Постановление суда № 72104549, 08.02.2018, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2000/16-ц

№ провадження 6/495/34/2018

Ухвала

Про відмову в задоволенні подання

08 лютого 2018 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої одноособово судді – Прийомової О.Ю.

за участю секретаря – Савенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області подання державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи ОСОБА_1 за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, місцезнаходження ВДВС: вул. Миколаївська, 30, м. Білгород-Дністровський Одеської області звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 за межі України, стягувач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код за ЄДРПОУ 14360570, адреса: Дніпропетровська область , м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

В поданні зазначено, що на виконанні у Білгород-Дністровському відділі ДВС знаходиться виконавче провадження ВП № 53598826 від 17.03.2017 року з примусового виконання виконавчого листа № 495/2000/16-ц виданого 22.08.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 25 553,71 грн. Боржник ухиляється від виконання рішення суду, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним поданням.

Представник Білгород-Дністровського ВДВС ГТУЮ в Одеській області у судове засідання не з`явився, що не є перешкодою для розгляду вказаного подання.

У відповідності до ч.4 ст.441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Неявка представника Білгород-Дністровського ВДВС ГТУЮ в Одеській області не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши всі надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.08.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області був виданий виконавчий лист № 495/2000/16-ц про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт: серія КК № 715007, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором від 13.01.2011 року № б/н в сумі 25 553,71 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят три гривні, сімдесят одна копійка), яка складається з: 3729,13 грн. – заборгованість за кредитом; 17779,55 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2352,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1193,03 грн. –штраф (процентна складова).

20.03.2017 року державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №495/2000/16-ц, у якій зобов’язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

Державний виконавець у своєму поданні зазначає, що рішення на сьогоднішній день не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

З матеріалів подання вбачається, що 23.03.2017 року державним виконавцем Білгород-Дністровського МРВ ДВС було винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику.

Згідно наданих на запит державного виконавця відповідей з Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України вбачається, що боржник ОСОБА_1 не отримує пенсію з ПФУ, не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, на обліку в органах ДПС не перебуває, інформація стосовно вказаної фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО – відсутня.

Під час виконання рішення суду державним виконавцем було виявлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2012 року житловий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Петрівка, вул. Суворова, буд.8, що є єдиним житлом боржника.

Згідно ч.7 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється.

Таким чином, державним виконавцем не здійснено заходів, направлених на звернення стягнення на єдине житло боржника.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем здійснювався виїзд за адресою боржника, про що були складені акти державного виконавця від 19.04.2017 року, 26.04.2017 року, 23.01.2018 року.

Як того зазначає державний виконавець у своєму поданні, у зв’язку із відсутністю боржника за місцем реєстрації, перевірити майновий стан її не вдалось можливим, а тому залишено виклики державного виконавця. Проте, боржник до ВДВС так і не з явилась, рішення суду не виконано.

22.01.2018 року представник стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою з проханням звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У п.5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянам України», наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема якщо: він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів

У відповідності до ч.3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ст.313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.

Відповідно до ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року, кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що з наданих державним виконавцем копій документів, які стали додатком до вищевказаного подання не вбачається належних та допустимих доказів щодо своєчасного направлення рекомендованим листом боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження; виклики державного виконавця не містять жодного підтвердження щодо їх вручення, тобто відсутні докази повідомлення боржника про наявність у нього заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду повинен вже відбутись та бути об’єктивно наявним та доведеним, що має вбачатись з матеріалів виконавчого провадження. Проте, з аналізу наданих державним виконавцем не вбачається, що на момент звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України існував об’єктивно наявний факт навмисного чи свідомого ухилення боржника від виконання зобов’язань за рішенням суду.

Усе це вказує на недоведеність державним виконавцем ухилення боржника від виконання рішення суду та відсутність свідомого не виконання ОСОБА_1 належних до виконання зобов'язань.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, тому в задоволенні подання державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи ОСОБА_1 за межі України слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 258, 260, 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи ОСОБА_1 за межі України – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: