Решение № 72229821, 15.02.2018, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/2217/17

Провадження № 2/349/114/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 лютого 2018 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря Сірко І.В.

розглянувши у відкритому у судовому засіданні цивільну справу № 349/2217/17 за позовом ОСОБА_1 до Фразької сільської ради, Рогатинської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай),-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Рогатинської районної державної адміністрації, Фразької сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в розмірі 1,24 умовних кадастрових гектари вартістю 25 985,39 грн. на території Фразької сільської ради.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 з 13 серпня 1991 року по 09 липня 1998 року працював у радгоспі «Рогатинський», який в подальшому був перейменований на СГВК «Колос», що розташований на території Фразької сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області. У 1995 році у Фразькій сільській раді розпочалося розпаювання земель, однак у списки осіб, які мають право на земельний пай, позивача не було включено. Вважає, що він як працівник радгоспу «Рогатинський», який на час розпаювання земель працював у даному радгоспі, має право на отримання земельної ділянки (паю), тому звертається із позовом про захист своїх прав до суду.Просив позов задовольнити.

Позивач позов підтримав повністю із підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити, розгляд справи провести у його відсутності, про що направила на адресу суду письмове клопотання.

Відповідно до вимог, встановлених ст.43 ЦПК України участь у судових засіданнях – це право, а не обов’язок сторін по справі.

Представники відповідачів – Фразької сільської ради, Рогатинської РДА позов визнали повністю, просили розгляд справи проводити у їхній відсутності про що подали письмові заяви.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з трудової книжки серія БТ-ІІ № 6257306 виданої 23 жовтня 1989 року на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, він з 13 серпня 1991 року прийнятий на роботу в радгосп «Рогатинський» на посаду шофера. Звільнений з роботи 09 липня 1998 року.

Згідно довідки СГВК «Колос» від 03.02.2018 р. ОСОБА_2 під час розпаювання землі помилково не був включений в списки земельних пайовиків.

Згідно довідки виконавчого комітету Фразької сільської ради від 08.12.2017 р. ОСОБА_2 на території сільської ради не отримував земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 30.11.2017 р., при розпаюванні земель сільськогосподарського підприємства «Рогатинське» на території Фразької сільської ради нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) станом на 01.01.2017 р. становить 25985,39 грн. Відповідно до розпорядження Рогатинської РДА від 20.04.2006 року №63 розмір середньої земельної частки (паю) по с.беньківці Фразької сільської ради становить 1,24 га.

Відповідно до довідки СГВК «Колос» від 24.11.2017 р. у зв’язку з реорганізацією радгосп «Рогатинський» перейменовано на виробничо-заготівельне сільськогосподарське підприємство «Рогатинське», яке в подальшому перейменовано не сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос».

Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст.14 Конституції України.

За частиною другою статті 5 Земельного кодексу України суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.5 Земельного кодексу України суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства. Постановою Верховної Ради України “Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” від 13.03.1992 року № 2201 затверджена форма державного акта на право колективної власності на землю до якого додається за встановленою формою список громадян-співвласників цієї власності.

Відповідно до Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року та “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08 серпня 1995 року землі, що належали на праві колективної власності КСП і перебували у колективній власності були розпайовані. Кожному членові КСП було видано Сертифікат, у якому визначалося: право на земельну частку(пай), розміри паю у кадастрових гектарах та у вартісному вираженні без визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Указом Президента України від 08.08.1995 року визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Внесеним до списку особам, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка і проводиться їх реєстрація районною державною адміністрацією. Тобто, для набуття права на земельну частку (пай), відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720, необхідна наявність двох обставин: членство у колективному сільськогосподарському підприємстві та внесення до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Стаття 1 протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» 1950 року (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності на землю гарантується відповідно до положень ст.14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За ст.25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб’єктивного земельного права, суб’єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відповідно до роз’яснень, даних у п.п.23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Власник майна, відповідно до ст.392 ЦК України, може пред’явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Спеціального визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 набув право на земельну частку (пай) на території Фразької сільської ради, в список осіб, які мають право на земельну частку (пай) його не було включено помилково, вимоги позивача грунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,259,263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну частку (пай) розміром 1,24 умовних кадастрових гектари, вартістю 25985,39 грн., без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості),у землі, яка перебувала у власності колишнього радгоспу «Рогатинський» (на даний час СГВК «Колос»), яка розташована на території Фразької сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Зобов’язати Фразьку сільську раду Рогатинського району Івано-Франківської області, Рогатинську районну державну адміністрацію Івано-Франківської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 1,24 умовних кадастрових гектари із земель запасу чи резерву Фразької сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду Апеляційного суду Івно-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Лошак О.О.