Постановление суда № 72231069, 16.02.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3135/16-к

кримінальне провадження

№1-кп/489/43/18

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням:

ОСОБА_1, 1989 року 01 місяця 28 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Федерації, без постійного місця проживання, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, 1989 року 05 місяця 08 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дзержинського) 54, квартира 2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

за участю:

прокурора Литвиненко Г.С.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

встановив:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.12.2017 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 23.02.2018.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, проти чого обвинувачений заперечував, вказуючи на відсутність доказів у підтвердження ризиків, зазначених в клопотанні, та просив застосувати більш м’який запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпали.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, в п.103 справи «ОСОБА_5 проти України» (заява № 50264/08) Європейський суд з прав людини вказав, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Залишаються ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів. Крім того, обвинувачений не зв’язаний міцними соціальними зв'язками, не має постійного місця проживання на території Україні та постійного місця роботи і доходу.

За таких обставин, є доведеними наявність вказаних ризиків і те, що їм неможливо запобігти при вжитті більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому наявна необхідність у збереженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.

З огляду на наведене, клопотання обвинуваченого про застосування більш м’якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд -

постановив:

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 16 квітня 2018 року (включно).

У задоволенні клопотання обвинуваченого про застосування більш м’якого запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Коваленко