Решение № 72245729, 13.02.2018, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа153/733/17

Провадження2/153/261/17-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г

за участю секретаря с\з ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тростянецька сільська рада Ямпільського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 заявила позов до ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що 03.01.2001 померла її мати ОСОБА_6. Позивач, як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за законом. Після чого, позивач прийняла спадщину у вигляді права власності на майновий пай члена КСП «Рідний край» с. Тростянець Ямпільського району Вінницької області, земельну частку (пай) КСП «Перемога» с. Вітрівка Ямпільського району Вінницької області та грошові вклади, які зберігаються в Вітрівській філії ощадбанку. Однак, у державній нотаріальній конторі позивач не мала можливості оформити право власності на житловий будинок, так як право власності на житловий будинок по вул. Ватутіна, 20 в с. Лаврівка Ямпільського району Вінницької області не зареєстровано. Після чого, позивач звернулась до суду і рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2008 встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 03.01.2008 в с. Лаврівка Ямпільського району Вінницької області та визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, яке розташоване по вул. Ватутіна, 20 в с. Лаврівка Ямпільського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом. Позивач вказала, що нещодавно від працівників Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області їй стало відомо те, що її мати ОСОБА_6 ще за життя склала на користь ОСОБА_4 заповіт. Зазначила, що відповідач має намір оскаржити рішення суду від 22.07.2008 і прийняти спадщину, яку позивач вже оформила, як спадкоємиць першої черги, у порядку спадкування за законом. Крім цього, позивач зазначає, що у відповідності до норм законодавства в заповіті не вказано рік народження ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_4, не зазначено також час складання заповіту, та не зрозуміло, де саме складався заповіт. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд визнати заповіт складений від імені ОСОБА_6, 14.05.1991 та посвідчений секретарем Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області недійсним та стягнути судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що в 2017 році стало відомо, що ОСОБА_6 складено заповіт. Позивач просить суд визнати недійсним заповіт, в якому допущено ряд помилок, які порушують її права. Зазначив, що сільські ради користувалися п. 77 Наказу Міністерства Юстиції України від 19.01.1976 та Інструкції про посвідчення заповітів. Вказав, що в заповіті не вказано, де саме складався заповіт. Спадщина була не прийнята відповідачем протягом 16 років. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 позов не визнав. Суду пояснив, що відповідач є такою, що прийняла спадщину. Заповіт є дійсним, відповідає вимогам закону, який діяв на час складання заповіту Заповіт складався в приміщенні Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області в судове засідання не прибув. Не заперечує проти задоволення позову, про що суду надано заяву в.о. сільського голови від 18.10.2017 вих.№02-25-213, із клопотанням справу розглянути без участі представника. Не заперечує проти задоволення заявлених вимог.

Заяви, клопотання: заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про розгляд справи без участі представника, заяви представника відповідача, позивача про проведення підготовчого судового засідання без їхньої участі; клопотання представника позивача та позивача про витребування доказів, заява позивача про допит свідків.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, витребування доказів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, про що постановлено ухвали окремими документами. В ході судового розгляду без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про зміну порядку з’ясування обставин справи та порядку дослідження доказів, про що зазначено у протоколі судового засідання (ст.228 ЦПК України).

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що вона в 1991 році працювала секретарем Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Вказала, що на той час користувалися Інструкцією для виконкомів. Бланки заповітів виготовлялися в типографії за погодженням із нотаріусом. Вказала, що цей заповіт складався у виконкомі сільської ради. Порушень допущено не було. Зазначила, що на той час Законом не вимагалося при складанні заповітів рік народження заповідача та заповіданого писати. В 2008 році їй не було відомо, що була якась справа. Ніхто ОСОБА_6 не примушував до написання заповіту. Вказала, що ОСОБА_6 ознайомилася із заповітом, претензій до заповіту не було.

Із показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_2 його дружини однокурсниця, яка в 2001 році приїхала на похорони своєї матері. Вказав, що у 2008 році ОСОБА_9 приїжджала в с. Тростянець Ямпільського району Вінницької області та оформила спадщину. ОСОБА_4 є є племінницею позивача. Про за заповіт йому нічого не відомо. Ніхто не хотів оформляти спадщину, тому ОСОБА_2 оформила спадщину на себе.

Із показань свідка ОСОБА_10 встановлено, що вона є однокурсницею ОСОБА_2 та перебуває у дружніх стосунках. Вказала, що в 2001 році померла мати позивача. Позивач здійснила поховання матері та витрати на ритуальні обряди. Пізніше в 2008 році ОСОБА_2 приїхала і казала сестрі і племінниці оформити спадщину, але вони відмовилися. Після того ОСОБА_2 вирішила оформити на себе, звернулася до суду та нотаріальної контори. Вказала, що ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4, що вона оформляє спадщину. Також пояснила, що ОСОБА_4 не казала про заповіт. Про існування заповіту ОСОБА_2 не знала, інакше б не оформляла спадщину.

Із показань свідка ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_2 є її тікою. В 2001 році, коли померла бабуся ОСОБА_6, ОСОБА_2 здійснювала її поховання та витрати на поховання. Вказала, що в 2008 році позивач оформила спадщину. Також пояснила, що ОСОБА_4 є її двоюрідною сетрою. Вказала, що ОСОБА_2 казала ОСОБА_4, аби вона оформила спадщину. Зазначила, що ОСОБА_4 знала, що ОСОБА_2 оформляє спадщину. Також вказала, що про заповіт їй нічого не відомо.

Із досліджених судом письмових доказів – копії свідоцтва про смерть, виданого 13.05.2002 встановлено, що 03.01.2001 в с. Лаврівка Ямпільського району Вінницької області померла ОСОБА_6. Із копії заповіту від 14.05.1991 встановлено, що ОСОБА_6 склала заповіт, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за Законом матиме право заповіла своїй онуці ОСОБА_4 ОСОБА_8 копії свідоцтва про право на спадщину, виданого 13.06.2008 встановлено, що ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається із права власності на майновий пай члена КСП, права на земельну частку (пай), грошових вкладів. Із копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2008 встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 03.01.2008 в с. Лаврівка Ямпільського району Вінницької області та визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, яке розташоване по вул. Ватутіна, 20 в с. Лаврівка Ямпільського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом. Із копії книги реєстрації заповітів за 1991 рік встановлено, що 14.05.1991 за номером нотаріальної дії 49 ОСОБА_6 посвідчено заповіт. Із копії заповіту від 14.05.1991 встановлено, що ОСОБА_6 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право – своїй онуці ОСОБА_4 ОСОБА_8 копії спадкової справи №398/2008 щодо майна померлої ОСОБА_6, яка померла 03.01.2001 встановлено, що ОСОБА_2 13.06.2008 подала заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 2.22 га., майновий пай члена КСП «Рідний Край» та грошові заощадження, яке вона приймає на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 04.03.2008. Із копії рішення апеляційного суду Вінницької області встановлено, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2008 скасоване. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування – відмовлено.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик інших свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності суд вважає не доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

У зв'язку з тим, що заповіт ОСОБА_6 було складено 14.05.1991, тобто, до набрання чинності ЦК України, то при вирішенні спору щодо визнання заповіту недійсним суд застосовує положення ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (1963 року), в редакції яка діяла на час складення оспорюваного заповіту, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст.541 ЦК України (1963 року) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі, з зазначенням дати та місця його складання, власноручно підписаний заповідачем та нотаріально посвідчений.

Відповідно до 20 Закону УРСР «Про Державний нотаріат» в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту, при посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

На час посвідчення заповіту була чинна Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом МЮУРСР від 19.01.1976 №1/5, пунктом 77 якої було визначено, що службові особи виконавчих комітетів посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу УРСР і особисто подані ними службовій особі виконавчого комітету. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення і підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу УРСР).

За юридичною природою заповіт громадянина є односторонньою угодою (договором), спрямованою на встановлення цивільних прав і обов'язків.

Цивільний кодекс УРСР (1963р.) визначення нікчемних або оспорюваних угод не містив, але статтями 48, 52, 54-57 ЦК УРСР (1963р.) передбачалось, що недійсними є угоди, що не відповідають вимогам закону; укладені громадянином, визнаним недієздатним через душевну хворобу або недоумство; укладені громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними; укладені громадянином, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; укладені громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій, укладені внаслідок помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин.

Статтею 17 Закону УРСР «Про Державний нотаріат», в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту, було визначено, що нотаріальні дії можуть вчинятися в будь-якій державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті міської, селищної, сільської Ради народних депутатів на всій території Української РСР, за винятком випадків, коли згідно з законодавством Союзу РСР або Української РСР нотаріальна дія повинна бути вчинена в певній державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті певної Ради народних депутатів. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадяни, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, з поважних причин (хвороба, інвалідність, старість та ін.) не можуть з'явитися в приміщення державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Як вбачається із тексту спірного заповіту, показань свідка ОСОБА_7, заповіт складений з дотриманням вищевказаних вимог чинного на той час законодавства, а саме складений у виконавчому комітеті сільської ради, у письмовій формі із зазначенням місця його укладення, підписаний ОСОБА_6, посвідчений секретарем сільської ради. Зазначення дати і місця народження заповідача у заповіті на час його посвідчення Інструкцією передбачено не було.

Крім того, заповіт був підписаний та посвідчений заповідачем, ОСОБА_6 14.05.1991 особисто, про що є запис в книзі реєстрації заповітів за 1991 рік за реєстровим номером 49 (а.с. 37). Заповіт не змінено та не відмінено.

Будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_6 не було вільним і не відповідало її волі, суду не надано.

З урахуванням встановлених судом обставин та вказаних вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання заповіту недійсним свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, тому в задоволенні позову є підстави відмовити повністю.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не має підстав для присудження позивачу судових витрат за рахунок відповідача.

Спірні правовідносини врегульовані ст. ст. 534, 541, 543 ЦК (ред. 1963 року), Законом УРСР «Про Державний нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністерством Юстиції УРСР від 19.01.1976 №1/5.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова