Решение № 72280327, 17.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2018 року №826/10358/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Донця В.А., Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Касьяненко А.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Середи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування висновку та наказу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_3, (далі - позивач, ОСОБА_3.), до Міністерства юстиції України, (далі - відповідач, Мін'юст), про:

- визнання незаконним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юсту від 19 травня 2017 року, виданого за результатами скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах позивача від 10 квітня 2017 року, зареєстрованої в Мін'юсті 11 квітня 2017 року за №10687-0-33-17, (далі - оскаржуваний висновок);

- визнання незаконним та скасування наказу Мін'юсту від 21 червня 2017 року №2163/7 "Про відмову у задоволені скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 від 10 квітня 2017 року", (далі - оскаржуваний наказ);

- зобов'язання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту прийняти до розгляду скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах позивача від 10 квітня 2017 року, зареєстровану в Мін'юсті 11 квітня 2017 року за №10687-0-33-17.

Ухвалою суду від 28 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 23 листопада 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані висновок та наказ є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті без врахування того, коли позивачу стало відомо про існування вказаних висновку та наказу.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані висновок та наказ прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

11 квітня 2017 року представник позивача звернувся до Мін'юсту зі скаргою від 10 квітня 2017 року (вх. №10687-0-33-17), в якій просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер №30021244 від 13 червня 2016 року 12:26:14, номер запису про право власності: 14938302, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363 прийнятого 13 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №30246127 від 30 червня 2016 року 13:39:32, номер запису про право власності 15171262, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363, яке було прийнято в результаті укладеного договору купівлі - продажу нежилих приміщень 30 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №30368752 від 07 липня 2016 року 20:07:23, номер запису про іпотеку: 15299374 яке було прийнято 07 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дуленко О.О.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №31565137 віл 26 вересня 2016 року 12:43:25 прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №31565969 від 26 вересня 2016 року 13:15:33, номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363 яке прийнято 26 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.I.;

- скасувати запис про іпотеку: 16604946 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №31591292 від 27 вересня 2016 року 16:45:17 прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І.;

- скасувати запис про обтяження: 16604578 на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1902, виданий 26 вересня 2016, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31590924 від 27 вересня 2016 року 16:36:46 прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І.).

За результатами розгляду вказаної вище скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 19 травня 2017 року складено оскаржуваний висновок, згідно з яким рекомендувалось відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

На підставі вказаного вище оскаржуваного висновку, Мін'юстом 21 червня 2017 року прийнято оскаржуваний наказ, відповідно до якого відмовлено у задоволенні скарги позивача від 10 квітня 2017 року у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV, (далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Тобто, на час виникнення та існування спірних правовідносин, нормами чинного законодавства Мін'юст був уповноважений на розгляд скарг на рішення нотаріуса, як державного реєстратора, про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно з ч. 3, п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Поряд з цим, процедуру розгляду відповідно до норм Закону №1952-IV скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, (далі - Порядок №1128).

Зокрема, згідно з п.п. 2-7 Порядку №1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відсутність обов'язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Скаржник може відкликати подану скаргу на будь-якому етапі її розгляду. У такому випадку скарга залишається без розгляду.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У разі коли розгляд скарги відповідно до Законів здійснюється іншим суб'єктом розгляду скарги, така скарга у строк не більше п'яти календарних днів з моменту її реєстрації пересилається суб'єктом розгляду скарги, яким отримано скаргу, за належністю відповідному суб'єкту розгляду скарги, про що повідомляється відповідному скаржнику.

Строк розгляду скарги у випадку, передбаченому абзацом першим цього пункту, обраховується з дати її реєстрації належним суб'єктом розгляду скарги. При цьому вимога Законів щодо строків подання скарги вважається виконаною, якщо така скарга подана у відповідні строки до суб'єкта розгляду скарги, який пересилав її до належного суб'єкта розгляду скарги.

У разі, коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що оскаржувані висновок та наказ прийняті відповідачем у зв'язку із тим, що в межах спірних правовідносин закінчився встановлений законом строк подачі скарги, оскільки згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень наявна ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року у справі №753/2874/17 провадження №1-кс/753/828/17 щодо тимчасового доступу до речей і документів, на підставі яких вчинена нотаріальна дія у вигляді посвідчення договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року №1527 нежитлових приміщень у кримінальному провадженні від 27 січня 2017 року №12017100020001058.

При цьому, зазначене вище обґрунтування суд вважає не належним та не достатнім доказом закінчення встановленого законом строк для подачі скарги, оскільки з ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року у справі №753/2874/17 неможливо встановити день, коли позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення його прав оскаржуваними в скарзі рішеннями.

Крім того, як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, про порушення прав оскаржуваними в скарзі рішеннями ОСОБА_3 стало відомо 14 лютого 2017 року, а саме, що згідно з інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення АДРЕСА_1 належить на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2016 року ОСОБА_8.

Водночас, потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №42017101020000014 від 31 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), позивача визнано постановою Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16 лютого 2017 року.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних інших доказів на підтвердження дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, суд приходить до висновку, що станом на час звернення позивача до Мін'юсту зі скаргою вх. №10687-0-33-17 встановлений законом строк для подачі такої скарги не закінчився.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржуваний висновок має рекомендаційний характер та не створює для позивача жодних прав та обов'язків, а тому позовні вимоги в частині його визнання протиправним та скасування не підлягають задоволенню.

Натомість, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу та зобов'язання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту прийняти до розгляду скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах позивача від 10 квітня 2017 року, зареєстровану в Мін'юсті 11 квітня 2017 року за №10687-0-33-17.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування висновку та наказу, зобов'язання вчинити дії є таким, що підлягає частковому задоволенню..

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 853,33 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 червня 2017 року №2163/7 "Про відмову у задоволені скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 від 10 квітня 2017 року".

3. Зобов'язати Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України прийняти до розгляду скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 від 10 квітня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 квітня 2017 року за №10687-0-33-17.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_3 частину сплаченого ним судового збору у розмірі 853,33 грн. (вісімсот п'ятдесят три гривні тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Суддя В.А. Донець

Суддя Д.А. Костенко

Рішення у повному обсязі складено 26 січня 2018 року