Постановление суда № 72252296, 13.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"13" лютого 2018 р.м. Харків Справа № 5023/4043/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вх. № 42231 від 18.12.2017) з грошовими вимогами до банкрута по справі

за заявою Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про визнання банкрутом Комунальне підприємство "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова

за участю:

представника Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - ОСОБА_1, довіреність № 29 від 01.08.2017;

ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2, свідоцтво №318 від 28.02.2013;

представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" - ОСОБА_3, довіреність №б/н від 26.12.2017

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 по справі № 5023/4043/12 визнано банкрутом юридичну особу - КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 37048692), яке зареєстровано Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області від 08.07.2010 за номером 1 476 102 0000 000652 за адресою: 64606, Харківська область, м. Лозова, вул. Степова, буд. 3, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2

Оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом здійснено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 21.11.2017 за №47307.

До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" надійшла заява з грошовими вимогами до банкрута (вх. № 42231 від 18.12.2017), в якій кредитор просить визнати його вимоги до банкрута в сумі 50524,40 грн. (заборгованість за договором про закупівлю товарів № 56 від 12.04.2017) та включити їх до реєстру вимог кредиторів, а також визнати та включити до реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору в сумі 1600 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2017 року призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" з грошовими вимогами до банкрута в судовому засіданні на 10 січня 2018 р. о 10:30 год.

10 січня 2018 року, протокольною ухвалою, відкладено розгляд заяви ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" в судовому засіданні на 13.02.2018 об 11 год. 30 хв., у зв'язку з неявкою заявника в дане судове засідання.

Ліквідатор 10.01.2018 надав повідомлення про результати розгляду вимог кредитора (вх. №607), в якому повідомляє, що ним були повністю визнані та включені до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна".

26.01.2018 до суду від ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" надійшли письмові пояснення (вх. №2230), щодо розміру кредиторських вимог, в яких заявник зазначає, що поставка товару за вказаним вище договором відбулась на загальну суму 83879,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТН000004887 від 23.06.2017 на суму 34755,00 грн., видатковою накладною №ТН000005233 від 07.07.2017 на суму 34680,00 грн., видатковою накладною №ТН000005477 від 18.07.2017 на суму 10950,00 грн., видатковою накладною №ТН000005665 від 26.07.2017 на суму 3494,40 грн. Проте боржник частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №989 від 31.07.2017 на суму 12755,00 грн., платіжним дорученням №984 від 27.07.2017 на суму 12000,00 грн., платіжним дорученням №966 від 25.07.2017 на суму 5000,00 грн., а також згідно накладної повернення №ТН 00000036 від 26.07.2017 банкрутом повернуто талонів на загальну суму 3600,00 грн. Отже, сума заборгованості за поставлений товар становить 50524,40 грн.

Представник кредитора (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") у судовому засіданні підтримав свою заяву з грошовими вимогами до банкрута.

Представник Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та ліквідатор в судовому засіданні 13.02.2018 не заперечували проти включення грошових вимог ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" до реєстру вимог кредиторів.

Інші кредитори у судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, згідно діючого законодавства.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" до банкрута, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 по справі № 5023/4043/12 визнано банкрутом юридичну особу - КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 37048692), яке зареєстровано Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області від 08.07.2010 за номером 1 476 102 0000 000652 за адресою: 64606, Харківська область, м. Лозова, вул. Степова, буд. 3, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2

Оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом здійснено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 21.11.2017 за №47307.

Заява ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" з вимогами до банкрута була подана до суду у встановлений Законом строк - 13 грудня 2017 року.

Свої вимоги ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" обґрунтовує наступними обставинами.

12.04.2017 між Комунальним підприємством "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (надалі - Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №56 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність Покупця Товар (партію Товару): код за ДК 021:2015 - 09130000-9 - нафта і дистиляти (Бензин та дизельне паливо), в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар (партію Товару) та оплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" поставило Комунальному підприємству "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області товар на загальну суму 83879,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТН000004887 від 23.06.2017 на суму 34755,00 грн., видатковою накладною №ТН000005233 від 07.07.2017 на суму 34680,00 грн., видатковою накладною №ТН000005477 від 18.07.2017 на суму 10950,00 грн., видатковою накладною №ТН000005665 від 26.07.2017 на суму 3494,40 грн.

Проте боржник частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №989 від 31.07.2017 на суму 12755,00 грн., платіжним дорученням №984 від 27.07.2017 на суму 12000,00 грн., платіжним дорученням №966 від 25.07.2017 на суму 5000,00 грн., а також згідно накладної повернення №ТН 00000036 від 26.07.2017 банкрутом було повернуто талонів на загальну суму 3600,00 грн.

Отже, банкрутом не сплачено отриманий за вказаним договором товар в сумі 50524,40 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у заяві з грошовими вимогами обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому: у першу чергу задовольняються, зокрема витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату судового збору.

Пунктом 4 ч.1 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" до банкрута, Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області, підлягають визнанню та задоволенню в межах провадження у справі про банкрутство в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 23, 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 73, 74, 86, 234 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть – АЗС - Україна" до банкрута – Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області в сумі 50524,40 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, а також 1600,00 грн. (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвала суду набирає законної сили 13.02.2018.

Ухвалу може бути оскаржено. Апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвалу складено 19.02.2018.

Суддя Чистякова І.О.