Решение № 72392913, 12.02.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/1576/17

2-а/583/2/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Ільченко В.М.,

за участю секретаря Верби Н.О.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в м. Охтирка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Охтирської міської ради про визнання рішення і дій протиправними, скасування або визнання нечинним рішення,

встановив:

22 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом, в подальшому уточнивши позовні вимоги заявою від 23.10.2017, просить скасувати або визнати недійсним рішення державного реєстратора Тростянецької міської ради Сумської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 за виконавчим комітетом Охтирської міської ради у формі комунальної власності у зв’язку з незаконними і протиправними діями відповідача. Свої вимоги мотивує тим, що 07.09.2016 при ознайомленні з матеріалами цивільної справи він дізнався, що 31.05.2016 року державний реєстратор Тростянецької міської ради Сумської області ОСОБА_4 незаконно і неправомірно здійснила державну реєстрацію права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1, за виконавчим комітетом Охтирської міської ради, оскільки така реєстрація проведена внаслідок грубих порушень вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно договору купівлі – продажу від 10.07.1992, зареєстрованим в Охтирському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.08.1992, реєстраційний номер 10205, який є дійсним і ніким не скасовувався, квартира АДРЕСА_2, була викуплена позивачем та його дружиною з державного житлового фонду. Продавцем у договорі від імені держави виступав виконавчий комітет Охтирської міської Ради народних депутатів. Спірна квартира не вибувала з володіння сім’ї позивача, іншому власнику не передавалася. Рішення про проведення державної реєстрації речових прав державний реєстратор прийняла на підставі наданого представником виконавчого комітету Охтирської міської ради дублікату договору дарування від 1997 року. Вважає, що договір дарування не має ніякої юридичної сили, юридично нікчемний та взагалі неукладений за законом, а тому державний реєстратор повинен був встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та не в праві була визнавати належним заявником виконавчий комітет Охтирської міської ради. Законної реєстрації для проведення державної реєстрації комунальної форми власності на квартиру у державного реєстратора також не було, так як документів про прийняття квартири АДРЕСА_2, у комунальну власність територіальної громади м. Охтирка та зарахування цього майна на баланс суб’єкта господарювання і закріплення за ним на праві господарського відання або оперативного управління державному реєстратору заявник не надавав. Зазначив також, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, повинна була проводитися нотаріусом, яким вчинено таку дію, на підставі свідоцтва про реєстрацію власності на нерухоме майно чи його дубліката видане до 01.01.2013 року органами місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією. БТІ не надавало державному реєстратору оформленого на виконавчий комітет Охтирської міської ради чи будь-яку іншу особу свідоцтво про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_2. Державний реєстратор ОСОБА_4 діяла всупереч закону, бо не являється нотаріусом, а для реєстрації речових прав, які могли бути зареєстровані до 01.01.2013 у відповідача не було законних підстав, в зв’язку з тим, що заявником не було надано свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Крім того, до державного реєстратора звернулася неповноважна особа. Вищевказане свідчить про те, що жодних законних підстав для державної реєстрації права власності виконавчого комітету Охтирської міської ради на квартиру АДРЕСА_2, як індивідуально визначеного об’єкту речового права, на підставі цивільно-правової угоди не було, та державний реєстратор керуючись ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з вищевикладених підстав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала письмові заперечення, в яких зазначено, що 02.06.2016 державним реєстратором за результатами розгляду заяви від 31.05.2016 про державну реєстрацію права власності, форма власності комунальна, на квартиру, розташовану АДРЕСА_3, прийнято рішення про державну реєстрацію зазначеного речового права за виконавчим комітетом Охтирської міської ради. Відповідне рішення було прийняте державним реєстратором на підставі наданих заявником документів, а саме: дублікату договору дарування №177, посвідченого державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори 27.05.1997, зареєстрованим в реєстрі за №2-1509; технічного паспорта, виданого КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 24.03.2016; листа КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 13.05.2016 №328 з підтвердженням реєстрації вищезазначеної квартири згідно договору дарування №2-1509 в реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 31.12.2012. Державна реєстрація проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права власності на зазначену квартиру. При цьому, з моменту реєстрації права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно жодних змін її технічних характеристик та відомостей про суб’єкта власника не відбулося. Відтак, державним реєстратором було здійснено перенесення вже зареєстрованого речового права до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звертають увагу суду на те, що факт набуття виконавчим комітетом Охтирської міської ради права власності на квартиру було підтверджено і визнано БТІ згідно законодавства, чинного на час проведення первинної реєстрації. Тому навіть скасування рішення державного реєстратора від 02.06.2016 про державну реєстрацію права власності не спростовує факту набуття речового права на квартиру виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів, правонаступником якого є виконавчий комітет Охтирської міської ради. В зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі за необґрунтованістю.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Надав письмові заперечення, згідно яких зазначив, що відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Тростянецької міської ради Сумської області ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою виникнення права власності виконавчого комітету в реєстрі, зазначено дублікат договору дарування серія та номер 177 виданий Сумським державним нотаріальним архівом 22.03.2016, а підстава внесення запису – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із зазначенням індексного номеру, дати та даних державного реєстратора. Позивач ставить під сумнів договір дарування від 27.05.1997, згідно якого його дружиною на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради відчужено квартиру, однак дане питання вирішувалося під час розгляду справи щодо визнання договору дарування квартири недійсним, який рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №2-1 від 12.10.2012 залишено без задоволення. Крім того, позивач помилково трактує норму права, якою визначено, що у випадку взяття на облік безхазяйного нерухомого майна заявником може бути виключно орган місцевого самоврядування. Частина 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спростовує твердження позивача, зазначаючи, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Також позивач не врахував, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято 01.07.2004, система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень почала діяти з 01.01.2013, а договір дарування квартири укладено 27.05.1997. Тобто, нотаріус фактично не міг здійснити державну реєстрацію, оскільки система почала діяти лише з 01.01.2013. Щодо начебто незаконно отриманого дублікату нікчемного, не чинного в силу закону, позастатутного чужого договору за 1997 рік, неукладеного договору за 1997 рік, трактування на власний розсуд ст. 50 ЦК УРСР, не зазначення повного найменування виконавчого комітету Охтирської міської ради, відсутність акту прийому – передачі квартири іншому власнику, досліджувалось при розгляді Охтирським міськрайонним судом та викладено в рішенні від 12.10.2012 року по справі №2-1.

