати рекомендації відповідача від 16.03.2017 №9-рк «Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані рекомендації відповідача необґрунтовані, прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, є втручанням у господарську діяльність позивача та спричинили порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Вказав на те, що укладання попередніх договорів передбачене нормами чинного законодавства, в свою чергу оголошення конкурсу на право оренди здійснюється лише у випадку, коли на об'єкт оренди претендує два і більше потенційних орендарів. Позивач зазначив, що відповідачем прийняті оскаржувані рекомендації без дослідження фактичних обставин, а тому просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Посилався на те, що в ході дослідження питання відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції виявлено укладання позивачем попередніх договорів оренди поза конкурсними процедурами, що на думку відповідача, може свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач посилався на те, що надані оскаржувані рекомендації, які не є обов'язковими, а тому не можуть бути оскаржені до адміністративного суду, оскілки не порушують права та інтереси позивача.

У судовому засіданні 13.09.2017 позивач та представник відповідача заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі, на підставі чого, суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на дату постановлення ухвали), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» здійснює господарську діяльність в сфері обслуговування авіаційних перевезень. Засновником ДП МА «Бориспіль» є Міністерство інфраструктури України, частка якого у статутному капіталі становить сто відсотків, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ДП МА «Бориспіль» є найбільшим та найпотужнішим аеропортом в Україні та забезпечує близько 65 відсотків авіаційних пасажирських перевезень.

Позивач має у власності комплекс будівель, споруд і обладнання, що призначені для приймання, відправлення та стоянки повітряних суден; обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажу та пошти; проведення робіт з технічного обслуговування повітряних суден; надання інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням повітряних суден, пасажирів та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в аеропорту.

Господарські взаємовідносини між ДП МА «Бориспіль» та його контрагентами здійснюються шляхом укладання договорів на аеропортове, наземне обслуговування, обслуговування вантажів в аеропорту, оренди нежитлових приміщень, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольним комітетом України проводилось дослідження питання відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції чинних порядку отримання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі та, відповідно доступу на ринок безмитної торгівлі; постачання товарів на повітряні, водні або залізничні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, а також щодо інших проблемних питань, з якими стикаються суб'єкти господарювання, що мають намір здійснювати діяльність в аеропортах та автомобільних і пішохідних пунктах пропуску через державний кордон.

Суд встановив, що відповідач направив на адресу позивача вимогу про надання інформації від 28.09.2016 №130-29/08-10275, якою просив надати інформацію та належним чином засвідчені копії щодо об'єктів державного нерухомого майна (приміщення терміналів аеропорту), які станом на 28.09.2016 перебувають на балансі ДП МА «Бориспіль» та є вільними, інформацію щодо передачі об'єктів в оренду, про попередні договори оренди, чинні, розірвані, що припинили дію, тощо.

На виконання вказаної вимоги ДП МА «Бориспіль» супровідним листом від 12.10.2016 №01-2215-53 надало витребувану інформацію та копії документів.

За результатом розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідач встановив, що у період 2014-2016 років позивач уклав 37 попередніх договорів оренди із суб'єктами господарювання без проведення конкурсного відбору. Згідно доводів відповідача, попередні договори оренди мають ознаки звичайного договору оренди та майно мало бути передане шляхом проведення конкурсу, відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Антимонопольний комітет України дійшов висновку про те, що дії ДП МА «Бориспіль» з передачі в оренду та/або користування приміщення аеропорту поза конкурсними процедурами, може свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У зв'язку із цим, 16.03.2017 відповідачем прийнято рекомендації №9-рк «Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції», якими ДП МА «Бориспіль» рекомендовано припинити дії, що можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та полягають в передачі в оренду та/або користуванні приміщень аеропорту поза конкурсними процедурами.

ДП МА «Бориспіль» оскаржило до суду вказані рекомендації, посилаючись на те, вони є незаконними, направлені на втручання відповідачем у господарську діяльність позивача та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки укладені попередні договори оренди не суперечать вимогам законодавства України.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (стаття 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993, №3659-XII).

Відповідно до статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

У відповідності до положень статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють.

Відповідно до статті 70 Повітряного кодексу України експлуатант аеропорту забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти, повинен мати для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал і може включати розташовані на його території об'єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного обслуговування, вертолітні майданчики, під'їзні колії із смугами відведення, об'єкти соціальної сфери та інші спорудження і об'єкти.

ДП МА «Бориспіль» є експлуатантом аеропорту та на договірних умовах забезпечує суб'єктам господарювання доступ до інфраструктури аеропорту, в тому числі площ/приміщень, які використовуються для здійснення діяльності у відповідних сферах, а саме: громадського харчування; продажу авіаквитків; прокату автомобілів; роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, в тому числі в режимі безмитної торгівлі; пакування багажу; обслуговування пасажирів (інформування та забезпечення пасажирів польотною інформацією, реєстрація пасажирів на рейс, перевірка перевізної документації, супроводження пасажирів та перевезення пасажирів до/від повітряного судна і т.д.); обслуговування багажу (зважування та сортування багажу, завантаження/ розвантаження, зберігання, розшук багажу та ін.); перевезення пасажирів наземним транспортом; інші сфери діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом 2014-2016 років ДП МА «Бориспіль» уклало ряд попередніх договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, на підставі яких нерухоме майно, балансоутримувачем якого є позивач, було передано в користування суб'єктам господарювання.

