Решение № 72317060, 19.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. № 814/1493/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про:стягнення заборгованості в сумі 1572,30 грн.,

Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) на його користь заборгованість в сумі 1572, 30 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 р.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.10.2009 року.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Крім того, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 1058) відповідач, як страхувальник, зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.

На виконання зазначеного вище відповідач подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік. Згідно наданої звітності фіксований розмір страхових внесків зазначено в сумі 1981, 80 грн. Внески були сплачені частково в сумі 409, 50 грн.

Позивачем направлялась вимога № Ф-5490 від 03.10.2012 р. про необхідність сплати заборгованості в сумі 1572, 30 грн. відповідачу, що підтверджується копією поштового відправлення.

Вимога відповідачем не оскаржена в установленому законом порядку, а отже, вважається узгодженою.

Згідно ч. 14 ст. 103 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. На підставі ч. 15 вказаної статті строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.07.2014 р. відповідач припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

На підставі частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Висновок про те, що з припиненням фізичної особи-підприємця зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, висловлений Верховним Судом України в постанові від 04.12.2013 р. по справі № 6-125цс13.

Таким чином, стягнути заборгованість слід з ОСОБА_1 як фізичної особи.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористалася, позов не заперечила, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надала.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 241-243, 246, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, 41250638) до фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018 (банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 41250638) заборгованість в сумі 1572, 30 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.02.2018 року.

Суддя В. С. Брагар