Решение № 72330146, 15.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/102/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська обласна державна адміністрація (далі – Чернігівська ОДА) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2017 №1027/25-01-13-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позов мотивовано тим, що зобов’язання з виплати заробітної плати виконуються в першу чергу, а період прострочення виконання обов’язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. (ЄСВ) не може починатися раніше виконання обов’язків з виплати заробітної плати. Тобто, сплату ЄСВ законодавець прив’язав до виплати заробітної плати працівникам, яка відповідно до норм трудового законодавства повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць та строк сплати ЄСВ визначається не конкретною датою, а настанням відповідних обставин (зарахуванням заробітної плати на рахунки працівників). Тобто, при наявності заборгованості з виплати заробітної плати ЄСФ фізично не може бути сплачений у двадцятиденний строк з дня закінчення звітного періоду.

За період з 01.05.2016 працівникам апарату Чернігівської ОДА здійснювались виключно виплати, які передбачені Законом України "Про державну службу" та є обов’язковими і не можуть не виплачуватись (посадовий оклад, надбавки за ранг державного службовця та за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення). Надбавки та доплати стимулюючого характеру, які не є обов’язковими, та премії працівникам апарату не встановлювались. Крім того, виписками по рахунках Чернігівської ОДА, наданими ГУ ДКСУ у Чернігівській області, підтверджується одночасність сплати ЄСВ разом із виплатою заробітної плати в межах відкритих бюджетних асигнувань, а також повна відсутність коштів на зазначені виплати в розмірах, що необхідні. Зазначені дії Чернігівської ОДА, на думку позивача, свідчать про бажання і наміри врегулювати ситуацію щодо сплати ЄСВ.

Позивач також зазначає, що Чернігівська ОДА не бажала настання шкідливих наслідків та намагалась запобігти порушенню, а приймаючи оскаржуване рішення, ГУ ДФС у Чернігівській області притягає до відповідальності Чернігівську ОДА за відсутності винних дій та/або винної бездіяльності останньої щодо неможливості своєчасного перерахування ЄСВ. А тому на його думку, рішення від 17.10.2017 №1027/25-01-13-03 ГУ ДФС у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Представник відповідача із зазначеними вимогами не погодився та надав суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що позивач в позовній заяві фактично погоджується з несвоєчасним перерахуванням ЄСВ та посилається на те, що несвоєчасне сплата коштів відбулась не з його вини, оскільки кошти, призначені для сплати ЄСВ надійшли від розпорядника бюджетних коштів після закінчення строку сплати ЄСВ. Разом з тим, відповідно до ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а так само, відсутність вини у правовідносинах щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - закон не передбачає, як підставу для звільнення від відповідальності.

Позивач з такою думкою відповідача не погодився, надавши відповідь на відзив, та зазначив, що в Чернігівській ОДА виплата заробітної плати здійснюється двічі на місяць (авансовий платіж - аванс не пізніше 16 числа, зарплата - не пізніше останнього числа місяця), а тому твердження відповідача про неправомірність посилання на абз.2 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" є безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не може бути взятим судом до уваги. Не погодився позивач також і із зауваженням відповідача про відсутність у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначення підстави для звільнення від відповідальності - несвоєчасне надходження коштів від розпорядника бюджетних коштів (незалежна від позивача обставина). Вказане позивач вважає доказом відсутності вини.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Частиною 1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон №2464) визначено, що платником єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, Чернігівська ОДА (роботодавець) є платником єдиного внеску (ЄСВ) по відношенню до застрахованих осіб (працівників апарату облдержадміністрації).

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Як вбачається з картки платника (а.с.49-51) станом на 20.09.2016 заборгованість з ЄСВ позивача становила 15 099,11 грн - нарахування за серпень 2016 року, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів від 05.09.2016 (за карткою обліку прийнято 09.09.2016 за №1600056409) (рядок 6 звіту, сума – 120 188,50 грн), термін сплати – 20.09.2016 (а.с.43-45). Зазначений борг був погашений 04.10.2016, згідно платіжних доручень №816 та №825 від 03.10.2016.

Станом на 20.10.2016 заборгованість з ЄСВ становила 33 607,89 грн - нарахування за вересень 2016 року, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів від 03.10.2016 (за карткою обліку прийнято 10.10.2016 за №1600064330) (рядок 6 звіту, сума – 101 008,78 грн) по терміну сплати 20.10.2016 (а.с.46-48). Борг був погашений 27.10.2016, згідно платіжних доручень від 21.10.2016 №890 та від 27.10.2016 №925.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що за своєю організаційно-правовою формою Чернігівська ОДА є органом державної влади та діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації", є неприбутковою установою, яка не має власних надходжень та утримується за рахунок коштів державного бюджету (ст.47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Видатки на утримання Чернігівської ОДА (в тому числі і апарату) на 2016 рік визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" за КПКВКВ 7951010 "Здійснення виконавчої влади у Чернігівській області".