Зі змісту рекомендацій від 16.03.2017 №9-рк, суд встановив, що підставою для їх прийняття стали висновки Антимонопольного комітету України про можливе порушення ДП МА «Бориспіль» законодавства про захист економічної конкуренції при передачі в оренду та/або користування приміщень аеропорту поза конкурсними процедурами шляхом укладання попередніх договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних рекомендацій посилався на те, що при укладанні попередніх договорів оренди нерухомого майна, що належать до державної власності, ДП МА «Бориспіль» не було проведено конкурсні процедури, а тому права та інтереси потенційних орендарів, які не володіють інформацією про вільні площі, які позивач має намір здати в оренду, були ущемлені.

При цьому, відповідач посилався також на те, що укладання попередніх договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності не передбачено.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про помилковість вищенаведених доводів відповідача, з огляду на наступне.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (частина 1 статті 793 Цивільного кодексу України). Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Положеннями статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що законодавством не передбачено укладання попередніх договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а тому наявні підстави для припинення дії укладених ДП МА «Бориспіль», оскільки прямої заборони на укладення попередніх договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в законодавстві про оренду державного та комунального майна немає, а право суб'єктів господарювання на укладання попередніх договорів передбачене чинним законодавством України.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість рекомендації відповідача щодо припинення дії укладених позивачем попередніх договорів оренди.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Положеннями частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» врегульовані організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;

підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити про передачу майна в оренду в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями частини першої, третьої статті 9 названого Закону визначено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що ДП МА «Бориспіль» регулярно надавало Міністерству інфраструктури України інформацію стосовно потенційних об'єктів, які пропонуються в оренду, що зведено в перелік потенційних об'єктів оренди.

Позивач наголошував на тому, що конкурс на право оренди проводиться лише в тому випадку, коли на один і той самий об'єкт оренди надійшло дві і більше заяви від потенційних орендарів.

Відповідач не надав доказів того, що стосовно об'єктів оренди, які є предметом попередніх договорів оренди нерухомого майна, досліджених Антимонопольним комітетом України та копії яких наявні в матеріалах справи, було подано дві і більше заяви від потенційних орендарів. В свою чергу позивач наявність таких заяв заперечив.

Таким чином, оскільки суду не надано доказів виникнення в даному випадку законодавчо визначених підстав для оголошення конкурсу на право оренди, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість рекомендації Антимонопольного комітету України щодо припинення дій ДП МА «Бориспіль», які полягають в передачі в оренду та/або користування приміщень аеропорту поза конкурсними процедурами.

Крім того, зі змісту оскаржуваних рекомендацій вбачається, що Антимонопольний комітет України фактично рекомендує ДП МА «Бориспіль» оголошувати конкурс на право оренди в усіх випадках, незважаючи на те, що діючим законодавством визначено певні умови для оголошення конкурсу та чітко зазначено, що за відсутності таких умов, конкурс не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що при наданні рекомендації від 16.03.2017 №9-рк Антимонопольний комітет України не дослідив у повному обсязі обставини укладання позивачем попередніх договорів, що призвело до передчасних висновків про можливе порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надання рекомендацій, які призвели до обмеження права ДП МА «Бориспіль» у наданні нежитлових приміщень в оренду.

Стосовно доводів відповідача про те, що оскаржувані рекомендації не порушують права позивача, оскільки не є обов'язковими для виконання та носять лише рекомендаційних характер, а тому не можуть бути предметом спору в адміністративній справи, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 19 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У відповідності до статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк.

За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

З правового аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень та може бути оскаржене до адміністративного суд, оскільки впливає на права і обов'язки позивача, адже відповідно до законодавства України, рекомендації Антимонопольного комітету України є обов'язковими для розгляду, особа, якій надано такі рекомендації зобов'язана повідомити у встановлений строк про результати їх розгляду та у разі невиконання вимог рекомендації передбачені відповідні наслідки у вигляді відкриття провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з подальшим прийняттям рішення, в тому числі, але невиключно, у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту).

В позовній заяві позивач просив скасувати рекомендації від 16.03.2017 №9-рк.

Положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даному випадку суд дійшов висновку про те, що для ефективного захисту прав та інтересів позивача, а також у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рекомендації відповідача від 16.03.2017 №9-рк «Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції».

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рекомендації Антимонопольного комітету України від 16.03.2017 №9-рк «Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції».

3. Присудити на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська обл. м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, адреса: 03680, м Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Є.В. Аблов

Судді П.О. Григорович

І.В. Смолій