Решение № 72356284, 14.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2018 року № 826/10910/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення;

- зобов'язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни і видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інвалід ІІ групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що надані позивачем документи не дають підстави для встановлення йому статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення, оскільки відсутній розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, відповідач зазначив, що згідно довідки МСЕК хвороба позивача пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, а не ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Від позивача надійшло клопотання, в якому він просить залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.

За результатом розгляду вказаного клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права, інтереси або обов'язки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.

В судове засідання 05.12.2017 представник відповідача не з'явився про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Суд, на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на дату постановлення ухвали) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Розпорядження начальника Цивільної оборони Подільського району міста Києва від 22.09.1986 №85 і наказу державного науково-дослідного інституту будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» МПСМ УРСР від 30.09.1986 №79 «Про організацію чергування на КДП с. Демидів» ОСОБА_1 направлено на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони на посаді дозиметриста.

Відповідно до довідки Українського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту «НДІБМВ» (код ЄДРПОУ 00294349) від 26.03.1997 №210/01 ОСОБА_1 працював з 01.10.1986 по 31.01.1987 в населеному пункті с. Демидів на КДП та ПУСО на посаді дозіметриста.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.1996 №1391 с. Демидів входить до переліку місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

В результаті проведення робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач отримав захворювання та інвалідність, яка пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Київської міської спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії від 21.06.2000 №3682 та довідки до акта огляду МСЕК серії КИ-1 №004532.

Також позивачу видано посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серія НОМЕР_1 з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про встановлення статусу інваліда війни із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 22.06.2017 №4057/10-05 відповідач відмов заявнику у встановленні статусу інваліда війни, оскільки подані ним документи не містять інформації про залучення до формувань цивільної оборони.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 26.07.2017 №01-34-16544 Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відмовило у встановленні статусу інваліда війни, посилаючись на те, що захворювання позивача пов'язане із наслідками аварії на ЧАЕС, а не ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у встановленні статусу інваліда війни, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вказаним Законом передбачено, що для отримання статусу «інваліда війни» необхідно: наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Положенням про невоєнізовані військові формування цивільної оборони і норми забезпечення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеним у дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1775 №90, передбачалося створення невоєнізованих військових формувань цивільної оброни та комплектування їх особового складу.

Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Відповідно до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 2, від 04 травня 1986 року № 16, від 19 травня 1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), встановлено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Враховуючи те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та вкладкою до посвідчення, а також наявністю усіх необхідних документів, які підтверджують факт участі позивача у відповідні періоди у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони, суд дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення інваліда війни, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством.

Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Судом встановлено наявність підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення, при цьому єдиним юридично допустимим рішенням з боку відповідача безпосередньо в даному випадку є встановлення позивачу статусу інваліда війни та видача відповідного посвідчення інваліда війни.

Отже, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни і видати посвідчення інваліда війни в даному випадку не буде втручанням у дискреційні повноваження, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: 04205, АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37445416, адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, 18а) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни і видати посвідчення інваліда війни.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Є.В. Аблов