Решение № 72252491, 15.02.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року Справа № 923/1100/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 14.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 11.01.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні спараву

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз", м.Херсон

про стягнення 326782грн. 68коп.

Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" пені у сумі 305196,59грн. та 21586,09грн. в якості 3% у правовідносинах за договором на купівлю-продаж природного газу №16-193-Б від 30.12.2015р.

Позов обґрунтований твердженням про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості переданого природного газу.

16.01.2018р. за вх.№507/18 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" надійшов відзив на позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

В означеному відзиві представник відповідача зазначає, що для наявності правових підстав стягнення пені встановленню підлягає факт наявності вини відповідача у порушенні зобов’язання. На думку відповідача, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" порушило умови щодо порядку та строків повернення підписаних актів-прийому передачі природного газу, а тому позивачем не вірно розраховано розмір пені за порушення зобов’язань січня – березня 2016р.

До відзиву на позовну заяву відповідач надав контррозрахунок пені за договором на купівлю – продаж природного газу №16-193-Б від 30.12.2015р.

У відзиві на позов відповідач також просить врахувати, що ТОВ "Херсонрегіонгаз" визначено постачальником газу для потреб державних установ та населення, які невчасно розраховуються за отриманий газ, несвоєчасне виділення державних дотаційних коштів на покриття повної вартості придбаного відповідачем газу, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов’язань, невідповідність розміру пені наслідкам не сплати, вжиття відповідачем заходів щодо часткової постійної оплати придбаного у позивача газу. Окрім означеного, у відзиві відповідач наводить розмір заборгованості перед ТОВ "Херсонрегіонгаз" по пільгам і субсидіям населення за спожитий природний газ за лютий, березень, квітень 2016року, та просить зменшити заявлену до стягнення пеню до 3125,10грн.

01.02.2018р. за вх.№1048/18 від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив ТОВ "Херсонрегіонгаз". В означеній відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач був зобов'язаний сплатити поставлений товар протягом місяця поставки, а підписанням актів підтверджено факт передачі-приймання товару, юридичне ж значення для виникнення у відповідача зобов'язання з оплати має факт поставки товару, а не його документальне оформлення; несвоєчасне оформлення актів приймання-передачі не є простроченням кредитора в розумінні ст. 612, 613 ЦК України та не є відкладальною умовою для відповідача в частині виконання зобов'язання з оплати.

Представник позивача також зазначає, що відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 договору на купівлю – продаж природного газу №16-193-Б від 30.12.2015р. та з урахуванням ч.1 ст. 664 ЦК України, обов’язок ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передати товар покупцеві було виконано в момент переходу газу через пункти приймання –передачі. Саме з цього моменту відповідач набув право власності на природний газ та розпорядився ним. Позивач наголошує, що відповідач не заявляв претензій і не повідомляв позивача про неотримання природного газу або про порушення договору щодо кількості переданого газу.

Представник відповідача заперечує проти зменшення розміру пені заявленої ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до стягнення з ТОВ "Херсонрегіонгаз". Позивач зазначає, що за договором на купівлю – продаж природного газу №16-193-Б від 30.12.2015р. постачався імпортний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені строки розрахунків за поставлений газ, а також передбачені санкції за порушення встановлених строків, а зменшення судом розміру пені спричинить додаткові витрати для ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою суду від 18.01.2018р. підготовче провадження у справі було закрите, а розгляд справи по суті було призначено на 15.02.2018р.

15.02.2018р. за вх. №2/350/18 від представника відповідача надійшли заперечення.

Означені заперечення подані після закриття підготовчого провадження у справі. В судовому засіданні 15.02.2018р. представником відповідача було обґрунтовано причини не подання означених заперечень на стадії підготовчого провадження.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Представником позивача відповідь на відзив була подана вже після закриття підготовчого провадження у справі, не зважаючи на те, що за згодою сторін 18.091.2018р. суд закрив підготовче провадження у справі.

З огляду на вказане, відповідач не мав можливості подати заперечення на відповідь позивача на відзив на стадії підготовчого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням принципу рівності сторін, а також того, що позивачем не було подано відповідь на відзив на стадії підготовчого провадження, що зумовило подання відповідачем заперечень на стадії розгляду справи по суті, суд визнав поважними причини пропуску строку встановленого для подачі заяв, і залучив до матеріалів справи відповідь на відзив подану позивачем та заперечення на означену відповідь подані відповідачем.

Означена відповідь та заперечення були дослідженні судом в судовому засіданні 15.02.2018р.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, обсяг газу станом на кінець місяця не є достовірно відомим відповідачу, і безпосередньо залежить від даних споживача, оператора ГРМ, оператора ГРС, та не завжди може бути підтверджений продавцем. Відповідач наполягає на відсутності його вини у неналежному виконанні зобов’язань, щодо оплати отриманого природного газу, у зв’язку з тим, що позивачем несвоєчасно було повернуто підписані акти приймання – передачі природного газу

Позивач підтримав позовні вимоги у судовому засіданні 15.02.2018р. та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні 15.02.2018р. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві та запереченнях.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

30.12.2015р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та ТОВ "Херсонрегіонгаз" (Покупець) укладений договір на купівлю-продаж природного газу №16-193-Б (надалі - договір).

