№ 72324442, 06.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 р. Справа № 804/4545/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Курілові Ю.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БЕНЕФІТ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БЕНЕФІТ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України в якому просять:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.07.2017 року №UA110180/2017/00031;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 06.07.2017 року №UA110000/2017/400005/2.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 03.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БЕНЕФІТ» звернулося до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару: підшипники роликові сферичні: підшипник кочення роликовий радіальний сферичний дворядний основне конструктивне виконання з бортиками на внутрішньому кільці, різних діаметрів (митна декларація №UA110180/2017/407549). Згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України, позивач подав відповідачу усі необхідні документи, оформлені належним чином, для підтвердження заявлених позивачем відомостей про митну вартість товару, обґрунтувавши застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Однак, відповідачем було відмовлено в прийнятті митної декларації та винесено Картку відмови в митному оформленні товарів від 06.07.2017 року №UA110180/2017/00031 на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2017 року № UA110000/2017/400005/2. Так, відповідач дійшов висновку про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості, а тому, коригування митної вартості товару, заявленої позивачем, Дніпропетровською митницею проведено за другорядним методом 2-г (резервним методом), що на думку позивача, є неправомірним. З огляду на відсутність підстав для застосування другорядного методу при визначенні митної вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування Картки відмови у митному оформленні від 06.07.2017 року №UA110180/2017/00031 та визнання протиправним і скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2017 року № UA110000/2017/400005/2.

В судове засідання 06.11.2017 року позивач не з’явився, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити із викладених у позові підстав.

Відповідач - Дніпропетровська митниця ДФС проти задоволення позову заперечував, подав до суду заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 99-110) та в яких відповідач пояснив, що за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення позивачем митної декларації №UA110180/2017/407549, виявлені розбіжності, які позивачем так і не були усунуті в ході консультацій. Враховуючи встановлену невідповідність відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару та за результатами розгляду додатково наданих документів, у відповідача була відсутня можливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості за першим методом, у зв’язку із чим і були прийняті оскаржувані рішення. Вважає, що Рішення про коригування митної вартості товару і Картка відмови в прийнятті митної декларації були прийняті у відповідності до норм Митного кодексу України і підстави для їх скасування, відсутні.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.

З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем подано митну декларацію МД №UA110180/2017/407549 від 03.07.2017 року, відповідно до якої заявлено товар: підшипник кочення роликовий радіальний сферичний дворядний основне конструктивне виконання з бортиками на внутрішньому кільці, різних діаметрів зовн.: 80 мм- 10 шт., 90 мм - 10шт. та 30 шт., 110 мм – 10 шт., 125 мм – 30 шт., 140мм – 50 шт., 150 мм – 1 шт., 160 мм – 30 шт., 170 мм – 1 шт., 180 мм – 50 шт., 200 мм – 30 шт., 215 мм – 50 шт., 230 мм – 50 шт., 250 мм – 50 шт., 270 мм – 30 шт., 290 мм – 5 шт., 310 мм – 5 шт., 320 мм – 30 шт., 340 мм – 10 шт., 360 мм – 1 шт., 500 мм – 1 шт. Товар не військового призначення. Всього 1202 шт., країна походження товару Китай, виробник товару Linqing Xinri Precession Bearing Co.,Ltd.

Зазначений товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту №0706 від 07.06.2016 року, укладеного позивачем з фірмою «LIAOCHENG XINGUO BEARING CO., LTD», Китай, згідно умов якого продавець зобов’язується продати та поставити покупцеві товари народного споживання відповідно до виставлених інвойсів, на умовах поставки CIF Одеса.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України на рівні - 1,822 дол. США/кг, що відповідає 47,428 грн./кг.

З метою підтвердження митної вартості вказаного товару позивач подав до Дніпропетровської митниці наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 07.06.2016 року № 0706;

- додаткова угода від 07.06.2016 року;

- комерційні пропозиції від 01.12.2016 року та від 28.12.2016 року;

- прайс-лист від 28.12.2016 року;

- лист від 07.06.2017 року щодо структурного підрозділу виробника;

- креслення на 153 позиції підшипників щодо технічного опису;

- пакувальний лист;

- інвойс;

- технічна специфікація;

- експортна міжнародна декларація;

- страховий поліс АНYХН0124217Q05322111 від 19.04.2017 року;

- коносамент від 20.04.2017 року;

- CMR № 572 від 30.06.2017 року;

- митна декларація країни відправлення №425820170000332053 від 17.04.2017 року.