З 01.05.2016 у зв’язку із набранням чинності Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, у державних службовців та працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування (99 % працівників апарату облдержадміністрації) відбулась зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів, що в свою чергу призвело до збільшення обов’язкових надбавок і доплат (надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), та одночасно призвело до значного збільшення місячного фонду оплати праці. В той же час бюджетні призначення, передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", планувалися без урахування зазначеного підвищення, тобто виходячи із розмірів посадових окладів, встановлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", що призвело до неможливості вчасно виплатити заробітну плату працівникам та розрахуватися по ЄСВ та виникнення кредиторської заборгованості.

З наведеного слідує, що ЧОДА не наділена повноваженнями впливати на своєчасність та розмір перерахування коштів на її утримання. Такі повноваження мають центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у галузі фінансів, до яких позивач звертався листами про запобігання чи/або врегулювання ситуації.

Так, зазначена вище кредиторська заборгованість погашалась по мірі надходження коштів відповідно до помісячного розпису видатків державного бюджету в межах кошторисних призначень, передбачених на утримання апарату Чернігівської ОДА на 2016 рік, яких було недостатньо (за підрахунками Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації орієнтовна сума 55,0 млн грн). І тільки в жовтні 2016 року було внесено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", яким було збільшено бюджетні призначення на оплату праці та нарахування на оплату праці за КПКВКВ 7951010 "Здійснення виконавчої влади у Чернігівській області", що дозволило погасити існуючу на той час заборгованість із виплати заробітної плати (доходу) працівників та повністю розрахуватися зі сплати ЄСВ.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в позовній заяві позивач фактично погоджується з несвоєчасним перерахуванням ЄСВ та посилається на те, що несвоєчасне сплата коштів відбулась не з його вини, оскільки кошти, призначені для сплати ЄСВ надійшли від розпорядника бюджетних коштів після закінчення строку сплати єдиного внеску.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, Чернігівська ОДА, як головний розпорядник коштів державного бюджету за КПКВКВ 7951010 "Здійснення виконавчої влади у Чернігівській області", неодноразово зверталася до Прем’єр-міністра України та Міністерства фінансів України (листи Чернігівської ОДА від 30.05.2016 №02-01/2772, від 22.07.2016 №02-01/3712 та від 03.08.2016 №02-03/3888), в яких наголошувалось на значній нестачі коштів на виплату заробітної плати працівникам апарату та структурних підрозділів облдержадміністрації у зв’язку із набранням чинності з 01.05.2016 Закону України "Про державну службу".

За період з 01.05.2016 працівникам апарату Чернігівської ОДА здійснювались виключно виплати, які передбачені Законом України "Про державну службу" та є обов’язковими і не можуть не виплачуватись (посадовий оклад, надбавки за ранг державного службовця та за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення). Надбавки та доплати стимулюючого характеру, які не є обов’язковими, та премії працівникам апарату не встановлювались.

Крім того, виписками по рахунках Чернігівської ОДА, наданими ГУ ДКСУ у Чернігівській області, підтверджується одночасність сплати ЄСВ разом із виплатою заробітної плати в межах відкритих бюджетних асигнувань, а також повна відсутність коштів на зазначені виплати в розмірах, що необхідні (зведені відомості по видам виплат в матеріалах справи).

Проте, суд зазначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"). Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Тобто, законодавець чітко визначив відповідальність платників за несвоєчасне перерахування або несвоєчасну сплату ЄСВ у вигляді штрафу. Підстав звільнення від відповідальності Закон №2464 не містить.

А тому, у разі подачі звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ до органів доходів і зборів, останні не мають обов'язку перевіряти причини, які стали підставою для порушення платником законодавства у вигляді несвоєчасного перерахування або несвоєчасної сплати ЄСВ, оскільки законодавством чітко передбачена відповідальність за таке порушення. Крім того, ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, про що йдеться у ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи наведене, суд не погоджується з позицією позивача щодо неможливості фізично сплатити ЕСВ у двадцятиденний строк з дня закінчення звітного періоду при наявності заборгованості з виплати заробітної плати, оскільки неналежне фінансування позивача на забезпечення взятих державою зобов'язань у зв’язку із набранням чинності Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, внаслідок чого у державних службовців та працівників державних органів відбулась зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів, що в свою чергу призвело до збільшення обов’язкових надбавок і доплат (надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), та одночасно призвело до значного збільшення місячного фонду оплати праці не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності, оскільки в силу п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення від 17.10.2017 №1027/25-01-13-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, діяв виключно в межах наданих йому повноважень.

А отже, у задоволенні адміністративного позову Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.12, 72, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 21 лютого 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк