Решение № 72405150, 19.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2018 року № 826/13240/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової » декларації ДП «Українська залізнична швидкісна компанія з податку на додану вартість та податкову декларацію з рентної плати за жовтень 2016 року, що подавалася 18.11.2016 року.

- визнати декларацію з податку на додану вартість та податкову декларацію з рентної плати за жовтень 2016 року поданою ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» 18.11.2016 року як податкову звітність.

- визнати протиправним та скасувати рішення № 908/10/26-51-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26.01.2017 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити реєстрацію ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти податкову звітність з податку на додану вартість у паперовому вигляді за період з жовтня 2016 по січень 2017 року.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві підписати договір про визнання електронних документів від 24.05.2017 року між ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» та ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 20.11.2017.

В призначене судове засідання з'явився представник позивача. Судом ухвалено про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з відсутністю доказів зарахування коштів сплачених як судовий збір до державного бюджету та встановлено час для виправлення зазначеного недоліку до 08.12.2017. У зв'язку із вказаним судове засідання було відкладено до 08.12.2017.

В зазначене судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду, про що наявні докази в матеріалах справи. Клопотань про відкладення судового розгляду або про розгляд адміністративної справи без уповноваженої особи контролюючого органу до суду не надходило.

Судом ухвалено рішення про усунення недоліків позовної заяви та про визнання судового збору таким, що зараховано до державного бюджету.

Представник позивача не заперечував проти початку розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що у зв'язку із сфальсифікованими відомостями в ЄДРПОУ Державному підприємству «Українська залізнична швидкісна компанія» не вдалося вчасно подати податкові звітні декларації, що призвело до відмови податковим органом прийняти ці декларації та до анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що в свою чергу призвело до протиправної відмови контролюючим органом підписувати з позивачем договір про визнання електронних документів від 24.05.2017.

Відповідач письмових заперечень до суду не надав.

У зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, на підставі частин шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 08.12.2017 р.) судом ухвалено продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у встановленому законодавством порядку вжито відповідні заходи щодо реорганізації (шляхом злиття) Укрзалізниці (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), а також підприємств і установ, на базі яких утворено ПАТ «Укрзалізниця».

Наказом Мінінфраструктури від 09.07.2014 № 301 «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (із змінами) визначено заходи з реорганізації Укрзалізниці, та уповноважено Укрзалізницю, зокрема, утворити комісії з реорганізації підприємств, а також за необхідності вносити зміни до складу таких комісій, у тому числі вживати заходи щодо призначення та/або припинення повноважень голів комісій відповідно до законодавства.

Зважаючи на вказане, голова комісії з реорганізації Укрзалізниці призначається наказом Мінінфраструктури, а рішення про призначення голів комісій з реорганізації підприємств оформлюється наказом Укрзалізниці за підписом голови комісії з реорганізації Укрзалізниці.

Відповідно до пояснень позивача, наказом Укрзалізниці від 14.07.2014 № 389-Ц/од «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування» ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» було видано наказ від 14.07.2014 № 200-УЗШК «Про утворення комісії з реорганізації», яким було утворено комісію з реорганізації під головуванням ОСОБА_1 09.12.2015 наказом Укрзалізниці № 538-Ц/од «Про голову комісії з реорганізації ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» головою вказаної комісії призначено ОСОБА_2 Наказом від 31.03.2016 № 553/ОС ОСОБА_2 звільнений з роботи з посади заступника начальника філії "Українська залізнична швидкісна компанія".

Зважаючи на вказане та на виконання наказу Укрзалізниці від 29.12.2016 № 022-Ц/од «Про голову комісії з реорганізації ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» з 17.01.2017 проведено реєстраційну дію «Зміна складу комісії з припинення» та призначено ОСОБА_3 головою комісії з реорганізації позивача про що ЄДРПОУ внесено відповідні зміни.

У зв'язку з тривалою хворобою ОСОБА_3, наказом Укрзалізниці від 28.03.2017 №003-Ц/од призначений головою комісії з реорганізації позивача ОСОБА_4, про що відповідно до пояснень в позовній заяві, внесено відомості до ЄДРПОУ.

Станом на день подання позовної заяви, а саме 17.10.2017, як зазначає позивач, в ЄДРПОУ міститься інформація про те, що з 17.10.2016 керівником Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що дізнався про таке «призначення» вищевказаної особи з листа ДФС, яким повідомлялась, що ОСОБА_5 звернувся до контролюючого органу листом № 93/2016 від 03.11.2016 про відшкодування з бюджету від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 679,3 млн. грн.

Позивач, дізнавшись про неправомірні дії з боку ОСОБА_5 та зазначаючи, що реєстрація вказаної особи була здійснена на підставі сфальсифікованих документів Мінінфраструктури та Державної адміністрації залізничного транспорту, звернувся до ГУ Національної поліції України в Київській області з заявою про вчинення правопорушення та до Міністерства юстиції України з листом щодо проведення перевірки нотаріальних дій щодо внесення даних в ЄДРПОУ щодо ОСОБА_5 як новопризначеного керівника позивача.

Також позивач зазначає, що 18.11.2016 відповідачу відповідно до вимог Податкового кодексу України було подано декларацію з податку на додану вартість та декларацію з рентної плати за жовтень 2016 року.

Листом від 29.11.2016 за № 15093/10/26-51-08-04-11 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва повідомлено, що податкова звітність, подана ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», зареєстрована, але згідно ст. 48 п 48.7 та п. 48.3 Податкового Кодексу України не визнана як податкова звітність, оскільки ОСОБА_1 не є керівником підприємства, а відтак її підписано не відповідною особою.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідно до листа ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідача містяться відомості про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_6

Також 16.02.2017 позивачем через програму «m.e.d.o.k» подано до контролюючого органу на розгляд договір про визнання електронних документів для реєстрації електронного підпису голови комісії з реорганізації ОСОБА_3, на що надійшла квитанція про неприйняття Договору. 24.05.2017 позивачем подано аналогічний Договір для реєстрації електронного підпису голови комісії з реорганізації ОСОБА_4, на що 26.05.2017 прийшла відповідь від контролюючого органу про неприйняття Договору.

Листом від 26.01.2017 № 908/10/26-51-12-01-21 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача про анулювання реєстрації платника ПДВ, відповідно до абз. г) п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України неподання, та/або подання декларацій (розрахунків), що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, протягом 12 послідовних податкових місяців.

У зв'язку з чим, позивач 31.05.2017 звернувся з листом на адресу ГУ ДФС у м. Києві про поновлення строків подання податкової звітності, з проханням надання інформації та доказів щодо незаконного звільнення головного бухгалтера, а також пояснень щодо відмови в укладанні договору про визнання електронних документів для реєстрації ЕЦП.

Листом від 26.06.2017 року № 18182/10/26-15-10-01-16 ГУ ДФС у м. Києві повідомлено позивача про залишення без розгляду первинної скарги через пропущення строку подачі скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 12.07.2017 за № УЗШК-14/4 ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» було подано скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» ДФС України прийнято рішення від 06.09.2017 № 19930/6/99-99-12- 03-01-15 (отримане 15.09.2017) про залишення без змін рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2017року №18182/10/26-15-10-01-16, а скаргу ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» - без задоволення.

Також позивач зазначає, що на його рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритому в казначействі України, обліковується сума від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 679 293 590,64 грн., на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4, ст.48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Як зазначено в п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 статті 46 цього Кодексу.

У той же час, згідно п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, згідно з Наказом № 301 від 09.07.2014 Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та інших заходів щодо виконання постанови КМУ від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», реорганізувати ДА залізничного транспорту України шляхом злиття у публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до вимог ст. 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема, злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися (п.п. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 ПКУ).

Відповідно до вимог ст. 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема, злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися (п.п. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 ПКУ).

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем 18.11.2016 надіслано на адресу контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень місяць 2016 з додатком та податкову декларацію з рентної плати за жовтень місяць 2016 року, які датовано 17.11.2016 та підписані керівником (уповноваженою особою) фізична особа (представник) ОСОБА_1 та головним бухгалтером (особа відповідальна за ведення бухгалтерського обліку) ОСОБА_6

Підставою для не визнання вказаних податкових декларацій як податкової звітності стало те, що її підписано невідповідною особою згідно реєстраційної частини облікової справи платника податків. Згідно відомостей з ЄДРПОУ станом на 28.11.2016 ОСОБА_1 не є керівником підприємства (згідно отриманого листа від відповідача а.с. 59), та відповідно до листа Про надання інформації, контролюючим органом повідомлено, що згідно заяви ф.1-ОПП, яка надійшла на адресу відповідача 09.08.2016, відповідно до якої наказом від 06.08.2014 № 3 підписаного головою комісії з припинення ОСОБА_2, звільнено з посади головного бухгалтера ОСОБА_6 (а.с. 61).

Як встановлено з матеріалів справи, згідно з Наказом № 200-43 ШК від 14.07.2014 Про утворення комісії з реорганізації Директор ОСОБА_1 призначений головою комісії з реорганізації Державної адміністрації залізничного транспорту України (а.с. 25-27) Наказом від 09.12.2015 № 538-Ц/од припинено повноваження ОСОБА_1 як голови комісії з реорганізації (а.с. 28).

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України (чинний станом на день підписання податкових декларацій позивачем) до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно Наказу від 31.03.2016 № 553/ос ОСОБА_2 звільнено з роботи 31.03.2016, а відповідно до наказу № 022-Ц/у від 29.12.2016, головою комісії з реорганізації призначено ОСОБА_3

Підписання податкових декларацій відбулось 17.11.2016, суд зазначає, що позивачем не надано доказів хто був головою реорганізаційної комісії або хто виконував обов'язок голови реорганізаційної комісії позивача станом на день підписання та відправлення податкових декларацій.

Зважаючи на вказане та відповідно до норм ч. 1 ст. 7 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (чинного станом на день вчинення підписання та перевірки податкових декларацій позивача) єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 пункту 26 зазначеного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (ст. 10 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Зважаючи на вказані норми права, Суд дійшов висновку, що відомості зазначені на дату підписання і перевірки контролюючим органом прізвища уповноважених осіб на підписання документів від імені позивача є дійсними, а відповідно до даних зазначених в ЄДРПОУ цією особою являється ОСОБА_5, адже позивачем не надано ні до ЄДРПОУ ані до суду інших наказів про призначення особи як голови реорганізаційної комісії, ані як виконуючого обов'язків голови такої реорганізаційної комісії станом на день підписання податкових декларацій.

Відповідно до п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо неприйняття податкових звітностей від позивача.

До того ж, слід зазначити, що згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Тому, Суд не приймає твердження представника позивача, що ОСОБА_5 протиправним шляхом з підробленими документами подав документи на внесення до ЄДРПОУ його даних як керівника позивача, адже рішення про визнання таких дій протиправними та обвинувачення особи ОСОБА_5 в незаконних діях в справі відсутні.

Також варто зазначити, що в суду немає належних доказів звільнення головного бухгалтера ОСОБА_6, а тому посилання відповідача про нечинність податкових декларацій у зв'язку з підписанням вищевказаною особою не приймаються судом, адже відповідач не з'явився, в судові засідання належних доказів, а саме копії заяви по ф.1-ОПП та копію наказу про звільнення ОСОБА_6, на які посилався в своїх листах, суду не надано.

Зважаючи на вказані норми, суд не визнає протиправними дії податкового органу щодо відмови відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та податкову декларацію з рентної плати за жовтень 2016 року, що подавалась 18.11.2016, адже варто вказати, що відомості в ЄДРПОУ щодо ОСОБА_5 містились станом на 17.11.2016, відповідно до зробленого витягу судом за власною ініціативою також зазначались на день подання позовної заяви, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ наданого позивачем разом з позовною заявою та містяться на день написання позовної заяви.

Доречно зауважити, що від дати підписання податкових декларацій 17.11.2016 минуло більше року, позивачем не надано до матеріалів справи ані доказів визнання ОСОБА_5 як особи, що вчинила правопорушення та за підробними документами ініціював внесення недостовірних даних до ЄДРПОУ, ані доказів, які б підтверджували внесення змін щодо чинного керівника реорганізаційної комісії підприємства та чинного Директора позивача.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №908/10/26-51-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26.01.2017 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Суд зазначає наступне.

Порядок проведення процедури анулювання реєстрації платником податку на додану вартість врегульовано статтею 184 розділу V Податкового кодексу України та розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (чинним на день винесення Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість) (далі - Положення №1130). Згідно з пп г) п. 184.1 ст. 184 реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно абзацу 3-6 пункту 5.2 розділу 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість №1130 При розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що позивач не надав доказів про подачу податкових декларацій по податку на додану вартість від січня - вересень 2016, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати рішення № 908/10/26-51-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26.01.2017 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити реєстрацію ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти податкову звітність з податку на додану вартість у паперовому вигляді за період з жовтня 2016 по січень 2017 року.

Щодо останньої вимоги позивача про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо підписання договору про визнання електронних документів від 24.05.2017 року між ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» та ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Судом встановлено, відповідно до пояснень позивача в позовній заяві, що вказаний договір про визнання електронних документів для реєстрації електронного підпису голови з реорганізації ОСОБА_4 було надіслано 16.02.2017 електронними засобами зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Відповідно до пп. 5.1-5.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за №320/15011, де прописана процедура подання вказаного вище Договору та отримання електронного ключа Платник податків:

отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Зважаючи на вказані норми та на відсутність у матеріалах справи наданих позивачем доказів про надання до податкового органу двох примірників Договору в паперовій формі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки в діях податкового органу не вбачається порушень норм закону.

Таким чином, в задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі відповідно до вищезазначеного та з огляду на недостатню доказову базу для прийняття судом позитивного рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія».

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» 02096,м.Київ, вул. Привокзальна, 3, код ЄДРПОУ 38137835

Відповідач: Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 37388222

Суддя Л.О. Маруліна