За результатами перевірки документів та відомостей, наданих до митного оформлення за МД №UA10180/2017/407549 від 03.07.2017 року, відповідачем було виявлено наступні розбіжності, які зазначені у повідомленні (ідентифікатор повідомлення № 7979а035- af96-49c0-bb92-30247d35f591, а саме: автоматизованою системою аналізу ризиків за МД було згенеровано обов'язкову форму контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» «Можливе заниження митної вартості товару митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості та ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», та декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

04 липня 2017 року засобами електронного зв’язку за допомогою програмного забезпечення «MD-Declaration» позивачем додатково було направлено: лист директора ТОВ «ТД Бенефіт» від 04.07.2017 року № 01 про бажання надання документів стосовно митної вартості товару, лист директора ТОВ «ТД Бенефіт» від 04.07.2017 року № 02 до АТ «УкрСибБанк» «Щодо уточнення призначення платежу»; платіжні доручення № 10, 13, 16; банківську виписку по рахунку ТОВ «ТД Бенефіт» від 16.06.2017 року.

05 липня 2017 року відповідачем направлено повідомлення № 2 (ідентифікатор повідомлення f54d7a43-a02e-448c-945e-68cb82c6ca70), в якому зазначено, що необхідно надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість заявленого товару.

Того ж дня, позивач направив відповідачу лист № 05 від 05.07.2017 року, яким надано такі документі: виписка від 16.06.2017 року по рахунку № 26008548005900 за період з 20.01.2017 року по 16.09.2017 року; каталоги виробника товару; висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-2050 від 05.07.2017 року; комерційна пропозиція від 01.12.2016 року; лист «Liaocheng Xinguo Bearing Co. Ltd» від 12.12 2016 року (з комерційною пропозицією), проте відповідачем було сформовано третє повідомлення (ідентифікатор повідомлення 5ef31789-2fb5-4912-b13а-0е2491f574ff), в якому вказано, що виявлено у ході перевірки невідповідність та розбіжність у документах, наданих до митного контролю та невідповідність заявленого рівня митної вартості.

Листом від 06.07.2017 року №02 позивач заявив про відсутність бажання надавати інші додаткові документи.

06 липня 2017 року посадовою особою відповідача була складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110180/2017/407549 та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2017/400005/2, в якому митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості– 2ґ – резервний метод, та ґрунтується на раніше визнаній органом доходів та зборів митній вартості за ЕМД №UА500030/2017/008717 від 20.06.2017 року, митна вартість якого складає 3,05 дол. США/кг.

Не погоджуючись із вказаним рішеннями позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість доводів відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частини 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що митний орган вправі вимагати від декларанта надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної в митній декларації та перелік яких наведено в ч. 3 ст. 53 МК України, за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Підставами для витребування у декларанта додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару ч. 3 ст. 53 МК України визначає випадки, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, суд зазначає, що витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на викладене, судом відхиляються доводи відповідача про те, що надана до митного оформлення комерційна пропозиція без номера та дати містить номенклатуру товарів та ціни товару згідно інвойсу № 16 WY028 від 28.12.2016 року, проте не містить комерційних умов поставки, що може свідчити про невключення всіх складових митної вартості відповідно до вимог ч. 10 cт. 58 МК України.

Так, комерційна пропозиція - це документ довільної форми, в якому продавець зазначає асортимент та ціну за товар та який взагалі може не містити умови поставки, дати та підпис продавця, оскільки це не є первинним документом, а лише реклама продукції постачальника.

Разом з тим, умови поставки (CIF – Одеса – «вартість, страхування, фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов’язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь – які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця – Інкотермс 2010) між позивачем та постачальником було передбачено у контракті № 0706 від 07.06.2016 року, інвойсі № 16 WY028 від 28.12.2016 року, технічній специфікації № 3 від 17.04.2017 року, митній декларації країни-відправника, які були надані до митного оформлення відповідачу.