Додатковими угодами №1 від 01.02.2016р., № 2 від 26.02.2016р., №3 від 31.03.2016р., №4 від 29.04.2016р. №5 від 25.05.2016р., №6 від 27.07.2016р, №7 від 30.08.2016р., №8 від 30.09.2016р., №9 від 31.10.2016р., №10 від 30.11.2016р., №11 від 12.12.2016р., №12 від 27.02.2017р. змінювалися умови договору, зокрема, щодо ціни газу, кількості та якості газу, а також умови оплати за отриманий газ.

Відповідно до предмету укладеного між сторонами договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору Продавець передає Покупцю у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року газ в обсязі 15625 тис.куб.м.

Згідно п. 5.4 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Додатковою угодою №1 від 01.02.2016р. до договору на купівлю – продаж природного газу від 30.12.2015р. №16-193-Б сторони узгодили, що з 01.02.2016р. ціна за 1000 куб. м газу становить 6239грн., крім того ПДВ -20%, всього до сплати з ПДВ -7486,80грн.

Додатковою угодою №2 від 26.02.2016р. до договору на купівлю – продаж природного газу від 30.12.2015р. №16-193-Б сторони узгодили, що з 01.03.2016р. ціна за 1000 куб. м газу становить 6255грн., крім того ПДВ -20%, всього до сплати з ПДВ -7506 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Позивачем на виконання умов договору у січні, лютому, березні 2016 році було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 58047464,67грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 31-36).

Відповідач сплатив основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідками про операції та сальдо (а.с. 39 -42) та не заперечується позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 21586,09грн. в якості 3% річних, нарахованих за січень, лютий, березень 2016 року на суму заборгованості по проданому відповідачу у період з січня, лютого, березня природному газу за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015р. №16-193-Б, а також вимога про стягнення пені у сумі 305196,59грн. на підставі п. 7.2 договору, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого газу та порушення п. 6.1 договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та пені, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що платежі відповідачем здійснювались після 14 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що свідчить про порушення останнім строку виконання зобов'язання.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, згідно вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") у пунктах приймання – передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання – передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

ОСОБА_1 власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання – передачі газу після підписання актів приймання – передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Сторони у п.3.3 договору погодили, що не пізніше 10 – го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірника акта приймання – передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо споживач до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає постачальнику акти приймання – передачі природного газу, обсяги фактично використання у звітному місяці газу Постачальником документально не оформлюються.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що оплата планових обсягів за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі не повної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання – передачі газу за розрахунковий місяць.

Вказані пункти договору узгоджується з вимогами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, п.6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ. Такий обов'язок покупця не ставиться в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу та не містить будь-яких застережень щодо відліку 14-денного строку оплати з дня підписання позивачем акта приймання-передачі чи з дня одержання підписаного акта покупцем, а відповідно прострочення грошового зобов'язання покупця за цим договором не пов'язане з моментом підписання акта приймання-передачі.

Окрім того, акт приймання-передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого за минулий місяць природного газу, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі природного газу лежить саме на Покупцеві. Враховуючи, що умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається Покупцю по місяцях кварталу, визначена його ціна та вартість, то відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем. Окрім того, визначений договором та додатковими угодами обсяг газу по місяцях є плановим і відповідно до п. 6.1 договору має бути 100% оплачений відповідачем протягом місяця поставки.

Згідно з п.3.3 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не пов'язується з моментом повернення вказаних актів позивачем.

Таким чином, наведені положення п. 6.1 договору не ставлять обов'язок відповідача щомісячно проводити остаточні розрахунки за отриманий газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу, а неповернення позивачем цих підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги щодо виконання зобов'язання із здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.

При цьому, слід зазначити, що сам по собі акт приймання - передачі не є визначальним для висновку про виникнення такого зобов'язального правовідношення.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України обов’язок покупця оплатити отриманий газ виникає з факту його постачання продавцем та отримання покупцем, а не з факту повернення підписаного акту приймання - передачі газу.

Враховуючи наведене, оформлення акту приймання-передачі, що опосередковує цей факт, не має значення для настання зобов'язання з оплати.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що оплата за поставлений газ здійснювалась ним після 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.

Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно зі ст.625 ЦК України за несвоєчасну оплату поставленого газу

Відповідач мав необхідні відомості для оплати газу протягом місяця поставки, як визначено умовами договору, навіть в тому випадку, коли позивач не повертав акти приймання-передачі.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості природного газу, встановленого п.6.1. договору (а.с.10-11).

Дослідженням розрахунку встановлено, що нарахування трьох процентів річних проведено позивачем окремо за зобов’язаннями січня, лютого, березня 2016р.

У розрахунку відображено суми та дати оплат, які свідчать про те, що оплата вартості газу, переданого відповідачу у період з січня 2016р. по березень 2016р., проводилась з порушенням строків.

Відповідач в процесі судового розгляду зауважень до розрахунку 3% річних, наданого позивачем, не висловив, відзив на позов таких зауважень не містить, контррозрахунку 3% пічних відповідачем надано не було.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого п.6.1. договору, підлягає задоволенню вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" 21586,09грн. в якості 3% річних.

Стосовно вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення пені, суд зазначає наступне

У відповідності до п.6.1 договору постачання позивачем відповідачу природного газу є підставою виникнення у ТОВ "Херсонрегіонгаз" зобов'язання оплатити фактично отриманий газ за умовами договору.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку ТОВ "Херсонрегіонгаз" .

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Херсонрегіонгаз" свої зобов’язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вартість поставленого у спірному періоді природного газу за актами приймання-передачі, проте з порушенням строків щомісячних оплат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із пунктом 7.2договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Херсонрегіонгаз" суми пені.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені, суд встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому визнав вимоги про стягнення з відповідача 305196,59 грн. пені законними та обґрунтованими.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність його вини у порушенні строків оплати отриманого газу, оскільки означені порушення на думку відповідача, спричиненні не вчасним поверненням позивачем підписаних актів приймання – передачі природного газу. За твердження відповідача, строк, з якого має нараховуватись пеня, це дата повернення позивачем підписаних актів приймання – передачі природного газу, з урахуванням строків пересилання поштових відправлень.

Твердження відповідача про те, що обсяг спожитого газу станом на кінець місяця не є достовірно відомим відповідачу, і безпосередньо залежить від даних споживача, та не завжди може бути підтвердженим продавцем, а отже і відсутні підстави для відповідальності ТОВ "Херсонрегіонгаз" за не сплату за отриманий газ у встановленні строки, у разі не вчасного повернення позивачем актів приймання – передачі, спростовуються матеріалами справи.

Так, п. 2.1 договору сторони узгодили обсяг газу по місяцях який передається продавцем покупцеві, також додатковою угодою №12 до договору від 27.02.2017р. сторонами було змінено об’єм газу по місяцях який буде передано покупцю.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Планові обсяги газу, це саме ті обсяги газу, які визначені сторонами в договорі та додатковій угоді.

Відповідно до актів приймання передачі природного газу січень, лютий, березень 2106р. отриманий відповідачем обсяг газу за кожний місяць менший за плановий обсяг газу, який визначався сторонами в договорі.

За умови належного виконання п. 6.1 договору та 100% оплату планового обсягу газу, за відповідачем мала б рахувалась передплата отриманого газу. Але в судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що вказаних 100% оплат планових обсягів газу не було. А отже відповідачем не було виконано взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманого газу у встановлені договором строки.

Другий абзац п. 6.1 договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий газ стосується випадку коли ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставлено об’єм газу більший ніж узгоджено сторонами у договорі.

Тобто встановлено кінцеву дату, до якої відповідач має розрахуватися за отриманий газ (до 14 – го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу).

В січні, лютому, березні 2016р. ТОВ "Херсонрегіонгаз" було передано об’єми газу менші ніж передбачалося, а отже означені об’єми повинні були бути сплачені відповідачем протягом місяця поставки, а не з моменту повернення позивачем підписаного акту приймання – передачі природного газу.

Означене підтверджується самим же відповідачем. Так, у запереченнях на відповідь на відзив, ТОВ "Херсонрегіонгаз" вказує, що після березня 2016р. за ТОВ "Херсонрегіонгаз" обліковувалась 100% оплата. Тим самим відповідач підтверджує свою обізнаність про обов’язковість 100% оплати планових обсягів газу, як того передбачає п. 6.1 договору.

Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що за договором на купівлю – продаж природного газу №16-193-Б від 30.12.2015р. постачався імпортний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені строки розрахунків за поставлений газ, а також передбачені санкції за порушення встановлених строків, а зменшення судом розміру причинить додаткові витрати для ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом. ТОВ "Херсонрегіонгаз" визначено постачальником газу для потреб державних установ. Основна заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через несвоєчасне виділення державних дотаційних коштів на покриття повної вартості придбаного відповідачем газу.

З врахуванням обставин справи та враховуючи баланс інтересів позивача та відповідача, суд приходить до висновку про зменшення розміру належної до стягнення сум пені на 20%, а саме на 61039,32грн.

Можливість суду щодо зменшення розміру пені заявленої до стягнення, також відображена в постанові Верховного Суду від 25.01.2018р. у справі №911/3165/16.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3986,15грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (73025, м.Херсон, вул. Михайлівська, буд.18, код ЄДРПОУ 39500143) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ 20077720) - 244157,27грн. пені, 21586,09грн. в якості 3% річних та 3986,15грн. по сплаті витрат на відшкодування судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 19.02.2018р.

Суддя Н.А. Павленко