Постановление суда № 72146708, 12.02.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/2340/16-к

1-кп/621/10/18

У Х В А Л А

12 лютого 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - Бібіка О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Горобець Н.М.,

прокурора – Колот Н.М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12016220300000754 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні через невиконання повторної ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 31 січня 2018 року про привід свідків обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 прокурор вважала за неможливе змінити порядок дослідження доказів та продовжити судовий розгляд.

Заявила клопотання про відкладення судового розгляду та одночасно про продовження терміну дії строком на 60 діб запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6

На обгрунтування клопотання послалась на існування ризиків, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відсутність офіційного працевлаштування, що свідчить про слабкість соціальних зв"язків, та можливість переховування від суду.

Практика Європейського Суду вказує на необхідність врахування такого ризику як суворість передбаченого покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, і воно є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого або повторного вчинення злочинів. Рішення ЄСПЛ у справі "Ілійков Проти Болгарії" № 33977 від 26.07.2001 року.

Потерпіла ОСОБА_1 не заперечувала проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, посилаючись на те, що він обвинувачується у вбивстві людини. Заперечувала проти відкладення судового розгляду, вважала, що допит свідків обвинувачення не є доцільним, так як все зрозуміло у даній справі.

Захисник ОСОБА_3 заявила клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_2, про зміну запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 із тримання під вартою на домашій ареш із забороною залишати житло в нічний час з 21-00 год до 07-00 год. наступного дня із покладенням на нього обов"язків прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи.

На обгрунтування зазначила, що суд неодноразово продовжував строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одних і тих же підстав. Крім того, захисник акцентувала увагу на порушенні процедури продовження строку дії запобіжного заходу, визначеної главою 18 КПК України.

Послалась на факти, як на підставу зміни запобіжного заходу, а саме:надання обвинуваченим, як єдиним працездатним членом сім"ї, постійної допомоги матері-інваліду, що підтверджено відповідною індивідуальною програмою реабілітації інваліда та довідкою з місця проживання, погіршення стану його здоров"я, та необхідності періодичного медичного нагляду та лікування, існування міцних соціальних зв"язків забезпечать належну процесуальну поведінку під час застосування до обвинуваченого більш м"якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вислухавши учасників судового провадження, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно із ч.3 ст.333 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов"язаний розглянути питання доцільності подовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Пункт 1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

Право на справедливий суд у розумінні положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), то зазначеною нормою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відкладення судового розгляду після застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 з 06.07.2017 року відбувалось здебільшого через неявку в судові засідання свідків обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та невиконання ухвал Зміївського районного суду Харківської області від 16.08.2017, 17.11.2017, 12.01.2018, 31.01.2018 (часткове виконання) про їх привід.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).

У справі "ОСОБА_6 і Карпенко проти України" (п. 54 Рішення від 21.10.2010 року) Європейський Суд визначив, що пункти 1 і 3(d) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило, вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. З цього рішення вбачається, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зважаючи на ті обставини, що починаючи із 06 липня 2017 року судовий розгляд неможливо закінчити через неявку в судові засідання свідків обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також невиконання ухвал Зміївського районного суду Харківської області про їх примусовий привід,суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на нього обов"язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Враховуючи обставини справи, існування ризиків, які стали підставою обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, того факту, що судове провадження не завершене, в тому числі і через невиконання ухвал суду про примусовий привід свідків, двомісячний строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 18 лютого 2018 року, а також зважаючи на перебуванні на утриманні обвинуваченого матері-інваліда І-ї групи, суд дійшов висновку про необхідність заміни запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодововий домашній ареш із носінням електронного засобу контролю, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 194, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Судивий розгляд відкласти на 09-30 26 лютого 2018 року.

У задовленні клопотання прокурора -відмовити. Клопотання захисника - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із обов"язковим носінням засобу електронного контролю, строком на шістдесят діб, звільнивши його з під варти негайно в залі суду.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язок прибувати до Зміївського районного суду Харківської області за першою вимогою.

Встановити строк дії даної ухвали - шістдесят діб з моменту проголошення до 12 квітня 2018 року.

Ухвалу для контролю за дотриманням виконання обвинуваченим встановлених обмежень направити Зміївському ВП ГУНП України в Харківській області.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий: