Решение № 72244787, 14.02.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р.Справа № 922/4168/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 901601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18) в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна,8) до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Партизанська, 3) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Самойленко Н.П., довіреність № 2548 від 12.12.2017;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 44946,33 грн. (з них 37783,61 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим катерегоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 5862,06 грн. втрати від впливу інфляційних процесів, 1300,66 грн. - 3% річних) та 1600,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2017 о 10:00 годині.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2017 справа №922/4168/17 призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження; розпочате підготовче провадження і підготовче засідання призначене на 23 січня 2018 року о 10:20 год.

15.01.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 964, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно дл ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України надання пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян, які мають право на ці пільги, в 2016 році повинно було проводитись за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, проте, Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція на здійснення зазначених видатків. Окрім того відповідач зазначає, що відповідно до ст. 97 Бюджетного клдексу України - порядок та умови субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки , кошти на відшкодування втрат підприємству зв'язку за надані послуги зв'язку не були передбачені у місцевому бюджеті, відповідачем не проводилась звірка отриманої від позивача інформації з даними Реєстру пільговиків та не складались акти звіряння за формою "3-пільга". Окрім того, в обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що в здійсненні компенсаційних виплат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення задіяні не лише органи соціального захисту населення, а й інші державні органи, у зв'язку з чим просить суд замінити первісного відповідача Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації на належних відповідачів, а саме: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України.

19.01.2018 до суду позивачем надана відповідь на відзив за вх. № 1572, в якій позивач зазначає, що право позивача на отримання відшкодуваня витрат, пов'язаних з наданням пільг, підлягає реалізації та захисту незважаючи на те, що Законом України "Про державний бюджет україни на 2016 рік" видатків на ці потреби не було передбачено. Доводи відповідача позивач вважає безпідставними та необгрунтованими, а посилання відповідача на той факт, що ним не проводилась звірка отриманої від позивача інформації з даними Реєстру пільговиків та не складались акти звіряння за формою "3-пільга" свідчить лише про порушення відповідачем зобов'язань, які покладені на нього положеннями Постанов Кабінету Міністрів України №№ 117 та 256, та жодним чином не спростовує заявлені позивачем вимоги. Окрім того, позивач зазначає, що з огляду на встановлений законом порядок відшкодування витрат надавачів послуг на пільгових умовах, правовідносини щодо відшкодування витрат за надані на пільгових умовах послуги склались саме між позивачем та відповідачем. Інші державні органи, хоча можливо і задіяні у процесі проведення відшкодування витрат, не мають ніяких зобов'язань безпосередньо перед ПАТ "Укртелеком", у отже саме Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації є належним відповідачем у справі.

Подані до суду документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації щодо заміни первісного відповідача на належних відповідачів, а саме: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України - відмовити, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14 лютого 2018 року о 10:40 год.

05.02.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив за вх. № 3049, в яких відповідач наголошує на тому, що не є розпорядником коштів за даною бюджетною програмою, оскільки відповідно до п. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу україни головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішеннями про місцевий бюджет, а враховуючи те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку не була передбачена, місцевою радою було прийнято рішення про місцевий бюджет без врахування виконання даної програми і, відповідно, не було визначено головного розпорядника бюджетних коштів за даною бюджетною програмою.

Подані заперечення долучені до матеріалів справи.

06.02.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 3329, в якому відповідач просить розглядати справу без участі його представника.

Клопотання долучено до матеріалів справи.

В призначеному судовому засіданні 14.02.2018 був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі

Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно) Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Борова та Борівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 37783,61 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень-грудень 2016 року (форма № 2-пільга).

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт. Борова та Борівського району Харківської області є Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт. Борова та Борівського району Харківської області послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 р. за № 31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

З 01.01.2017 р. внесено зміни до ст.ст. 89, 91,102 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких замість субвенції з державного бюджету на видатки з надання пільг з послуг зв'язку фінансування пільг здійснюється з місцевих бюджетів.

В порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови 256 та Порядку № 256, а також вимог, встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 р. № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 р. № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач на протязі 2016 р. не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого станом на 01.01.2017 р. у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 37783,61 грн.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (надалі - Положення № 117), позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на вищезазначену електронну адресу. Також, списки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

У грудні 2016 року на адресу відповідача позивачем направлений лист щодо наявності заборгованості, ухилення відповідача від складання актів звіряння за формою "3-пільга", не здійснення розрахунків та повторного направленя на електрону адресу розрахунків за січень-листопад 2016 року для проведення звірки. Вказане підтверджується копією листа від 26.12.2016р. № 18-07/52, поштовою квитанцією та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Однак відповідач порушив свої зобов'язання та розрахунків в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 222 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії або звернення до суду.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Борова та Борівського району Харківської області, зобов'язаний був здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Питання погашення існуючої заборгованості за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, яка станом на 01.01.2017р. склала 37783,61грн. за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., відповідачем не вирішено до теперішнього часу, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що сума невідшкодованої заборгованості у розмірі 37783,61 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком позивача, розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких він зазнав у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем, складає 5862,06 грн.; розмір 3% річних від простроченої суми складає 1300,66 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 5862,06 грн. інфляційних втрат та 1300,66 грн. 3% річних законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 87, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації (63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Партизанська, 3, код 25793378) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код21560766) в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, код 25614660) 44946,33 грн. (з них 37783,61 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим катерегоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 5862,06 грн. втрати від впливу інфляційних процесів, 1300,66 грн. - 3% річних), 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.02.2018 р.

Суддя О.О. Присяжнюк

справа № 922/4168/17