Постановление суда № 72390816, 22.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2946/18

Провадження № 2/522/5368/18

У Х В А Л А

22 лютого 2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чернявська Л.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та відстрочку оплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19 лютого 2018 року звернулась до суду з позовом до Підприємства «СОЮЗ» у вигляді приватного підприємства з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та повернення трудової книжки.

В позовні заяві ОСОБА_1 просить про звільнення її від сплати судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку та про відстрочку оплати судового збору до ухвалення рішення по справі за вимоги про повернення трудової книжки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст.. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При цьому суд бере до уваги, те що Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

В той же час згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93), рішення від 12 липня 2001 р. у справі «ОСОБА_2 Ганс-Адам II проти Німеччині" (п. 45).

У зв'язку з наведеним ст. 136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір» не повинні застосовуватися судом суто формально, адже зазначена норма внутрішнього національного законодавства безумовно може обмежити право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Суддя знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, по своїй суті фактично є вимогами про стягнення заробітної плати, а тому в силу положень закону позивач має бути звільнена від сплати судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, суддя знаходить, що предметом позову ОСОБА_1 є захист її трудових прав, які вона вважає порушеними через не дотримання відповідачем процедури звільнення працівника, а тому є наявними підстави для застосування п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» та задоволення клопотання позивача в частині відстрочки сплати судового збору за вимоги про повернення трудової книжки до ухвалення рішення по справі.

Керуючись ст.136 ЦПК України,ст.ст. 5,8 Закону України Про судовий збір», –

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в розмірі 4222,73 гривні за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_3 оплату судового збору в розмірі 704,80 гривні за вимоги про повернення трудової книжки до ухвалення рішення по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України

СУДДЯ

22.02.2018