Щодо зауваження митного органу про те, що надані позивачем платіжні доручення не можуть вважатися належним підтвердженням ціни фактично сплаченої за товар, суд вважає за необхідне зазначити, що з митною декларацією ТОВ «ТД «Бенефіт» було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 46 349,03 дол. США (графа 22), а саме платіжне доручення № 10 від 20.01.2017 на суму 13 904, 71 дол. США, платіжне доручення № 13 від 14.04.2017 на суму 9 269, 81 дол. США, платіжне доручення № 16 від 16.06.2017 на суму 23 174, 51 дол. США.

Отже, на момент пред’явлення товару до митного оформлення позивачем було оплачено 100 % на користь постачальника (Китай), більш того вказана вартість була сплачена ще до прибуття товару в порт м. Одеси, а саме - до 30.06.2017 року згідно CMR - міжнародної товарно-транспортної накладної.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість товару є практично на 60 % нижчою дійсної вартості, оскільки ним не наводиться жодного аргументу чи доказу на підтвердження вказаного аргументу.

Разом з тим, судом встановлено, що між позивачем та «Liaocheng Xinguo Bearing Co. Ltd» було підписано зовнішньоекономічний контракт № 0706 від 07.06.2016 року, відповідно до пункту 1.2 якого ціна, кількість, асортимент товарів можуть змінюватися згідно взаємної домовленості сторін, що має бути відображено у проформах - інвойсах та інвойсах продавця.

З метою замовлення партії товару позивачем було направлено продавцеві заявку на партію товару, на яку фірмою «Liaocheng Xinguo Bearing Co. Ltd» направлено комерційну пропозицію від 01.12.2016 року (позивачем було надано Відповідачеві листом від 05.07.2017 року).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку із тим, що ціни, вказані у пропозиції не задовольняли покупця, ТОВ «ТД «БЕНЕФІТ» було проведено ряд переговорів з продавцем щодо надання знижки на партію товару та 12.12 2016 року фірма «Liaocheng Xinguo Bearing Co. Ltd» на адресу позивача надіслала листа з комерційною пропозицією про прийняття рішення про надання знижки у розмірі 5 %. Разом із вказаним листом продавцем надано комерційну пропозицію з урахуванням 5- відсоткової знижки (вказана комерційна пропозиція була надана позивачем до митниці разом 5 ЕМД 03.07.2017 року, а лист Продавця від 12.12.2016 року було надано Відповідачу супровідним листом ТОВ «ТД «Бенефіт» від 05.07.2017 року).

Продавцем «Liaocheng Xinguo Bearing Co. Ltd» було виставлено прайс-лист від 28.12.2016 року (надано позивачем до митниці разом з ЕМД 03.07.2017 року) та Інвойс від 28.12.2016 року (надано до митниці разом з ЕМД 03.07.2017 року), у відповідності до цін, що було зафіксовано у комерційній пропозиції 12.12 2016 року.

Стосовно зазначення у запереченнях про невідповідність експортної декларації країни-відправника, суд зауважує, що відповідач вказує на іншу помилкову дату - 2017.01.17 замість 2017.04.17, проте із завіреної копії митної декларації експортних товарів Народної республіки Китай та її засвідченого перекладу вбачається дата саме 17.04.2017 року, що є датою відправлення товару з Китаю до України морським транспортом.

З урахуванням вищевикладеного, та, оскільки митна вартість була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд вважає неправомірними висновки відповідача, за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів, про відсутність підстав для застосування першого методу (за ціною договору) для визначення митної вартості товару.

Статтею 256 МК України встановлено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз’яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 12 статті 266 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд погоджується з позицією позивача, що відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України документально не підтверджено та зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, які саме обґрунтовані сумніви викликали необхідність витребування додаткових документів, які саме документи необхідно подати для усунення таких сумнівів, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БЕНЕФІТ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні,випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.07.2017 року №UA110180/2017/00031.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 06.07.2017 року № UA110000/2017/400005/2.

Судові витрати у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БЕНЕФІТ» з Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1