Постановление суда № 72141067, 09.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

09.02.2018 Справа №607/1926/18

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Братасюк В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позов до відповідачів ОСОБА_2 патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 гривень.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення моральної шкоди розподілено для розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М.

Вивчивши надані матеріали, приходжу до висновку про неможливість розгляду даної справи з наступних підстав.

Суддею Братасюк В.М. було здійснено розгляд матеріалів, що надійшли з Управління патрульної поліції у м.Тернополі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП України, згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду від 27.06.2017року провадження у справі було закрито, у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Подаючи позов про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 вважає, що йому завдано шкоди внаслідок неправомірних та непрофесійних дій інспекторів Управління патрульної поліції у м.Тернополі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37, і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

З урахуванням наведеного, з метою гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення правосуддя, уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 36-40 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти самовідвід судді Братасюка В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення моральної шкоди.

Справу передати в канцелярію суду для повторного розподілу в порядку ст.33 ЦПК України, відповідно до п.15.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_3