Приговор № 72240921, 16.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2622/16-к Головуючий у І інстанції Циганко М. О. Провадження № 11-кп/795/198/2018 Категорія - ч. 3 ст. 286 КК України Доповідач Оседач М. М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів – Карнауха А.С., Баглая І.П.,

при секретарі – Батицькій О.П.,

з участю учасників судового провадження:

прокурора – Деркач Г.І.,

потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та їх представників – адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

та його захисника – адвоката –ОСОБА_7,

розглянла у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270000000090 від 20 травня 2016 року, за апеляційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_5, представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» 652 грн. 72 коп., на відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_12

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 351 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертизи.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_2, який є законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_12, залишено без розгляду.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком представник потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи просила його скасувати внаслідок м’якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивує викладені в апеляційній скарзі вимоги тим, що під час призначення виду та міри покарання місцевий суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, та безпідставно визнав обставинами, що пом’якшують покарання визнання вини обвинуваченим та щире каяття, оскільки під час судового засідання він не визнавав встановлених обставин справи та надавав покази, які суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті.

Представник потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в інтересах зазначених потерпілих, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції в зв’язку з м’якістю призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання.

Вказує на те, що місцевим судом, при визначенні обставин що пом’якшують покарання, зокрема, визнання вини та щире каяття, було допущено помилку, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 не відразу визнав свою вину повністю, в зв’язку з чим така мінлива позиція викликає сумнів у щирості його каяття. Крім того, ОСОБА_6 спричинивши смерть двох людей: ОСОБА_13 та ОСОБА_14, не попросив вибачення у потерпілих, які є родичами загиблих, та не відшкодував а ні моральної, а ні матеріальної шкоди внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, в зв’язку з чим вважає, що покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки буде належним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 20 травня 2016 року, близько 19 години, керуючи автомобілем марки «МАЗ-54322», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «Платформа Е», реєстраційний № НОМЕР_2, рухався по вул. Київській в м. Прилуках у напрямку центру міста.

Рухаючись у вказаному напрямку, біля будинку №135 по вул.. Київській у м. Прилуках, він порушив вимоги п.п. б), п 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), п. 12.1 (під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не встежив та не врахував дорожню обстановку, не відреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості чи зупинки транспортного засобу, внаслідок чого не впорався з керуванням свого транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу відносно напрямку свого руху, де передньою частиною автомобіля допустив лобове зіткнення з автомобілем «ВАЗ – 211140», реєстраційний номер СВ 0707 ВР, яким керував ОСОБА_13

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 211140», реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_13 та пасажир автомобіля - ОСОБА_14 загинули на місці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №141 від 02 червня 2016 року ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: розтрощення черепу, субарахноїдальні крововиливи, що підтверджуються наявністю крововиливу в шкірно-мязовий лоскут голови, кровонатьоки на верхній та нижній повіках обох очей (симптоми окулярів), багато уламкові переломи кісток склепіння та основи черепа, плямисті та дифузно-обмежені крововиливи під м’яку мозкову оболонку головного мозку, двобічний перелом тіла нижньої щелепи,перелом тіла виличної кістки, уламковий перелом кісток носу, множинні садна та забійно-рвана рана тіла, що відноситься в сукупності до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 142 від 02 червня 2016 року ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді: полі травми: закрита травма органів грудної клітки, розрив серцевої сорочки та правого передсердя, множинні двобічні прямі та непрямі переломи ребер, рідка кров в обох плевральних порожнинах (зліва 200 мл, справа 1500 мл), крововилив в навколо аортальну клітковину, закрита травма органів черевної порожнини, розмічення правої долі печінки, розрив зовнішньої поверхні селезінки, рідка кров в черевній порожнині (300 мл); розрив між хребцевого диску між 5-им та 6-им шийними хребцями, перелом верхньої третини правої плечової кістки, множинні синці та садна тіла, що відносяться в сукупності до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті.

Порушення водієм ОСОБА_6 п. п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, які наступили.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які просили задовольнити викладені в їх апеляційних скаргах вимоги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7, які, вважаючи рішення суду першої інстанції справедливим, просили залишити його без змін, думку прокурора, який висловив заперечення проти задоволення поданих апеляційних скарг та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, апелянтами не оспорюються встановлені судом фактичні обставини справи та висновки суду, щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Ці висновки ґрунтуються на досліджених в суді та наведених у вироку доказах, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

За правильно встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох людей.

Що стосується доводів апеляційних скарг представників потерпілих про м’якість призначеного ОСОБА_6 покарання, то апеляційний суд вважає їх частково обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 409 КПК України підставами для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

Колегією суддів встановлена така невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання, а саме призначення покарання, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м’якість.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочину вчиненим з необережності, дані про особу винного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, хвору матір похилого віку, позитивно характеризується як за місцем реєстрації, так і в громадській організації «Прилуцький козацький полк», членом якої він є, те, що він не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, позицію потерпілих щодо призначення максимального строку покарання, передбаченого санкцією статті, наявність обставин, які пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

З урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в виді позбавлення волі та додаткова міра покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції статті обвинувачення.

В той же час, на думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження суд безпідставно прийшов до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому, яке є наближеним до мінімального покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

З наведеного вбачається, що призначаючи таке покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, який хоча і вчинений з необережності, проте відноситься до категорії тяжких злочинів, основною причиною вчинення якого стала неуважність, внаслідок чого обвинувачений не встежив та не врахував дорожню обстановку, не відреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості чи зупинки транспортного засобу, в зв’язку з чим не впорався з керуванням свого транспортного засобу, виїхавши на зустрічну смугу відносно напрямку свого руху, де передньою частиною автомобіля допустив лобове зіткнення з іншим автомобілем, що є розповсюдженою причиною даної категорії злочинів.

Приділяючи увагу позитивній характеристиці обвинуваченого, визнанню провини, каяттю, суд не звернув уваги, на наслідки, що настали від злочину для потерпілих, які втратили двох членів їхньої родини, внаслідок чого спільна дитина потерпілих ОСОБА_14І та ОСОБА_14 – малолітній син, який вижив після даного ДТП, залишився сиротою, що вкрай негативно змінило його життя на майбутнє, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 хоча і є раніше не судимим, однак вже притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, який потягнув за собою тяжкі наслідки, та вчинив таке ж кримінальне правопорушення з ще більш тяжкими його наслідками, що в свою чергу свідчить про те, що дана особа становить підвищену суспільну небезпеку.

З урахуванням обставин злочину, форми вини, позиції потерпілих, які не пробачили обвинуваченого та наполягали на посиленні покарання, характеру порушення правил безпеки дорожнього руху, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 заслуговує на посилення основного покарання.

Однак, з огляду на конкретні обставини справи та сталу судову практику, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог потерпілих щодо необхідності призначення обвинуваченому максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

Істотних порушень, які були б безумовною підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_5, представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання – скасувати, ухваливши новий вирок.

Вважати ОСОБА_6 засудженим ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

В іншій частині цей вирок залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

А.С. ОСОБА_15 ОСОБА_16 Баглай