Суд проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Так, встановлено, що 10.07.1992 між виконкомом Охтирської міської ради народних депутатів в особі юрисконсульта ВЖКГ Охтирського міськвиконкому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_2 (а.с.5, 6).

В подальшому ОСОБА_6 подарувала, а виконком міської ради народних депутатів прийняв у дар однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується дублікатом, що має силу оригіналу, договору дарування посвідченого 27.05.1997 державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори ОСОБА_7

Згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, квартира АДРЕСА_2, була зареєстрована Охтирським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів, записано в реєстрову книгу №73, за реєстровим номером №10205 від 05.06.2002 (а.с. 51).

Частиною 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 18.07.2001 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 10.10.2001 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Охтирського міськвиконкому про визнання недійсним договору дарування кв. 50, по вул. Ярославського, 17, м. Охтирка, залишено без задоволення (а.с. 93-96, 97-98, 99-100).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №2-59/03 від 24.09.2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області від 01.12.2003, вимоги ОСОБА_6 згідно поданої нею скарги у порядку глави 31А ЦПК України у старій редакції про визнання неправомірними дій службових осіб Охтирського міськвиконкому, державного нотаріуса м. Охтирка, Охтирського БТІ по намаганню протиправного позбавлення її права власності на АДРЕСА_4, не реєстрації права власності на зазначену квартиру, видачі державним нотаріусом представнику Охтирського міськвиконкому копії договору дарування на квартиру, реєстрації Охтирським МБТІ переходу права власності на квартиру було залишено без задоволення.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 2-1 від 12.10.2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21.03.2013, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014, позовні вимоги ОСОБА_6 до Охтирського міського бюро технічної інвентаризації, Охтирської міської державної нотаріальної контори, про визнання відсутності факту втрати жодного з обох оригіналів договору дарування, які повинні видаватись обдарованій стороні і відповідно визнання безпідставною видачу дублікату договору дарування замість загубленого, скасування самого дублікату, скасування державної реєстрації дублікату юридично нікчемного позастатутного договору, залишено без задоволення (а.с. 53-60, 61-66, 68-71).

З матеріалів реєстраційної справи, оглянутої в судовому засіданні, вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2016 державним реєстратором Тростянецької міської ради ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності комунальна, за виконавчим комітетом Охтирської міської ради на квартиру АДРЕСА_5.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

У частині 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов’язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Аналогічне положення міститься у пункті 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі – Порядок №1127).

Посилання позивача в поясненнях, наданих під час судового засідання, на те, що дублікат договору дарування, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за виконавчим комітетом Охтирської міської ради, за законом вважається неукладеним, нікчемним, нечинним в силу закону, суд вважає не обґрунтованим, оскільки дане питання вже було предметом спору за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 та є рішення з даного питання, які набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що договір дарування від 27.05.1997, з яким фактично не погоджується позивач та на підставі якого було проведено державну реєстрацію спірної однокімнатної квартири, був укладений між ОСОБА_6 та виконавчим комітетом міської ради народних депутатів.

Тобто, позивач ОСОБА_1 не є та не був учасником правовідносин, які виникли між сторонами на підставі вказаного договору дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначені завдання адміністративного судочинства. Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно – правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, проте, ОСОБА_1 перед судом не доведено порушень його прав зв’язку зі здійсненням державної реєстрації речового права на квартиру АДРЕСА_7.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Виходячи з викладеного, оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 241-246, 250, розділом VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області ОСОБА_8