Постановление суда № 72210613, 15.02.2018, Біловодський районний суд Луганської області

15.02.2018

Справа № 408/329/18-к

1-кп/408/228/18

УХВАЛА

15 лютого 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю: прокурора Дзюби І.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого Борисова В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження (справа № 408/329/18-к) відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Біловодського районного суду Луганської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 термін тримання його під вартою, вказавши, що той обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на даний час наявні ризики того, що він, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник та обвинувачений були не проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши учасників кримінального провадження, суд вважає необхідним зазначити таке.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

З обвинувального акту йдеться, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що підпадає під ознаки тяжкого.

У суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні, оскільки обставини наведені в обвинувальному акті можуть переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що обвинувачений дійсно вчинив це кримінальне правопорушення.

З даних про особу ОСОБА_1 йдеться, що він не має постійного місця проживання та реєстрації, до 2016 року відбував покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 років за навмисне вбивство на треиторії РФ, до останнього часу перебував у населеному пункті, що знаходиться у безпосередній близькості з тимчасово окупованою територією та РФ.

Зазначене об'єктивно свідчить про наявність реальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 дійсно може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений не працює, не має сталих соціальних зв'язків, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, обрання більш м'якого запобіжного заходу йому не вбачається можливим.

За таких обставин, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, згідно якої суд повинен забезпечувати не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183,193, 194, 196, 197, 199, 315 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, а саме до 24:00 години 15 квітня 2018 року.

Копію ухвали вручити всім учасникам процесу.

Ухвала окремо від вироку оскарженню не підлягає.

Головуючий: